Перший тур президентських виборів в Румунії. Коли кандидат, що займе друге місце – вирішуватиме все

Тож у цій черзі першим стане перший тур президентських виборів. Попри те, що лідер перегонів, якщо вірити соціологічним прогнозам, очевидний, саме кандидат, який посяде друге місце, може вплинути на політичне життя країни сильніше, ніж сам переможець. Чому? Про це та головні тренди останніх передвиборчих тижнів — у матеріалі Espreso.

У президентських виборах у Румунії візьмуть участь 14 кандидатів: 10 представників політичних партій та 4 незалежних. Однак основна увага зосереджена на п'яти ключових претендентах: нинішньому прем’єр-міністрі від Соціал-демократичної партії (PSD) Марчелі Чолаку, голові Сенату від Націонал-ліберальної партії (PNL) генералі Ніколає Чуке, лідеру популістської праворадикальної партії AUR Георге Сіміону, якого підозрюють у зв’язках з російськими спецслужбами, кандидатці від партії "Союз порятунку Румунії" (USR) Елені Ласконі, а також колишньому заступнику генерального секретаря НАТО Мірчі Джоане.

За результатами останніх соціологічних досліджень, проведених компаніями BCS та CIRA, лідером перегонів залишається Чолаку (27,1% за BCS, 29% за CIRA), впевнено посідаючи перше місце. На другій позиції знаходиться Чуке (17% за BCS, 19% за CIRA). За даними BCS, третє місце посідає Ласконі з результатом 14,3% (за CIRA — 16%). Водночас CIRA прогнозує, що на третю позицію вийде праворадикал Сіміон із підтримкою в 17% (за BCS — 11,9%). Джоане, за цими опитуваннями, посідає четверте місце з результатом 7,6% за BCS і 9% за CIRA.

Фото: Getty Images

Отже, вже за два тижні громадяни обиратимуть майбутнього президента у першому турі. У цьому контексті варто окреслити кілька важливих моментів, які визначатимуть динаміку цього етапу перегонів. Попри очевидну перевагу кандидата від соціал-демократів Марчела Чолаку, яку йому прогнозують соціологи у першому турі, боротьба за друге місце залишається відкритою.

За вихід до другого туру змагатимуться представник Націонал-ліберальної партії (PNL), яку представляє чинний президент Клаус Йоганніс, із їхнім кандидатом Ніколає Чуке, лідер ультраправої партії AUR Джордже Сіміон та кандидатка від правоцентристської партії "Союз порятунку Румунії" (USR) Елена Ласконі. Отже, попри певний відрив Чолаку, згідно з соціологічними прогнозами, ці три кандидати мають реальні шанси опинитися у другому турі разом із ним.

Прем’єр-міністр Румунії Ніколае Чука. Фото: Getty Images

Соціал-демократична партія (нарівні з націонал-ліберальною партією), від якої висувається лідер соціологічних опитувань Марчел Чолаку, є системоутворюючою силою у румунській політичній архітектурі. Політичний цикл, що добігає кінця, відзначився глибоким консенсусом між головними політичними таборами країни — соціал-демократами та націонал-лібералами.

Цей консенсус проявився у форматі ротаційної коаліції, згідно з якою партії по черзі призначали свого прем'єр-міністра та його команду. Коаліція була створена наприкінці 2021 року та передбачає ротацію прем'єр-міністрів між партіями. У липні 2024 року коаліція погодила дати проведення президентських та парламентських виборів, що свідчить про їхню співпрацю та узгодженість дій навіть в тих питаннях, де конкуренція між ними має бути найзапеклішою. Але той факт, що в передвиборчий період обіймає посаду прем'єр-міністра соціал-демократ Чолаку, все ж додає балів не тільки йому особисто, а й усій його політичній силі як у президентській, так і в парламентській кампанії.

У Румунії, попри наявність різноманітних політичних партій, серед яких впливову роль відіграє, зокрема, правоцентристська USR — третя сила в нинішньому складі парламенту — політичний простір усе ж тяжіє до двох основних полюсів, які уособлюють соціал-демократи та націонал-ліберали. Ймовірна перемога кандидата від соціал-демократів Марчела Чолаку може зумовити "ефект перетягування", коли виборці більш охоче підтримають соціал-демократів і на парламентських виборах. Водночас коаліційне порозуміння між цими партіями, які мали б бути антагоністами, фактично розмило їхню ідентичність в урядовій номенклатурі. Ця безликість може завадити запуску цього "ефекту", на який, очевидно, розраховують соціал-демократи.

І така безликість головних політичних титанів, що розчинилися один в одному, відкриває вікно можливостей для кандидата від ультраправої партії AUR Георге Сіміона, чиї шанси вийти до другого туру зростають: ще в вересні його підтримка була на рівні 11%, в той час, як останні прогнози оцінюють його підтримку на рівні від 12% до 17%. AUR вперше увійшов до румунського парламенту у 2020 році, коли мало хто очікував на їхній успіх, а вже на виборах до Європарламенту цього року румунські ультраправі здобули майже 15% підтримки, що перевищило прогнози. 

Лідер румунської націоналістично-суверенної партії AUR (Альянс за Союз румунів) Джордж Сіміон, Фото: Getty Images

Підтримка AUR зростає коштом виборців, розчарованих у соціал-демократах та націонал-лібералах, які два цикли поспіль втрачають підтримку. Під час виборів 2020, коли AUR вперше отримали депутатські мандати, саме ці розчаровані виборці, шукаючи альтернативу забезпечили перерозподіл голосів на користь утраправої AUR. Тож мандати, отримані AUR, можна вважати результатом перетоку підтримки в першу чергу від PSD, PNL.

Й політична риторика навколо передвиборчої кампанії свідчить, що цю динаміку усі гравці чудово усвідомлюють, бо саме подальша доля AUR є найобговорюванішою дилемою, з якої розпочнеться новий політичний сезон. Й основними питаннями, якими тривожиться політичний клас є наступні: чи стануть ультраправі частиною урядової коаліції, чи будуть соціал-демократи, які очевидно, значно посиляться, за результатами обох виборів, співпрацювати з AUR? 

І тут мимоволі згадується кейс Нідерландів, де, після значного успіху ультраправої партії на виборах, лідер цієї партії мав би обійняти посаду прем'єр-міністра. Проте консенсус було досягнуто завдяки спецслужбам, які домовилися з політиками про призначення "аполітичної" фігури на чолі Кабінету міністрів. Румунія й Нідерланди, звісно, непорівнянні, але роль спецслужб в обох країнах не варто недооцінювати. Тож, якщо сусідня Румунія також піддається загальноєвропейському тренду посилення праворадикальних настроїв, у Європі вже є рецепти, як утримувати ці настрої в певних рамках. Одне викликає занепокоєння: коли "комітет" стає сильнішим за "партію", програють усі — що наочно демонструє Росія, де ось уже щонайменше 30 років при владі перебувають чекісти.

Водночас румунські ультраправі суттєво відрізняються від інших правих партій, які набирають популярність у Європі: на відміну, скажімо, від угорського Орбана (Fidezs) з австрійського Кікля (FPÖ), не кажучи вже про "Альтернативу для Німеччини", AUR у Європейському парламенті об’єдналися з "Консерваторами та реформістами", де нині лідерство належить, прихильній до України, прем'єрці Італії Джорджі Мелоні. Однак це швидше відображає не ціннісну палітру румунських ультраправих і самого Сіміона, а обумовлене особливостями громадської думки у Румунії та виборчими преференціями громадян, де відверте загравання з Росією та просування проросійських наративів скоріше зруйнує політичну кар’єру, аніж мобілізує підтримку. 

Вихід до другого туру кандидатки від правоцентристської партії "Союз порятунку Румунії" (USR) Елени Ласконі, ймовірно, матиме кардинально інший ефект, ніж вихід Сіміона. Для партії USR це означатиме послідовне зміцнення позицій, яке триває з 2016 року. Риторику Ласконі також можна назвати популістичною, проте її акценти спрямовані на посилення позицій ЄС, НАТО та підтримку України. Наприклад, Ласконі заявила, що, якби була президенткою України, то завершила б війну за один рік. Зміцнення її партії в цьому контексті означало б посилення протистояння із соціал-демократами та націонал-лібералами.

Якщо AUR та Сіміон, хоч і протиставляють себе традиційним партіям у своїй риториці, користуються історичними та традиційними гаслами, залучаючи переважно той самий електорат, на який орієнтуються націонал-демократи з соціал-лібералами – це середній клас, мешканці сільської місцевості, фермери (яких Сіміон, до того ж намагався налаштувати проти України, коли це було популярним, але даремно), то електорат Ласконі і USR має інший профіль. Це інтелігенція, міські жителі, молодь. Вихід Ласконі до другого туру та посилення позицій USR, таким чином, означатимуть радикалізацію політичного життя Румунії, що, можливо, пішло б країні на користь.

Отже, в умовах політичної "сплячки", в яку з 2021 року занурила країну коаліція PSD-PNL, кандидат, що посяде друге місце в першому турі президентських виборів, забезпечить не просто збільшення підтримки своїй партії на парламентських виборах, як це очікувано для Молдови, але й визначить характер співпраці в межах майбутньої коаліції.

Це питання про те, чи буде коаліція сформована на основі співпраці з AUR, можливо, з певними поступками ультраправим, чи країну чекатиме антагоністичне протистояння між традиційними партіями та правоцентристським USR. Вибір між коаліцією зі стримуванням AUR або протистоянням з USR матиме значення не лише для президента, але й для парламентської більшості, що задасть тональність румунській політиці на роки вперед.

Матеріал створений за участю CFI, Agence française de développement médias як частина Hub Bucharest Project за підтримки Міністерства закордонних справ Франції.