За крок до громадянської війни. Луганські історії - 2

Луганськ поступово перетворюється на місто хаосу та анархії. Озброєні бойовики контролюють приміщення органів виконавчої влади та силових структур в обласному центрі, а також в більшості міст та райцентрів області. Під контролем українських військових залишається лише північ регіону. В.о. голови ОДА Ірина Веригіна та її найближче оточення переїхала до м. Сватово  і поки керує Луганщиною звідти через своїх помічників. За інформацією Еспресо.TV, найближчим часом планується повне перебазування апарату ОДА в Сватово. Керівники головного управління МВС та ДАІ зараз знаходяться в Старобільську. Рядовим правоохоронцям запропонували два варіанти: або переїхати слідом за керівництвом до Старобільську, або залишатися на телефонах на місцях. Міліції в місті зараз немає. За межі регіону також  виїжджають  і місцеві можновладці та підприємці. Місцеві жителі відчувають себе самотніми і беззахисними.

***

Цю історію мені розповів один із правоохоронців, який проживає і працює в Станиці-Луганській  в 23 кілометрах від обласного центру.

Днями місцевих жителів  налякала стрілянина на околицях селища. Згодом з’ясувалося, що стріляли діти 10-12 років, які знайшли в лісі автомат і гралися у "війнушку". Вони обстрілювали  дерева, стовпи та птахів, поки не випустили увесь  магазин. На щастя обійшлося без постраждалих.

***

Запитую у того ж правоохоронця, як зараз справи  з контрабандою,  чи  є хоч якийсь порядок на кордоні після заворушень (Станично-Луганський район межує з Росією).

- Да кордон зараз взагалі дірявий. З іншого боку, всі контрабандисти подалися у сепаратисти. Раніше люди  бензин тягали з Росії. Цим і жили. А зараз навіщо ці складнощі. Взяв автомат, зупинив бензовоз і бери палива скільки потрібно на потреби Луганської народної республіки.

***

Приятель моєї  родички працює у ДАІ в невеличкому містечку на півдні Луганщини. Каже, що переїжджати до Старобільська слідом за керівництвом не буде.

- В мене тут родина. Зараз я поїду. А не дай боже завтра почнеться якась стрілянина. Вони  ж (сепаратисти – Ред.) прийдуть до моєї дружини і запитають, де я. І що тоді? Я не можу її з двома дітьми полишити в такий час. Зараз треба захищати свою родину. Я не хочу ні в кого стріляти, там на блокпостах стоять мої знайомі. В кого я маю стріляти? За що я маю боротися? За ту зарплатню, яка в мене є, воювати зі своїми я не буду. Я не хочу відокремлення від України, я не за Росію. Але все одно мене будуть називати сепаратистом.

- А як же ви зараз працюєте?

- Да так і працюємо. Виїжджаємо, патрулюємо. Вони (сепаратисти – Ред..) «експропріюють» у водіїв машини на блокпостах. Ми слідом їдемо і відбиваємо їх. Сваримося, погрожують, але до стрілянини поки ще не доходило.

***

В сквері ВЛКСМ (центр міста) компанія підлітків причепилася до молодої дівчини. Вона у відповідь не дуже ввічливо попросила залишити її в спокої. Після цього троє міцних хлопців серед білого дня  відметелили її на очах у великої кількості перехожих. Жоден не відгукнувся на прохання допомогти. Дівчина зараз знаходиться на лікарняному.

***

Знайомий на вимогу сепаратистів змушений був зупинитися на одному з блокпостів на в’їзді в Луганськ. До нього підійшов автоматник, перевірити документи та вміст багажника. Чоловік виявився одним із колишніх працівників його підприємства, якого той наймав для підсобних робіт, однак через п’янство одразу звільнив.

- О, знайомі люди. А ти за кого?

- Я за себе. Що тобі багажник відкрити, чи повіриш на слово?

- Ладно, проїжджай…

Знайомий впевнений, що якщо б він їхав вночі та коли б його колишній робітник хильнув трохи більше, то наслідки зустрічі могли бути інакшими...

Читайте також За крок до громадянської війни. Луганські історії