В обхід санкцій, у пошуку несправжньої Європи, разом до смерті - 5 книг про інакші погляди на світ

Хав'єр Блас, Джек Фарчі. Світ на продаж. Як трейдери заробляють на ресурсах Землі.- К.: Наш Формат, 2024

…Вони забезпечують Росію готівкою в обхід санкцій, здобувають політичну владу просто під носом у західних регуляторів і політиків, чужими руками усувають опонентів, допомагають автократичним режимам продавати нафту попри ембарго, маніпулюють ОПЕК та підсаджують на голку ресурсної залежності цілі країни. Хто ж ці люди, які впливають на майбутнє цілого світу? Щоб зрозуміти це, а також те, чому в багатих на ресурси державах панує бідність і домінують клептократи, потрібно знати все про трейдерів, і "Світ на продаж" Хав'єра Бласа і Джека Фарчі - незамінний путівник на цьому шляху. Інтереси трейдерів - торговців сировиною, найшвидших та найагресивніших учасників ринку, що купують, накопичують і продають земні ресурси - давно не обмежується економікою: контроль над потоками нафти, зерна або металів зробив їх впливовими політичними гравцями, порушниками міжнародних санкцій, каталізаторами нечуваної корупції. Загалом ця книжка схожа на політичний трилер, вартий екранізації в Голівуді, адже вона містить щонайменше пів десятка сюжетних ниток, але головним досягненням авторів є те, що вони піддають належному критичному розгляду найбільших гравців у сфері сировинних товарів та їхній вплив на реальний світ. "Улітку 2014 року розгорілися бойові дії на сході України, - нагадують автори, - і Захід запровадив проти російської економіки ще суворіші санкції. Під їхню дію потрапила й Роснєфть. Ці санкції не заблокували всю діяльність російської нафтової компанії, але заборонили надавати їй довгострокові позики. Це завдало Сєчіну величезного клопоту. Окрім 10 мільярдів, отриманих від Vitol і Glencore, Роснєфть позичила у західних банків та інвесторів приблизно 35 мільярдів для завершення угоди про купівлю TNK-BP. Деякі з тих позик компанія мала виплатити наприкінці 2014-го й на початку 2015 року. Сировинним трейдерам було байдуже до проблем Роснєфті. Але вони вишикувались у чергу, щоб глянути, чим можна допомогти. Trafigura суттєво розширила свої відносини з Роснєфтью. На початку 2015 року гендиректор західної компанії Джеремі Вейр угледів у цій ситуації можливості для бізнесу. "Ми побачили нішу", - сказав він". Що побачила при цьому Україна, варто окремої розмови, і зокрема про ціну для неї такої "економічної" політики.

Дмитро Гордієнко. Народження Східної Європи: українські трансформації. – К.: Дух і Літера, 2024

…Отже, мова про несправжню Європу, як називали її свого часу західні політики. Яка вона була за залізною завісою? А ще раніше - тобто взагалі у Середньовіччі? І чи була взагалі ця Східна Європа, до якої належить Україна? Про це – у книзі Дмитра Гордієнка "Народження Східної Європи: українські трансформації", яка покликана сприяти глибшому розумінню української історії часу становлення державності в переломний момент не лише історії України, а й цілої Європи. Тож варто згадати, як понад тисячу років тому Україна стояла на роздоріжжі між Європою та Азією, Володимир Великий робив цивілізаційний вибір, і цей вибір був саме на користь Європи. Проте, значно розширивши межі християнського світу на схід, київський князь утворив своєрідний простір, в основі своїй європейський, однак і відмінний від нього. Володимир Великий відіграв ту саму роль, як Карл Великий на Заході, заклавши підвалини субцивілізаційного регіону, відомого як Східна Європа. І ця книжка якраз розкриває концептуальні осмислення українського Середньовіччя, політичні трансформації Київської держави, пошуки свого місця в тогочасному світі, становлення оригінальної культури, що надала своєрідності регіону, а також зусилля українських істориків в осмисленні українського минулого з власної позиції. При цьому автор вкотре наводить приклади розпливчастого розуміння Східної Європи. "Східна Європа належить до загадкових і все ще темних субрегіонів Європи, - нагадує він, - хоча на сьогодні поняття "Східної Європи" впевнено й увійшло в політичний і науковий дискурс. Ми не маємо ні чіткого визначення меж Східної Європи, ні її розуміння як окремого субрегіону. Ларі Вулф пропонує тезу про "винайдення Східної Європи", що припадає на ХVIII ст. При цьому, на думку дослідника, саме Україна "стала географічним наріжним каменем для інтелектуального конструювання Східної Європи філософами Просвітництва". Натомість Франк Шіммельфенінг та Ульріх Зедельмаєр вбачають процеси "Європеїзації Центральної та Східної Європи". Очевидно, автори мають на увазі поширення цінностей та елементів Заходу на Східну Європу. Від 1946 до 1991 року під Східною Європою розумілась втрачена Європа – Європа за залізною завісою, себто "варварська" чи несправжня Європа. Однак на сьогодні, за зауваженням Нормана Дейвіса, Східна Європа "в багатьох аспектах стала навіть більш європейською", ніж Західна, оскільки "більше цінує ті вартості, що їх багаті жителі Заходу сприймають як належне".

Ернст Ґомбріх. Оповідь про мистецтво. – К.: ArtHuss, 2024

…Власне, саме цим і займаються на ранньому етапі виховання мистця – показуванням картинок і розповіддю про їхніх авторів. Те саме у цій книжці – практичній, зручній, доступній - у ній немає жодного твору, чия якісна ілюстрація не була би наведена просто на тій сторінці, де ми знаходимо його опис, що дуже важливо. Але й це не головне – крім решти всього, перекладач книжки українською – колекціонер і знавець мистецтва професор Андрій Накорчевський, що гарантує його (перекладу) високу якість. Також з нестандартного – зрозумілого, але, на жаль, відсутнього у широкому обігу – ще й ставлення самого автора книжки до предмета розмови. Це саме "оповідь", а не "історія", хоча вона містить широкий огляд мистецтва від давніх часів до сьогодення. І не дивно, що "Оповідь про мистецтво" Ернста Ґомбріха, яка стала міжнародним бестселером, будучи перекладено на понад 20 мов, б’є всі рекорди завдяки унікальному підходу автора, який вирішив написати не стандартну академічну сухувату історію мистецтва з купою дат і персоналій, погано відомих навіть фахівцям, а захопливу розповідь, яка читається як роман. Унікальність цієї книги полягає ще й в тому, що автор розповідає про мистецтво з погляду самих мистців, намагаючись розкрити для читача їхній внутрішній світ, показати й розказати про те, які задачі вони самі ставили перед собою і які виклики кидали їм обставини їхнього особистого життя і епох, в яких вони жили. Також він детально аналізує твори, які виходили з їхніх майстерень, уникаючи при тому у своїх описах надмірного вжитку суто технічних мистецькознавчих термінів і використовуючи просту мову, але при тому не приносячи в жертву складність думки.

Оксана Королович. Він. Вона. Вони. Разом. Шлях від розуміння себе до побудови гармонійних стосунків. – К.: Видавництво Ростислава Бурлаки, 2024

…Пригадується, як одна відома донецька авторка любила вживати у своїх творах формулу на зразок "вони жили в любові та злагоді й померли в один день, зарізавши один одного на кухні столовими ножами". Що ж до цієї книжки, а саме - "Він. Вона. Вони. Разом" Оксани Королович – то вона також рекомендується усім, хто планує бути в стосунках і хоче побудувати сильну родину, яка зможе долати усі негаразди й мати теплі стосунки аж до самої смерті. Крім того, її авторка аналізує, який розвиток може бути у родини, визначаючи підхід до кожної пари з урахуванням темпераменту і внутрішнього "Я", що в свою чергу допоможе створити міцну родину із справжнім сімейним затишком, у якій кожен буде щасливий. Так, у своїй праці надзвичайно досвідчена психологиня системно досліджує поняття "родини" і все, що лежить в її корінні - від першого знайомства і побудови стосунків до народження дітей і спільного виховання. Авторка глибоко досліджує всі аспекти цього питання, проводить аналіз зростання чоловіка аж з самого дитинства, визначаючи його шлях, а тому і формує його гіпотетичну особистість, що допоможе жінкам краще їх розуміти і знайти правильний ключик. "Почати варто з того, - вважає авторка, - які образи чоловіка культивує і пропагує сучасна масова культура. Саме вона створює міфи для нас, представників західної цивілізації, і сучасна історія про чоловіка – це гримуча суміш із пригод Брюса Вілліса, рейтингів журналу Forbes, історій успіху Стіва Джобса і фотографій з обкладинок Men’s Journal". Цікаво, що далі нам докладно розповідають про психологію чоловіків -- про потреби, кордони, мужність, про те, що це, як вона проявляється, (не)виховується і куди потім спрямовується (ховається), про архетипи і про почуття.

Знамениті оповідки з діянь римських. – Л.: Апріорі, 2024

…Звісно, ця книжка – не оповіді Светонія про римських цезарів на кшталт Калігули, який у звірячій шкурі накидався на прив’язаних рабів, витворюючи з ними всілякі непристойні речі, після чого сам віддавався одному з них, але пікантних "давньоримських" подробиць у ній теж не бракує. Загалом "Знамениті оповідки з діянь римських", датовані початком XIV ст. - твір, від самого свого постання спрямований на поєднання приємного з корисним. Приваблюючи слухачів екзотичними і захопливими, історіями, середньовічні проповідники спонукали свою паству до благочестивого життя і турботи про спасіння душ. "Правив колись Помпей, дуже багатий і могутній, - розповідали вони. - Він мав єдину красуню доньку, яку так ніжно любив, що приставив до неї охорону - п'ятьох лицарів, щоби під страхом тяжкої кари пильнували її від усякої напасті. Отож збройні лицарі денно і нощно ту дівчину стерегли, ще й перед дверми її покою палаючий світильник приладнали - щоб до неї поночі хтось не прокрався, коли, бува, задрімають чи зазіваються. Була в них і гавкуча собачка, що мала будити їх своїм гавкотом. Отак ніжно ту дівчину плекано; вона ж прагнула побачити світу. Одного разу вона виглянула надвір, і саме тоді надійшов якийсь князь, котрий, кинувши на дівчину безсоромним оком, одразу в неї закохався, адже була прегарна і всім милувала зір; і до того ж, була єдиною царською дочкою, якій по смерті батька належало успадкувати царство. Багато наобіцяв той князь царівні, щоби домогтися її згоди; вона ж повірила обіцянкам - і погодилася. Уночі встала, маленьку собачку вбила, світильник загасила і втекла з князем. Вранці кинулися шукати, де поділася царівна. А був тоді при палаці правителя хоробрий витязь, який завше боровся за царське право, Коли почув, що донька отак вітця зневажила, щодуху помчав їй навздогін. Уздрівши витязя, що наспіває при повній зброї, князь став із ним до герцю. Але витязь узяв гору, стяв князеві голову і повернув дівчину до палацу". Шкода, звісно, й собачку, хоч і гавкучу, а також обезголовленого князя, хоч батько дівчини був не менш безголовий, якщо на такі вбивства очі закрив і дочку з вбивцею пошлюбив. Але такі вже були звичаї у "цивілізованій" Європі, звідки вони примандрували у не менш дику Рутенію, як, кажуть, у ті часи називалася Україна. Тож видання повного українського перекладу цієї збірки має на меті, з одного боку, принести широкому загалові читачів задоволення від подорожі в барвистий і химерний світ середньовічної уяви, а з іншого – послужити спонукою для зацікавленого (таки так, еге ж?) українського читача пильніше приглянутися до цієї досі маловідомої в нас пам’ятки давнього європейського письменства.