Фейки, егоїзм і українське себепізнання - 5 книг про упередженість

Нерейда Каррільйо. Обережно: фейк. – К.: Каламар, 2024

Впевненість у тому, що ми здатні відрізнити правду від брехні, оскільки наш чудовий мозок, налаштований на виживання, нас захищає – звичайнісіньке упередження. "Твій мозок тобі бреше", - запевняють нас у книжці "Обережно: фейк" Нерейди Каррільйо. І якщо дорослі сяк-так розуміють, що в суцільному потоці інформації, який ллється на нас щодня, – не все є правдою, то дітей важливо навчити орієнтуватися в інформаційних потоках. Утім, навіть дорослі іноді ніяк не второпають, що мозок, який щодня зайнятий тим, щоб змусити нас прокинутися, піти на роботу і зробити все, щоб вижити у цей непростий час, насправді не такий вже бездоганний захисник. "Мозок не здатен обробити всю інформацію, яка до нього надходить, - застерігає авторка, - це просто неможливо, тому часом він спрощує та скорочує з метою ухвалення рішень. Це те, що в психології називається евристикою. Коли скорочення призводять до помилок, ідеться про когнітивні упередження. Усі мають когнітивні упередження і часто вони трапляються в ситуаціях, які ми вважаємо небезпечними. Наш мозок запрограмований на виживання та розмноження, тож коли з'являється можливість реалізувати одну з цих цілей він вмикається на повну та починає спрощувати". Зокрема, додамо, погоджуватися на зручну брехню на противагу неприємній правді. Натомість авторка розповідає, кому це буває потрібно, та навіщо відрізняти фейки від істини. Її книжка пропонує низку ефективних інструментів та методів перевірки інформації, будучи здатна перетворити кожного читача та читачку на справжніх ловців брехні, яких складно буде обдурити.

Айн Ренд. Чеснота егоїзму. – К.: Наш Формат, 2024

У третьому класі в характеристиці автора сих рядків класна керівничка написала: "Розумний. Начитаний. Егоїст". "І це про дитину в третьому класі?" - бушував батько. Насправді все було вірно. Класна керівничка грала на баяні, пила й курила потайки, натомість автор сих рядків бунтував відкрито, виступаючи проти колективного примусу, за індивідуальну свободу. І так, вже в третьому класі, бо для національної самосвідомості, якою вирізнялася наша репресована родина борців за свободу, вік не мав значення. Те саме у книжці "Чеснота егоїзму" Айн Ренд, авторка якої свідомо пішла на таку провокацію в назві, щоб подолати багатовікову демонізацію терміна. В її трактуванні егоїзм - не синонім зла, як його зазвичай сприймали в радянському суспільстві, що було ворогом всього українського, і не стратегія "йти по головах" (якраз радянська), а турбота про власні інтереси. "Напад на "егоїзм" - це напад на почуття власної гідності людини", - переконує нас ця книжка. Тож, критикуючи альтруїстичне мислення, притаманне радянському суспільству, де віддавали життя за чужу й ворожу "Родіну", авторка пропонує концепцію раціонального егоїзму, що допомагає розвивати індивідуальність. "Конфлікт егоїзму й альтруїзму полягає в їхніх суперечливих відповідях на ці запитання, - нагадують нам. - Егоїзм говорить, що людина - сама собі мета; альтруїзм же каже, що людина є засобом для дій інших". Авторка нагадує, що на противагу моральним принципам колективізму, людина має право забезпечувати власне виживання, шукати щастя й отримувати користь від результатів своєї діяльності. Без необхідності жертвувати цими принципами проти своєї волі. Тобто на користь колективу. "Моральна мета життя людини - і про це варто згадати всім нашим вчителям - досягнути свого щастя. Це не означає, що людина байдужа до всіх інших, немає причин допомагати іншим у надзвичайних ситуаціях чи те, що життя людини не має для неї жодного значення. Але це означає, що вона не підпорядковуватиме своє життя задля блага інших, не жертвуватиме собою задля їхніх потреб, це означає, полегшення їхніх страждань не є її основною турботою, а будь-яка допомога є винятком, а не правилом, актом великодушності, а не моральним обов’язком".

Юрій Шевельов. Твердий ґрунт: зариси українського себепізнання. – Х.: Видавець Олександр Савчук, 2024

Це чудове видання з напівтвердим бондарівським шрифтом у назві – малознані причинки, знадібки й завваги, або, як уточнює видавець - зариси відомого науковця про науку, культуру і політику. Тобто замальовки з натури – про те, що бачила, відчувала й розуміла "людина без ґрунту", якими були втікачі з України в часі Другої Світової війни. Таким чином, "Твердий ґрунт" Юрія Шевельова доповнює корпус малознаних текстів видатного харківця, куди, сподіваємося, невдовзі долучиться й третій том його спогадів "Я - мене - мені" (з позиченою з бітлівських мемуарів Джорджа Гаррісона назвою "I, Me, Mine"), присвячений українській діаспорі. З культури в книжці – Гоголь і Хвильовий, з політики – Керенський і Сталін, що ж до науки… У збірці, на жаль, відсутній "зарис" Шевельова "Кірова, 4" про Інститут літератури ім. Т.Шевченка із суто формалістським підзаголовком в стилі Віктора Шкловського "Кілька уваг про мову, мовознавство і "Мовознавство", про перерубану навпіл дитину, про грачів на флейті, про лицарів єрижки, про себе своїх колег і "колег" та інші речі". Шкода тому, що автор у ньому розповідає, як, схотівши відвідати цю установу, так і не зміг її знайти, виявивши у величезній офіційній будівлі лише пришпилений на дверях аркушик паперу з її назвою. Натомість, як наполягає передмова до книжки, "ці публікації містять цілісну візію України в новітньому світі й увиразнюють історичне, цивілізаційне, психологічне та світоглядне коріння тих труднощів, як зовнішнього, так і внутрішнього штибу, що їх мусить долати українство, творячи модерну демократичну державу, здатну посісти гідне місце в усепланетному інтелектуальному розмаїтті завдяки усвідомленню та плеканню власного глибинного єства".

Лорен Робертс. Безсила. – Х.: Ранок, 2024

Так само упередженою може бути думка щодо фентезі, яку розвінчує "Безсила" Лорен Робертс, що отримала відзнаку Goodreads Choice Award у номінації "Улюблене читацьке молодіжне фентезі та наукова фантастика" 2023 року. Насправді ця історія має продуману та водночас легку й зрозумілу структуру антиутопії, насиченої подіями, гумором, романтикою. Її можна порівняти із "Червоною королевою" та "Голодними іграми". За сюжетом, у королівстві Ілія – жорстокому місці з жорстокими законами - всі дякують Чумі, хоч вона й знищила тисячі й принесла стільки болю. Проте їй дякують ті, хто її пережив, ставши елітою. Швидкі набули блискавичної стрімкості, сильні - непереможної міці, ті, хто ховався в тіні, тепер самі можуть перетворитися на тінь. Решта – звичайні, на яких полюють. Головна героїня Пейден Ґрей вдає, що має здібності Екстрасенса, та вона звичайна злодійка. Утім, доля зводить її з принцом Каєм, екзекутором і правицею короля. Оскільки ж  Пейден врятувала Каю життя, то вона має взяти участь в Іграх Очищення. Дуже почесно і дуже… смертельно, бо саме тут всі можуть дізнатися, що вона Звичайна.

Франсуа Фенелон. Пригоди Телемаха. – Л.: Літопис, 2024

Зрозуміло, що новий фільм про Одіссея – це яскравий зразок маскульту, в якому беруть участь всі – від акторів до глядачів. Утім, дехто ще пручається. Так, наприклад, син Одіссея у фільмі – не надто рішучий, не досить мужній, зовсім не героїчний. Натомість у романі відомого французького письменника Франсуа Фенелона "Пригоди Телемаха" він постає зовсім іншим, не таким як всі його інтерпретації в сучасному мистецтві. Недаремно книжка про нього здобула заслужене визнання і впродовж двох століть посідала друге місце після Біблії за своєю читацькою популярністю. "Примірники книги Фенелона мовою оригіналу були у приватних книгозбірнях багатьох видатних українських політичних і громадських діячів, письменників та інтелектуалів, - нагадує передмова, - від гетьманів Пилипа Орлика і Кирила Розумовського до Михайла Драгоманова та Івана Франка, від талановитого неокласика і великого поціновувача античних традицій Миколи Зерова до нашого сучасного аристократа духу та глибокого знавця. античності Андрія Содомори".  Основою роману є давньогрецький міф про мандри Телемаха в пошуках свого батька Одіссея. Міфологічна канва розповіді дала змогу авторові викласти вимоги до зразкового правителя, який володіє усіма моральними чеснотами і спроможний у мирний час мудро та розважливо провадити свій народ до процвітання та достатку, а в час війни на полі бою боронити свій край від ворогів. Поради Ментора, вчителя і наставника Телемаха, його діалоги зі своїм вихованцем про справжні цінності людини, про справедливість, досконалість, звитягу і шляхетні вчинки, про діяльний, а не показний патріотизм, не лише не втратили своєї актуальності, а, навпаки, набули особливої ваги у наш час, коли в різних куточках світу обговорюють причини втрати довіри громадян до влади та їхнє прагнення мати мудрих правителів.