28 арєстовічей

А воно правда.

Ні, з одного боку — це класно, бо як там у Васілія Тьоркіна:

Нєт рєбята, я нє гордий

Нє заглядивая в даль

Так скажу: нє нада ордєн

Я сагласєн на мєдаль.

Читайте також: Для чого Подоляку ескортниці?

Дійсно, блогери невибагливі.

Це Арестовичу за гранатомет за занавєсочкой підполковника дали.

Це Лисому (Кошовому) за віщання в єдиному марафоні орден вручили. І багатьом мерам/перам/і хєрам теж.

Ну, потрібно ж довести, що ми недалекі від совка.

Де принципом було: наградіть нєпрічастних, наказать нєвіновних.

Ну, добре, по медальці та й добре.

Коли пішов глухий гул в мережах — нам затикають рота: тихо сидіть. Їх нагородили за участь в ІПСО. Вони знищували мужність ворога

Але, коли пішов глухий гул в мережах — нам затикають рота: тихо сидіть.

Їх нагородили за участь в ІПСО. Вони знищували мужність ворога.

Вони сіяли паніку.

Ось вони — невідомі герої, які стали відомими. Батьківщина має знати своїх героїв.

І згадалися мені 28 панфіловців. Савєцкій тренд героїки.

Які, за версією червоної пропаганди штибу 41 року відбили гітлерівців і відстояли Москву.

А самі усі героїчно полягли.

Ось кілька років тому і фільм зняли відповідний. Щоб цей міф жив і у головах нових поколінь.

Патріотизм на Росії плекають на фейках. Бо вся історія про 28 панфіловців — красивий фейк. Але ж ми? Ми, гадство, не совок. Навіщо нам героїзація Арестовича, Подоляка, Єрмака?

Патріотизм на Росії плекають на фейках. Бо вся історія про 28 панфіловців — красивий фейк.

Але ж ми? Ми, гадство, не совок. Навіщо нам героїзація Арестовича, Подоляка, Єрмака?

У нас що — немає героїв?

У нас поранені мають хоча б по медальці?

Так ніт, роблять інформаційний привід з нагородження юних арестовічей.

От частина суспільства робить усе, щоб нас вважали європейським народом.

А піарники з ОП — створюють для наївних іншу реальність.

Читайте також: Вляпатися в історію

От я похвалюсь.

Мене у вересні забанив фейсбучек.

Причому я не матюкався, не називав сусідів інакше як рускіє чи росіяни.

Щоб не дати приводу мене банити.

Просто розказував у блогах про їх цікаву ментальність, сповнену болячок і протиріч.

На мене щодня скаржились ольгінські. Сотнями. Щодня.

І цукер таки вбив мій акаунт па просьбам хароших рускіх. Без попередження і назавжди.

От оцю нагороду я нестиму по життю.

Це таки визнання. Від ворога.

Читайте також: Як Шевченко, Червоненко та яскрава орденоносиця Ксюша Манекен "виграють" війну

І воно б нічого.

Ну нагородили блогерів. Але чи захочуть тепер герої отримувати відзнаки й ордени?

Ну нагородили блогерів.

Але чи захочуть тепер герої отримувати відзнаки й ордени?

Щоб потім казати: у мене і Ксюхи Манекен однакові медалі?

Перебор.

P.S. А хлопчики блогери такі, що кожному можна тягати плиту від полкового міномета льогко. Та й Подоляк справний.

Джерело

Про автора. Віктор Бобиренко, політолог

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.