Чарлі з привітом, правда з кістками, мова з трендом - 5 книг про те, що ми не самі

Стівен Чбоскі. Привіт, це Чарлі! або Переваги сором'язливих. – К.: РМ, 2024

Цілком справедливо історію, розказану в цьому бестселері, вважають позачасовою для кожної молодої людини, якій треба зрозуміти, що вона не самотня. І це не дивно, коли з’являється роман, який стає наріжним каменем цілого покоління. Недаремно в екранізації книжки зіграли Лоґан Лерман та Емма Вотсон. Загалом "Привіт, це Чарлі! або Переваги сором’язливих" Стівена Чбоскі – це роман, в якому хтось обов’язково вгадає себе теперішніх, хтось згадає себе шістнадцятирічними, а хтось почне краще розуміти своїх дітей-підлітків. Утім, ніхто не залишиться байдужим. Адже насправді це роман про кожного з нас, про те, як це - почуватися щасливими і нещасними водночас, як ми вчимося дружити і любити, як розгадуємо себе і світ. "Чесно, я думаю, що світ був би кращим, якби було більше таких людей, як Чарлі", – вважає та сама Емма Вотсон, яка зіграла у фільмі. А що думає сам головний герой роману? "Чесно кажучи, не знаю, навіщо настрочив тобі аж так багато, - звіряється він. - Чому я взагалі взявся тобі це писати? Гадаю, тому, що завтра мій перший день у старшій школі, але йти туди мене щось зовсім не тягне. Повір: так хочеться переконатися, що хтось здатен почути й зрозуміти. Мені треба. знати, що такі люди насправді існують".

Кирило Булаховський. Мова, що стала світовим трендом. – Л.: Апріорі, 2024

Не дивно, що наступна книжка – про мову, якою ми хочемо, щоб нас почули, і за якою б ідентифікували. Тож "Мова, що стала світовим трендом" Кирила Булаховського – це унікальна книга про оселю нашого буття – українську мову. Саме про неї оригінально й захопливо розповідає автор, пропонуючи абсолютно новий, позбавлений стереотипів підхід. "Як би парадоксально й болісно це не звучало, - зауважує він, - але завдяки жорстокій і кривавій війні весь світ відкрив для себе, наче екзотичний острів в океані, Україну, українську націю й культуру. При цьому я в жодному разі не вважаю війну новими можливостями, що інколи від когось доводиться чути. Війна перекреслює людські долі, несе руйнування, страждання й смерть, які відгукуватимуться ще багато десятиріч після її закінчення. Просто за часів воєнного лихоліття об'єктивно змінюються обставини". Попри все у книжці немає води, ліричних відступів, пафосних слів – тільки конкретика, приправлена рясним фактажем. Адже з війною ми швидко перейшли від романтизму до реалізму. Тож не хочеться пустопорожньої балаканини, зайвих слів і довгих фраз, що часто буває в подібних популярних лінгвістичних роботах. Хочеться все по суті. Пропонована книга без винятку буде цікавою всім, хто прагне краще пізнати мову незламного українського народу. У ній нам нагадують, що українська мова стала світовим трендом. Українською заговорили, хай навіть ситуативно, відомі політики, громадські діячі, підприємці, актори, співаки, письменники, науковці й прості громадяни з різних країн світу. Вона стала топовою на популярних платформах з вивчення іноземних мов. Український народ продемонстрував свою мужність і хоробрість, якою надихнувся весь світ.

Стефані Фу. Що знають мої кістки. – К.: Книголав, 2024

Звіряння у цій книжці направду вражають, підтверджуючи тезу про те, що ми не самотні у своїх стражданнях. "Сукупність усіх аспектів змушує мене шаленіти від горя, - дізнаємося ми подробиці. - Роками я працювала над тим, щоб побудувати собі нове життя, щось дуже протилежне до того, як мене виховували. Але раптом тепер кожен конфлікт, з яким я стикнулась, кожна втрата, кожна невдача і помилка в моєму житті можуть бути простежені до їхнього кореня - мене. Я далеко не нормальна. Я – спільний знаменник у трагедіях мого життя. Я - хрестоматійний випадок психічного захворювання". Хай там як, але авторка книжки "Що знають мої кістки" Стефані Фу потерпала від психологічного й фізичного насильства з боку батьків та була покинута ними у підлітковому віці. Після років консультацій вона дізналась, що її панічні атаки та проблеми в стосунках у дорослому віці спричинені комплексним посттравматичним стресовим розладом, який виникає, коли травма накопичується протягом багатьох років. Тож авторка описує свій шлях зцілення та методи, до яких зверталась. Болісна й водночас надихаюча, ця книга є потужною терапевтичною розповіддю. Нам доводять: віднайти себе та повірити у власну цінність після травми - можливо. "Десять років я думала, що зможу втекти від свого минулого, - визнає авторка. - Але сьогодні я розумію, що в мене не виходить. Мені потрібно зробити щось інше". Що саме – дізнаємося, прочитавши цю книжку.

Ігор Козловський. Стратегія людини: від думок до дії. – К.: Колесо життя, 2024

"Будь-яка людина проходить через певні етапи формування своєї ідентичності, - нагадує автор цієї книжки. - Ці етапи починаються з того моменту, коли людина починає усвідомлювати себе. Не обов'язково як особистість. Просто усвідомлювати…". Загалом лекції відомого ученого, про які мова у книжці "Стратегія людини: від думок до дії" Ігоря Козловського сьогодні сприймаються набагато глибше, ніж ми відчували раніше. Кожна його фраза, кожен приклад – можливість зрозуміти те, що може повністю змінити життя і вивести його на вашу власну дорогу, до реалізації вашої головної місії. Незважаючи на зовнішні обставини і перешкоди. "Я вже давно переконався, що людина народжується у мандрівці, - зауважує автор. - Не все і не одразу даність, життя - процес. Деякі горизонти нелегко розгледіти, деякі кроки не кожному вдається зробити, до деяких обріїв дістатися важко. Аби зрушити з місця, необхідна особлива сила. Сила людині потрібна і для того, щоб дійти до бажаної мети. А відшукати їх можна лише у глибинах власного серця - і силу, і мету. Відвага ризикнути, вийти поза межі вже приборканих світів, що тісняться у незатишних лабіринтах індивідуального існування, дає змогу людині стати не лише відкривачем власного шляху, а й архітектором і будівничим, співтворцем цілого всесвіту людського буття. Бо ж досвід багатьох поколінь, міріади стежин і доль людства сконцентровані у вимірі конкретної людини. Головне - аби людина не завмерла на місці, не розпорошилася в мінливих парадигмах буденних реалій, а заглянула за лаштунки, до обріїв власного серця". Також з цієї книжки можна дізнатися про 12 кроків до власної ідентичності, зрозуміти, на які два головних питання треба відповісти, аби побудувати свою стратегію життя, усвідомити важливість зв’язків на всіх рівнях, а також побачити внутрішній світ людини з дуже неочікуваної сторони.

Андрій Содомора. Від-homin за homo-ном: античні суголосся. – Л.: Апріорі, 2024

Автор цієї книжки пішов ще далі у пошуку "рідної" ідентичності, де не лише український менталітет вибудовує свої закони. Адже чужоземні слова і вислови, про які мова у книжці Андрія Содомори "Від-homin за homo-ном: античні суголосся" наразі мають не чужорідний, а цілком український сенс. "Отже, таке сусідство аж ніяк не схиляє до думки про перехід із нашої абетки па латинку ("…й свого не цурайтесь"), - заспокоює автор. - Мова Котляревського, Шевченка, Франка, Лесі Українки має звучати гідно, не ховаючись під чужою їй одежею: наш обов'язок - захищати її, надто в глобалізаційну добу, від надмірного напливу "захожих" слів – етранжизмів". Таким чином, перед нами – спроба "озвучити" латинське слово, дзвін латини, звернути увагу на виняткову її стислість, тягу до гармонії, до гри слів (успадкували ще й романські мови), вказати на динаміку античного вислову в часовому зрізі, та українські, що з ним перегукуються, фразеологізми. Головне ж - нагадати, яким кривдним і несправедливим є вислів "мертва мова": хіба ж може бути мертвим те, в чому дух, душа, думка людини? Тож у цій книжці чи не вперше в нашій літературі поряд з українськими звучать вписані в тексти поетичних мініатюр латинські слова, вислови, афоризми. У їх гармонійному співзвуччі відлунюють започатковані ще в гомерівські часи вічні теми, в яких – жива тяглість людських думок, образів та почуттів. Тож читаймо "чуже", щоб не забувати про рідне!