Що приніс Україні Всеправославний Собор

Всеправославний собор не проводився понад тисячу років. Що змусило ієрархів все-таки сісти за один стіл?

Вся історія церкви говорить нам про те, що собор - це  значне явище в житті церкви. Вже в Новому Завіті описується Апостольський собор, який поставив абсолютно принципове питання про те, як же приймати в апостольську церкву язичників.

І від питання цього дійсно залежало майбутнє церкви. Рішення, яке прийняли на цьому апостольському соборі буквально через покоління після смерті і воскресіння Христа, зумовило майбутнє церкви. Я маю на увазі рішення, що місія і благодать мають набагато більше значення, ніж правила і дотримання в точності ритуалів, пов'язаних з іудаїзмом.

І саме тому християнство виявляється релігією, яку сповідує більше 30 відсотків  населення Земної кулі. У той час як іудаїзму, хоча це теж дуже поширена світова релігія, тим не менш, дотримується 0,2 відсотка населення Землі. Ми говоримо: "Вірую в єдину святу соборну і Апостольську церкву".

Тобто, зверніть увагу, ми не говоримо про те, що я вірую в федерацію церков, або вірую в якусь етнічну церкву, будь то московську, будь то українську, румунську і так далі, але вірю в єдину святу соборну Апостольську церкву. Таким чином, соборність і зібрання віруючих лежить в самій природі церкви.

Я правильно зрозумів, що собори дозволяли долати кризи в розвитку церкви, і тепер нові виклики змушують ієрархів зібратися разом?

Це абсолютно правильно. Дуже часто собори були саме відповідями на поклик часу або певного роду криз. Наприклад, Перший вселенський собор зібрався для того, щоб обговорити питання про божественну природу Христа, а також про Трійцю, тому вони вирішували кардинальні питання віри.

Сьогодні за ці 1200 років просто накопичилося дуже-дуже багато питань, і зокрема це питання про ставлення церкви до світу. Це питання про те, як церква сьогодні повинна говорити мовою сучасної людини. І ось цією самою сучасною мовою і починає говорити собор, який зібрався на Криті.

Виглядає так, що далеко не всі готові брати участь в цьому оновленні - ряд церков так і не з'явився на Криті. Чому це сталось?

Ви абсолютно правильно зробили акцент на відновленні церкви з точки зору суспільної мети собору. Я також хотів би наголосити на тому, що метою собору також є єдність. Саме тому собор, який пройшов на Криті, готувався більше 50 років.

За цей час було проведено 6 передсоборних зборів, на яких дуже докладно обговорювалися документи заходу. Всі церкви, за винятком Антіохійської, підписали ще в 2014 році свою згоду, загальну згода на те, щоб брати участь в соборі 2016 року. Цю згоду вони також висловили і в січні 2016 року.

У той же час передсоборні документи, які, як передбачалося, повинні були обговорюватися на соборі, на жаль, були опубліковані буквально за два тижні до собору. Ви уявляєте собі, що таке зібрати, скажімо, асамблею ООН за 2 тижні до її створення?

Церкви одна за однією, починаючи болгарської і потім Антиохійська, Грузинська і згодом Російська православна церква заявили в досить ультимативній формі про те, що вони вважають, що собор проводити на сьогоднішній день не можна. 55 років готувалися, погодилися на те, щоб проводити собор в червні 2016 року, і тут відмовилися.

На думку експертів, які були на Криті, дійсно Болгарська церква прийняла це рішення під певного роду тиском з боку Російської православної церкви і перебувала в контакті з Російською православною церквою тоді, коли це рішення приймалося.

Ситуація з Грузинською церквою також, на думку ряду експертів, як самої грузинської церкви, так і зарубіжних, полягає в тому, що дуже часто на передсоборних зборах фактично позиція Грузинської церкви дуже близько слідувала позиції Російської православної церкви.

Я не виключаю також ту обставину, що у самих цих церков були і свої також доводи щодо цього. Так, наприклад, Грузинська церква дуже виступала, зокрема, проти питання про змішані шлюби, тобто шлюби між православними і неправославними ...

Що є більш консервативною позицією в порівнянні з іншими церквами?

Абсолютно вірно. І треба відзначити також ще та обставина, що і Болгарська, і Грузинські церкви - вони не беруть участі у Всесвітній раді церков. Тобто православ'я в цілому бере участь, а вони не беруть.

Що ж стосується Антіохійської церкви, то урівнювання відносно складне, і офіційним аргументом є те, що у неї немає євхаристійного спілкування з Єрусалимської церквою з причин конфлікту в Катарі. Але сам конфлікт в Катарі також пов'язаний з політикою, яка проводиться режимом Асада, і також пов'язаний з російськими планами в Сирії і за її межами.

Перед початком інтерв'ю Ви сказали, що представник Антіохійської церкви в Москві навіть подякував росіянам за бомбардування "Ісламської держави".

Абсолютно вірно. Це було висловлено зовсім офіційно, і це повідомлення з'явилося буквально першого липня. Що цікаво - в цей же день з'явилося повідомлення Антіохійської церкви про те, що соборні документи в тій формі, в якій вони були прийняті, Антіохійська церква прийняти не може через те, що не було одностайності, а одностайності не було тому, що Антіохійська церква не приїхала.

Ви розумієте, ця ситуація приблизно така: я буду оскаржувати результати, скажімо, демократичних виборів через те, що я не прийшов на голосування.

Чи може така поведінка московського патріарха бути розцінена як виклик або образу іншим церквам?

Так, в даному випадку мова йде дійсно про порушення соборності, порушення соборного початку, і треба сказати, що на Криті всі були б дуже раді тому, якби Російська церква зрештою приїхала на собор.

Навіть якби вони були виконувачами одинадцятої години, тобто приїхали б в останній момент, навіть тоді вони, безумовно, були б прийняті, і тоді позиція Російської церкви, а через неї, в даному випадку, і позиція Української православної церкви Московського патріархату також була б вислухана. Українці були присутні на соборі, звичайно, але ця позиція була висловлена ​​інакше, ніж якби РПЦ там була.

А присутні на соборі українці мали якийсь офіційний статус?

Безумовно, вони мали офіційний статус. Більш того, архієпископ Іов Геча, який є етнічним українцем і народився в Канаді, був офіційним речником собору. Тобто саме він спілкувався з кореспондентами про все, що відбувається. Він був уповноважений говорити від імені собору. Тобто, підкреслю, не просто від імені, скажімо, Константинопольського патріархату, а саме від особи собору.

Те ж саме можна сказати про митрополита Антонія, який є екзархом, тобто предстоятелем всіх українських церков діаспори в Сполучених Штатах. Це також дуже впливова особа, яка дуже багато зробила і для питання церковної єдності в самій Україні. Він також був делегатом собору.

Але результатом собору не стало наближення перспективи отримання автокефалії для Української православної церкви Київського патріархату?

Константинопольська церква, як церква-мати, дуже піклується про ситуацію в Україні. І вона не хоче робити ніяких поспішних кроків у цьому питанні. Тому що зцілення церковної єдності має відбуватися по-християнськи.

І також воно має відбуватися з виконанням церковних канонів. Але я хочу вас запевнити в тому, що і лист Ради, і в даному випадку також і лист президента Порошенка було прийнято Константинопольським патріархом Варфоломієм і буде розглядатися на священному синоді Константинопольської церкви. Після цього розгляду будуть винесені рішення і буде дана відповідь.