Мільйон снарядів для України: коли Євросоюз виконає обіцянку та як просувається чеська ініціатива

У цьому тексті пояснюємо:

• Коли Європейський Союз виконає обіцянку щодо мільйона снарядів для ЗСУ
• Чеська ініціатива з закупівлі боєприпасів: хто доєднався, коли будуть результати
• Хто в Євросоюзі виступає проти постачання зброї та боєприпасів Україні
• Які рішення щодо зброї та боєприпасів для України були прийняті на засіданнях у Брюсселі наприкінці березня

Мільйон снарядів за рік: чому в Євросоюзу не вийшло виконати зобов’язання, і що обіцяють Україні зараз

Вже сьогодні, у 2024 році, для ведення ефективної війни з Росією українське військо потребує понад 200 тисяч снарядів стандарту НАТО калібром 155-мм щомісяця. Загальна потреба України становить біля 2,5 млн снарядів на рік. Такі цифри озвучив 5 березня 2024 року, під час презентації Європейської оборонно-промислової стратегії (детальніше про неї – згодом) віце-президент Єврокомісії, високий представник ЄС з питань закордонних справ Жозеп Боррель.

Тим часом Брюссель не зміг впоратися з виконанням зобов’язання надати Україні мільйон боєприпасів протягом року. Чому так сталося? Якраз тому, що створювати єдиний стратегічний план роботи оборонної промисловості у Євросоюзі почали лише зараз.

Пояснення варто почати з того, що Європейський Союз, згідно з установчим законодавством, не має власного війська, а також не може впливати на війська держав-членів – це виключна прерогатива керівництва цих держав. Як повідомив “Еспресо” високопоставлений чиновник з Європейської Комісії, після початку повномасштабної агресії у 2022 році, плануючи допомогу Україні, у Євросоюзі розраховували, що війна не триватиме довго. Тому покладалися здебільшого на наявні озброєння в арсеналах держав-членів, а також на заявлені промислові потужності усіх держав ЄС. 

Станом на початок війни вважалося, що промисловий потенціал держав ЄС складає мільйон снарядів на рік. Ще десь біля 300-350 тисяч одиниць були теоретично доступні зі складів держав-членів. На такому приблизному уявленні і народилася обіцянка про мільйон снарядів протягом року для України, озвучена керівництвом ЄС у березні 2023-го. 

Але згодом виявилося, що фактичні потужності та наявні можливості не відповідають планам брюссельських теоретиків. За офіційними даними Єврокомісії, за період з березня 2023 до 1 лютого 2024 року Україні було передано лище 330 тисяч одиниць боєприпасів (власне, те, що було обліковане і доступне на складах). До кінця березня 2024-го цю цифру спромоглися збільшити до трохи більше, ніж 500 тисяч пострілів: завдяки розконсервації інших складських запасів, а також індивідуальних та спільних закупівель. 

Іншу половину обіцяного – це ще півмільйона снарядів – Євросоюз пообіцяв надати до кінця 2024 року. Як сказав Жозеп Боррель 31 січня, “цифра на конвеєрі становить 630 тисяч боєприпасів” до кінця року. Таким чином, загальна кількість боєприпасів, які отримає Україна до кінця року може становити 1 млн 155 тис.

Але це все одно вирішує менш, ніж половину потреб Києва. Проблема полягає в тому, що в підприємств оборонної промисловості ЄС не вистачає виробничих потужностей для втілення цієї мети. За інформацією профільного єврокомісара з питань внутрішнього ринку Тьєрі Бретона, з початку війни до сьогодні європейська оборонка збільшила виробничі потужності щодо боєприпасів та ракет на 40%: тобто, на кінець 2024 року оборонні підприємства Євросоюзу зможуть виробляти 1 млн 400 тис. снарядів та ракет. 

Європейське оборонне агентство вже підписало понад 60 рамкових угод на спільну закупівлю 155-мм боєприпасів для України всередині ЄС. І до кінця 2025-го європейська оборонна промисловість вийде на виробничі потужності в 2 мільйона снарядів щороку, наголосив Тьєрі Бретон. Але, на жаль, Україна не може чекати так довго.

Президент Чехії Петр Павел (ліворуч) та президент України Володимир Зеленський
Фото: Reuters

Чеська ініціатива: від 800 тисяч снарядів для України з-поза меж Євросоюзу

Отже, у Євросоюзі констатували: існує великий дисбаланс між вогневими можливостями з боку України та Росії і з іншого боку, і цей розрив необхідно заповнити. На рівні ЄС це не вдалося. Але потреба не зникає і стає, за формулюванням Борреля, “все більше драматичною”. Держави ЄС почали активно розмірковувати, як допомогти Україні на двосторонньому рівні. І ініціативу – для багатьох це стало сюрпризом – взяла на себе не адвокат України в ЄС Польща чи держави Балтії, а маленька Чехія.

17 лютого 2024 року, коли вже стало зрозуміло, що Європа не впоралася з завданням забезпечити Україну боєприпасами, президент Чехії Петр Павел під час Мюнхенської конференції заявив, що Чехія “знайшла 500 тисяч снарядів калібру 155 мм, і ще 300 тисяч – калібру 122 мм” за межами Євросоюзу, які можна переправити в Україну за кілька тижнів, якщо на це знайдеться фінансування.

Раніше найбільш багаті держави ЄС, які й мають профінансувати левову частину цих замовлень – Франція та Німеччина – наполягали на тому, щоб закуповувати зброю та боєприпаси для України виключно на внутрішніх ринках ЄС. Найзатятіше на цьому стояла Франція і особисто її президент Емманюель Макрон. Але вже в березні 2024 він кардинально змінив думку і підтримав ініціативу Чехії.

5 березня відбулася зустріч Макрона та Павела у Празі. 15 березня – зустріч лідерів держав “Веймарського трикутника” – Макрон, канцлер Німеччини Олаф Шольц та прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск, – у Берліні. Найбільші донори ЄС підтвердили, що не можуть дозволити Росії перемогти, і тому будуть підтримувати Україну “так довго, як вона того потребуватиме”, у тому числі, закуповуючи озброєння та боєприпаси для України за кордоном, як це й пропонує Чехія.

Тоді ж, у першій половині березня, президент Чехії декілька разів робив заяви про те, що гроші на 800 тисяч снарядів для України знайдені, і що вони можуть почати надходити вже “протягом кількох тижнів”. А 29 березня міністр закордонних справ Польщі Радослав Сікорський заявив, що транспортування першої партії боєприпасів для України в рамках цієї ініціативи “вже організується”.

Більш того, 26 березня міністр закордонних справ Чехії Ян Ліпавський заявив, що загальна кількість закупівель в рамках ініціативи може сягнути 1,5 млн снарядів. А Франція, зокрема, повідомила, що кошти на боєприпаси для України можуть бути також спрямовані з Європейського фонду миру, на який нещодавно ЄС виділив додаткові 5 млрд євро (про це читайте ничже).

То хто ж саме надає Україні таку необхідну допомогу? “Чеська ініціатива” об’єднала біля 20 держав-партнерів: Чехія, Німеччина, Франція, Бельгія, Данія, Естонія, Ісландія, Канада, Латвія, Литва, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Польща, Португалія, Словенія, Швеція, – і ще кілька держав, які, за твердженням міністерства оборони Чехії, не хочуть, щоб їх називали, бо серед них “деякі союзники Росії”. 

Загальна вартість 800 тис. снарядів складає біля 1,5 млрд євро. Хто вклався в цю ініціативу найбільше – можемо порахувати, базуючись на офіційних заявах.

• Німеччина: пообіцяла зібрати “сотні мільйонів євро”, але чітка сума не була публічно озвучена. Але враховуючи те, що відомо, що Берлін хоче профінансувати 180 тис. снарядів з чеської ініціативи, а вартість одного снаряда приблизно становить 1850 євро, від Німеччини можна очікувати – біля 330 млн євро. Варто зауважити, що саме Німеччина є найбільшим мілітарним донором України після США: у 2024 році вона планує витратити на воєнну допомогу Україні 8 млрд євро; у 2023 році на ці потреби вже витрачено 5 млрд євро, у 2022 – 1,6 млрд євро. Додатково до “чеської ініціативи” у 2024 році Німеччина планує передати Україні ще 100 тис. снарядів калібром 155 мм.
• Франція: сума не розголошується. Багатьох здивує той факт, що багатий Париж підтримував Україну не надто щедро: лютого 2022 по грудень 2023 рр. Франція надала Україні воєнної допомоги лише на 2,6 млрд євро. Тим не менш, у 2024 році вона хоче надати Україні 80 тис. снарядів 155-мм. Від початку війни в Україні Париж вже надав Києву 30 тис. снарядів.
• Нідерланди: 250 млн євро
• Бельгія: 200 млн євро 
• Норвегія: 140 млн євро
• Португалія: 100 млн євро
• Литва: 35 млн євро
• Фінляндія: 30 млн євро
• Канада: 20,5 млн євро
• Ісландія: 2 млн євро

Щодо інших учасників ініціативи, сума внесків не розголошується, але, наприклад, Польща нещодавно заявила, що збирається подвоїти свій раніше запланований внесок.

Володимир Зеленський та Емманюель Макрон (праворуч)
Фото: Getty Images

Цікаво, що раніше у списку партнерів “чеської ініціативи” називали і Великобританію, але кілька днів тому стало відомо, що Лондон, скоріш за все, безпосередньо не братиме участі в ній. Тим не менш, на закупівлю та активізацію ланцюгів постачання боєприпасів для України Великобританія цьогоріч планує направити понад 286 млн євро, що співставно з планами найбільш потужних держав ЄС. З початку повномасштабної агресії РФ, за останніми данними, воєнна допомога від Лондона Києву склала понад 8,3 млрд євро. 

Звідки буде постачатися зброя з-поза кордонів ЄС – також таємниця. Згідно з оцінками експертів, це може бути Туреччина, Південна Корея, або й Південна Африка. До речі, саме член НАТО та одночасно партнер Росії – Туреччина – може бути одним з тих учасників “чеської ініціативи”, який не хоче публічного розголошення своєї ролі в цьому проекті.

Хто проти: які держави Євросоюзу відмовляються постачати боєприпаси в Україну

Не всі 27 держав-членів ЄС підтримують надання Україні воєнної допомоги. І йдеться не лише про Угорщину та Чехію, очільники (вочевидь, не без впливу Кремля) яких гучно заявляють, що виступають проти будь-якої воєнної підтримки України. Так, Австрія, Ірландія та Мальта є за статусом нейтральними державами, і тому можуть надавати підтримку Україні лише на гуманітарні та інші невоєнні потреби. Щоб чинити інакше, потрібні складні зміни законодавства, на які в трьох держав наразі немає політичної волі.

Примітно, що така воля знайшлася у Данії. До початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну офіційний Копенгаген не брав участь у спільній з Євросоюзом політиці безпеки та оборони (у тому числі в Європейському фонді миру). Але відкрита агресія Путіна спонукала данців провести у червні 2022 року справді історичний всенародний референдум, змінити законодавство і доєднатися до інших держав ЄС у формуванні єдиної безпекової політики – і стратегії підтримки України. 

Тепер Данія є одним з активних мілітарних донорів України, хоча й не серед найбільших. Гарним жестом була нещодавня передача Копенгагеном Києву всієї наявної в державі артилерії – про це повідомила прем'єр-міністерка Данії Метте Фредеріксен на “Українському ланчі” в Мюнхені в лютому 2024-го, і закликала інші держави до аналогічних дій. Це – справді проактивна позиція, навіть беручи до уваги той факт, що “вся артилерія” Данії складалася з 19 самохідних артилерійських установок Caesar, які й були передані Україні.

На відміну від трьох нейтральних держав, Угорщина та Словаччина принципово виступають проти будь-якої воєнної підтримки України, наполягаючи на необхідності “мирних переговорів” з Росією та припинення вогню.

Так, 24 березня 2024 року міністр закордонних справ Угорщини Петер Сіярто вкотре наголосив: “Угорщина не буде брати участь у діях, спрямованих на постачання Україні більшої кількості зброї”. Угорщина не надавала і не надаватиме жодних озброєнь Україні, вкотре підкреслив Сіярто. Але сказав, що натомість Будапешт надає українцям велику гуманітарну підтримку.

Так само й голова МЗС Словаччини Юрай Бланар 21 березня після зустрічі “Вишеградської четвірки” (Чехія, Польща, Угорщина та Словаччина) у Празі, вкотре заявив, що Словаччина не надаватиме Україні зброю. Втім, “продовжить надавати гуманітарну допомогу, а також нелетальне обладнання, зокрема для розмінування”. У останньому Словацька республіка “дуже-дуже сильна”, – наголосив він.

Що позитивно, то це те, що станом на зараз обидві держави дали негласну обіцянку іншим партнерам по ЄС не блокувати спільні мілітарні ініціативи в рамках Євросоюзу, спрямовані на збільшення підтримки України.

Високий представник ЄС з питань закордонних справ Жозеп Боррель
Фото: Reuters

Єдина стратегія для всіх: що ще планується зробити на рівні ЄС, щоб оптимізувати час і витрати

“Якби Путін завоював Україну, якби Україна була вимушена махати білим прапором (відсилка до скандальної заяви Папи Римського, яка так збурила українців та світовий політикум – ред.), якби Україна мала здатися, тоді в Києві був би встановлений маріонетковий режим. Український народ був би розчавлений, а російська армія стояла б на наших кордонах. І ми можемо бути впевнені, що вони не зупинилися б на досягнутому”, – відверто заявив Жозеп Боррель, стоячи біля українського прем’єр-міністра Дениса Шмигаля під час прес-конференції в Брюсселі, після засідання Ради Асоціації Україна-ЄС 20 березня.

“Раніше цього тижня Путін погрожував НАТО потенційною третьою світовою війною у своїй так званій промові з нагоди "перемоги на виборах". Це явна ознака того, що він вже бачить себе у стані війни з усім Заходом,” – додав високий представник ЄС з закордонних справ.

Тому Європейський Союз розвиває відразу кілька великих проектів, які мають на мету збільшення воєнної допомоги Україні, причому найближчим часом. Ось три великі напрямки, щодо яких були хороші конструктивні новини наприкінці березня.

Європейський фонд миру. 18 березня 2024 року, на засіданні Ради міністрів закордонних справ ЄС був створений Фонд допомоги Україні (Ukraine Assistance Fund) в рамках Європейського фонду миру (European Peace Facility). У цей фонд вже у 2024 році було вирішено внести додаткові 5 млрд євро на воєнну допомогу українській армії. Це доведе загальну допомогу Європейського Союзу та держав-членів у військовій підтримці Києва до 33 мільярдів євро з початку повномасштабної агресії.

Цікаво, що під час голосування за створення Фонду допомоги Україні, знову проявила себе Угорщина: міністр Сіярто встав і вийшов з зали, щоб не голосувати за це питання (такий формат в Будапешті вже охрестили “конструктивною відсутністю”).

Саме те, що загальноєвропейські ініціативи воєнної допомоги Україні вдається протягувати, незважаючи на те, що деякі держави виступають проти або зберігають нейтральний статус, є справді великим досягненням дипломатії офіційного Брюсселя.

“Ми повинні продовжувати працювати разом, щоб підтримати Україну. У нас є Європейський фонд миру, створюється Фонд допомоги Україні. Досі всі держави-члени брали участь у ньому. Зараз є деякі держави-члени, наприклад, Угорщина, які кажуть, що вони більше не хочуть брати участь. Але вони не будуть перешкоджати. Одна справа – не брати участь, інша – протидіяти. Наразі ніхто не виступає проти”, –  задоволено констатував Жозеп Боррель на прес-конференції 1 лютого. “Угорщина – не перешкоджає”, – ще раз повторив він.

Європейська оборонно-промислова стратегія. Ще один важливий крок – створення єдиної європейської стратегії оборонної промисловості, метою якої є оптимізація планування оборонного виробництва і витрат на нього, з тим, щоб найближчими роками точково нарощувати виробництво тих озброєнь і боєприпасів, які насправді необхідні зараз – як для України, так і для створення єдиного оборонного потенціалу держав ЄС.

Як повідомила під час презентації Європейської оборонно-промислової стратегії 5 березня 2024 року виконавча віце-президентка Єврокомісії Маргарет Вестагер, нині “країни-члени витрачають кошти на багато різних типів обладнання, тому ми часто маємо на два, три, чотири, і навіть п'ять типів кожної системи озброєнь більше, ніж Сполучені Штати. Це створює надлишковість, неефективність і заважає досягненню економії за рахунок ефекту масштабу”.

Відтепер від такої практики відходитимуть. Держави ЄС узгоджуватимуть оборонні плани, а оборонні підприємства ЄС збільшуватимуть потужності по тим видам зброї і боєприпасів, в яких є нагальна потреба. Також дуже важливо: Україна як майбутній член ЄС буде брати участь у стратегічному плануванні так, ніби вона вже приєдналася до Євросоюзу. У тому числі – у плані обміну технологіями та інноваційними ідеями (з цією метою у Києві розпочинає роботу Офіс з оборонних інновацій ЄС).

На розвиток європейської оборонки в рамках Стратегії вже виділено 1,5 млрд євро. Наші співрозмовники у Єврокомісії наголошують: це не гроші, які спрямовуватимуться на закупівлю зброї, а скоріше “бонуси для виробників, які будуть надаватися для модернізації чи переорієнтації виробництва”.

Як це працюватиме? Є конкретний приклад. 27 березня 2024 року стало відомо, що німецький оборонний концерн Rheinmetall отримав від ЄС 130 млн євро на збільшення виробництва боєприпасів: пороху й артилерійських снарядів калібру 155 мм. Кошти будуть спрямовані на виробничі потужності концерну на території Німеччини, Угорщини, Румунії та Іспанії. До 2027 року Rheinmetall планує вийти на виробничі спроможності до 1,1 млн снарядів на рік.

Російські заморожені активи – на зброю для України. Під час останнього засідання Європейської Ради 21-22 березня, лідери держав ЄС обговорили ще одну важливу ініціативу, яка б дозволила забезпечити стабільне фінансування частини українських потреб у зброї та боєприпасах доти, доки триває війна. Це – використання прибутків з заморожених російських активів, які зберігаються на рахунках депозитаріїв ЄС. 

Насамперед, йдеться про 260 мільярдів євро Центробанку Росії, прибутки від яких щороку, за оцінками Єврокомісії, можуть становити біля 3 млрд євро. 

На жаль про повну конфіскацію російських заморожених активів, на чому наполягає Україна і деякі її найбільш близькі союзники в ЄС, такі як держави Балтії, мова поки що не йде. Як пояснили кореспондентці Еспресо деякі члени національних делегацій під час засідання Євроради, конфіскувати російські гроші Центробанку – означає прямо залізти в кишеню Путіну, і це може спровокувати його непрогнозовану реакцію у відповідь, якої побоюються більше половини держав Євросоюзу. Також переймаються й банкіри: кажуть, вказана дія може обвалити євро як валюту та міжнародні фінансові ринки.

Тим не менш, крапля камінь точить. Якщо ще півроку тому навіть ідея використання доходів з заморожених активів здавалась чимось нереальним, то зараз за це виступає навіть така “обережна” держава як Німеччина. Так, 21 березня Олаф Шольц прямо заявив, що прибутки від заморожених російських активів мають бути використані на користь України, зокрема, на закупівлю зброї і боєприпасів для української армії.

“Використання прибутків  і спрямування їх в напрямку військової допомоги – це величезний крок уперед. Це повністю захищена законом процедура. Ми чітко дотримуємося міжнародного права та інших законів”, – підкреслив тоді Шольц.

Щоправда, дотиснути рішення протягом саміту Євроради 21-22 березня, навіть маючи такого лобіста, як Шольц, Єврокомісії не вдалося. Тим не менш, як наголосила президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, лідери Євросоюзу ухвалили "політичне" рішення щодо використання доходів із заморожених російських активів для України. А це вже – досягнення.

Канцлер Німеччини Олаф Шольц
Фото: Getty Images

Як повідомив Еспресо один з дипломатів, що був присутній під час дискусії лідерів ЄС за зачиненими дверима 21 березня, проблема полягає в тому, що вирішення питання використання прибутків від росгрошей має бути проголосоване одностайно усіма державами (для цього не потрібне схвалення лідерів, достатньо рішення Ради ЄС на рівні міністрів закордонних справ), і всіх 27 голосів поки що немає. 

Що цікаво, усі лідери ЄС – навіть офіційні Будапешт та Братислава – на загал погоджуються з тим, що прибутки в Росії треба відібрати. Але питання полягає в тому, на що саме їх витрачати. Нейтральні держави (нагадаємо, це Австрія, Ірландія та Мальта), а також “пацифісти” Угорщина та Словаччина виступають проти спрямування коштів на воєнні потреби України, і стоять на тому, що ці гроші треба витратити виключно на гуманітарну допомогу і відбудову України.

Натомість інші держави на чолі з Німеччиною наполягають саме на воєнному використанні прибутків від російських активів. Один з німецьких дипломатів під час березневого саміту Європейської Ради сказав Еспресо, що в іншому випадку використання російських грошей “взагалі втрачає зміст”. І висловив надію, що під час голосування щодо цього питання представники тих держав, що виступають проти, знову “вийдуть з зали на каву”. Прийняття цього рішення, за оптимістичними прогнозами, очікується вже до липня 2024 року.

До слова, десь у той самий час Україна може – нарешті! – розпочати власне виробництво снарядів калібру 155-мм. А європейські партнери обіцяють всіляко підтримувати цю ініціативу.