Головатий: Рада має ухвалити новий Акт , як про Незалежність - Акт про легітимність правопорядку, який існував до 2010 року

У коридорах Мін'юсту три ваших портрети висять?

Бажано, щоб жоден не висів. Це якийсь маразм, коли вони вішають портрети. А зараз вони вішають їх скрізь, як колись портрет Леніна у кожній кімнаті. Залишилось хіба що в туалетах повісити.

І бідних людей, які догори ногами його перевертають, садять за грати.

Хто ви зараз? Опозиціонер, незалежний правник?

Я — вічний дисидент. Ще зі шкільних часів зі смілянської школи, де я навчався у 60-ті роки, будучи дисидентом, я не люблячи владу і начальство, команди, накази, я по своїй природі людина свободолюбива. Я не люблю дебільних начальників, які наказують тобі щось зробити.

Сергій Головатий — ультраукраїнець, тому що всі українці хочуть свободи?

Не всі українці хочуть свободи. Якби усі хотіли, то українці за Поплавського за 100-200 грн не голосували б. Українці в принципі, якщо брати багатовікову історію - це свободолюбива нація. Тому що вона пригніченою була і боролася тоді, і досі вона не визволилася. Тому в українському суспільстві є ті, хто й досі виборюють свою свободу.

Як ви прожили 2013 рік? Що було найважливіше? Майдан трохи переформатував враження від року, але який для вас був 2013-й?

Я особисто нічого не втратив. Я здобув свободу, бо я не в політиці. Я не можу сказати, що поза процесом, але я не у ВР. Тим більше не на державній службі, щоб знову виконувати волю якогось дебіла чи мракобіса.

Для мене як для українця — це рік не те щоб пітьми, але в принципі це найбільш чорний рік за усю історію української еволюції, починаючи з 1989-го, коли з'явилися промені світла. 1989 — творення Товариства ім. Т. Шевченка, це перший з'їзд РУХу, це Радянський Союз, це комуністична система. Але це вже з'явилися промені світла.

2013-й для мене як для українця та для країни в цілому все більше приносить темряву. Чи будуть нові промені світла — побачимо в 2014-му, але це чорний рік для України. Нове покоління в цьому році зазнало такого звірства на собі, своїх головах. Це кривавий рік для України за всі 25 років, відколи були перші промені світла.

Багато хто каже, що без болю і крові нічого не народжується...

24 серпня, коли комуністи захопили владу і проголосили разом з народною радою незалежність, і в той день я сказав, що Україна буде незалежною тільки тоді, якщо її виборять кров'ю. Незалежність не дарується. Її дарували цивілізовані монархії — Англія, Франція. В мирний спосіб.

Росія, Москва — це нецивілізована імперія, це варварська, дикунська, азіатська, деспотична, яка проливала і продовжує проливати кров на українській землі.

Межигір'я у неділю. Сергій Головатий піде до нього, порадить піти, або буде застерігати?

Як люди собі вирішать, так нехай і роблять. Поводирі, якщо вони візьмуть на себе цю функцію, нехай роблять. Це не дасть результату. Це не те, що зараз може спрацювати. Це просто похід.

Що дасть результат?

Це складно. Результат дасть обмеження необмеженої влади, яку має той, хто нагорі.

Сам себе він не обмежить. Давайте подивимося на царську Росію, Радянський Союз і сучасну Росію та уламок, який є в Україні, який починає нагадувати путінський режим. В Росії був цар, але при ньому були бояри. Він на них чхав і не звертав уваги. Разом з тим вони були при ньому і нібито впливали на нього.

В СРСР був генсекретар, але також і політбюро, КГБ, МЗС, Шеварнадзе. Генсек ніколи самостійно нічого не вирішував. У нинішньої Росії є цар. Все вирішує одна людина. Він найбагатша людина, мільярдер і сам усім керує, маючи гроші і всі ефесбешні інструменти впливу.

Україна — мініатюра цього. Хто має вплив на вирішення питання? Хто в судах все вирішує, на Банковій в туалетах? А Прокуратура. Що це за прокуратура, якій одна особа згори дає доручення.

Об'єктивно зміни в Україні можуть настати тоді, коли буде обмеження влади однієї людини.

Чому потрібна була кров студентів на Майдані? Щоб суспільство вирішило обмежити повноваження цієї людини.

Чому суспільство на чолі з політиками та найбагатшими людьми цієї країни, з правоохоронною системою ледве не аплодували, коли ця людина накопичувала ці повноваження?

Вони просто не звертали на це уваги, бо є частиною не тільки накопичення повноваження, а й капіталу.

У який момент зникло право у країні?

Воно не зникало, воно було, але в певний момент почалася деградація, те що ми говоримо корупція права, загнивання права, підрив, руйнування того, до чого ми йшли. У 1996-му була прийнята Конституція, і всі думали, що з цього року Україна заживе за Конституцією.

Коли ж Кучма відчув як президент, що вона йому заважає, він хотів ще більше...

Але ж ви написали цю Конституцію?

Ви забули, що Кучма референдум оголосив. У 1996 на референдум кинули Конституцію таку саме за структурою, як і російська. Від 1996 року не було грубого порушення Конституції до того часу, коли Ющенко як президент не видав указ про розпуск ВР в антиконституційний спосіб. Коли з ВР не було виведено в антиконституційний спосіб велику групу депутатів, щоб обнулити так звані списки.

Тобто Янукович — це вже похідна від всього цього?

Це вже геометрична прогресія. Відтоді, коли почалося руйнування віри до Конституція не як до папірця, як до того, що там записано і повинно бути у житті. На сьогоднійшній день в України Конституції нема. Є папірець, як в Радянському Союзі Конституція Сталіна 1936-го та Брежнєва 1977-го. Пам'ятаєте, як про них говорили? Українці зустрітилися: Куме, що таке Конституція? - Та це як пудра. - Як це? - Пудра до лиця, а Конституція до сраки. Так це про Радянський Союз.

Тому сьогодні Конституція — це як пудра. Нею практично ніхто не послуговується і не живе за нею. Ні президент, ні ВР, ні судді, що є найбільшим злочином. А особливо це злочин Конституційного суду, оскільки він мав би охороняти Конституцію, а він ї практично і угробив тим, що прийняв мутне рішення, за який виявилося, що усі повноваження перейдуть одній людині за зразком 1996 року.

Що робити?

Я можу тільки сказати з погляду тієї ділянки, в якій я щось знаю — це ділянка конституційного права. Потрібно обмежити владу однієї людини.

У нас в Європі немає жодної держави, де на чолі стоїть одна людина з усіма повноваженнями. Українці в принципі за психотипом європейці, вони прагнуть свободи внутрішньої та індивідуальної. Цю свободу можуть дати принципи, які записані в Конституції. Ми мусимо знайти шлях, а це обов'язок і відповідальність політиків і від опозиції, і від тих, хто складає більшість. Хоча останні не політики, це така суміш дивна, але в них є мандати. Я не бачу іншого шляху як рецепт, коли лікар-хірург при хворобі має щось негайно відрізати, щоб зберегти організм. Будемо різати повноваження. Мусимо повернутися до Конституції зразка 2004 року. Це обрізані повноваження.

Ви вже сходили до Кравчука?

Кравчук робить інше. Він робить модель Медведчука. Медведчук вів Кучму в один час з двопалатним парламентом і Конституцією, а зараз він зайшов з іншого боку — Конституційна асамблея. Тому її треба абсолютно відрізати, викинути у смітник. А парламентом ухвалити акт, як колись приймав про незалежність, як Конституцію — про легітимність конституційного правопорядку в Україні, який існував до 2010 року і після цього акту парламенту можна розпочати процес випрацювання нових принципів.

Який парламент буде цей акт ухвалювати, якщо ви щойно сказали про якість більшості у Раді?

Побачимо, ще скільки спецоперацій поведуть ефесбісти в України, щоб найдурнішим і дебільнішим із більшості стало очевидним, що владу тут уже здійснює інша держава.

Ми досягли тієї точки, коли критична маса може наповнюватися. Зараз збройної революції не буде — не ті часи, лишається тільки той еволюційний шлях, на який приречена Україна, щоб не перетворити себе повністю на Білорусь.

Хтось у цій країні має відновлювати право. Завтра проголошують технічний уряд, хто в ньому міністр юстиції?

Кого оберуть. Я не уявляю собі в країні того політичного лідера, який би робив підбір команди за одним критерієм — професіоналізму і чесності. Не уявляю.

То що, "зливаємо воду"?

Я воду не зливаю, бо тоді б не говорив із вами. За все життя мало людей розуміють, що вони люди. З інтелектуальної еліти ще є менший процент тих, хто готовий працювати на ідею. Україна піднялася наприкінці 80-х на ідеї. Сьогодні ви бачите більше можливостей у тому, що називається еліта, яка готова працювати на ідею. Саме вона може вивести ситуацію з кризи.