Архангел Гавриїл та ГПУ. Чому в Україні всі прокурори однакові

Не минуло й чотирьох місяців з часу відставки Віктора Шокіна і призначення нового генерального прокурора України, як ті ж самі люди, які виступали за зміну керівництва Генеральної прокуратури, анонсували збір підписів за відставку Юрія Луценка.

Дивуватися цьому не доводиться. Приблизно така ж ситуація була, коли генеральним прокурором призначали Віктора Шокіна, а відставки вимагали від Віталія Яреми. Просто тоді стверджувалося, що Шокін як принциповий і чистий прокурор – врешті-решт, так говорили прихильники його призначення, які потім боролися за його відставку - зможе куди швидше реформувати Генеральну прокуратуру, ніж його попередник.

Коли мова йшла про Луценка, керувалися іншою логікою - політик, який ніколи не працював у прокуратурі, зможе куди швидше навести порядок і змінити ситуацію, ніж людина з системи. Але для мене було абсолютно очевидним, що вже за кілька тижнів критиками Генеральної прокуратури Луценко буде сприйматися як Шокін - або навіть гірше. Тому що справа зовсім не в Луценку, Шокіні або Яремі.

Справа - в невмінні або небажанні побачити корінь проблеми і вирішувати її на системному, а не на кадровому або особистісному рівні. Для того, щоб будь-який генеральний прокурор працював ефективно, необхідно забезпечити його незалежність від гілок влади. Саме для цього в Конституції прописано, що кандидатура генерального прокурора вноситься президентом, а затверджується парламентом.

Це і є логіка парламентсько-президентської республіки, яка гарантує незалежність прокуратури. Але тільки не у нас. Тому що у нас президент країни після своєї перемоги в першому турі виборів глави держави сформував свій політичний блок - потрібно віддати йому належне, не замасковано свій, а абсолютно відкрито, не ховаючись - і громадяни за цей блок, як перед цим за главу держави, дружно проголосували.

БПП після виборів зміг сформувати найбільшу фракцію в парламенті. І таким чином на незалежності не тільки Генеральної прокуратури, а й цілої низки регулюючих органів, при обранні яких повинен враховуватися баланс президентських і парламентських інтересів, була поставлена ​​крапка.

І скільки не змінюй генеральних прокурорів, ситуація все одно не вирішиться. Не вирішиться, поки не буде інституційних змін в державі. Поки не почне дотримуватися баланс. Поки не будуть окреслені чіткі стримуючі рамки, які забезпечать незалежність правоохоронних і регуляторних структур.

А до цього часу - все буде як і раніше, навіть якщо генеральним прокурором буде обраний архангел Гавриїл. І це - не рішення глави держави, який не порушив жодного закону при формуванні свого виборчого блоку. Це ще і воля шановних виборців. Але не тільки їх, звичайно.

Це ще й вибір тих політиків, які пішли в парламент за списками БПП, таким чином, конвертуючи свої імена і репутації в успіх президентської фракції і необоротне порушення балансу. І коли деякі з цих політиків мітингують біля стін Генеральної прокуратури або вимагають відставки вже третього поспіль "президентського" генерального прокурора, дуже хочеться поцікавитися - а де ж ви були раніше? Чи не розуміли, що станеться з прокуратурою? Чи не могли передбачити, якими будуть результати ваших дій?

Але політика - це не мітинг, що не телевізійне шоу, не гучна стаття і навіть не пост у соціальній мережі. Це - наявність стратегічного мислення і відповідальності за свої вчинки. І якщо нічого подібного немає, то краще займатися якоюсь іншою діяльністю, в якій можна досягти реальних успіхів. Наприклад, складати пости або виступати на шоу.