Нові обличчя

Попри всі негативи, які йому закидали і часто справедливо, його сприймали новим політиком, на відміну від Юлії Тимошенко, яка уже була прем'єр-міністром. І жодна риторика Юлії Володимирівни, якою б вірною і справедливою вона не була, не могла змінити тренду бажання змін.

Високий результат Ляшка, Гриценка, Лесі Оробець на мерських виборах - теж свідчення запиту на нове. Всі ці політики насправді уже не перший рік займаються політичною діяльністю у парламенті. Але сприймаються вони новими, бо не займали основних посад у державі. І Ляшко, і Гриценко, і Оробець розпочали самостійне політичне життя, яке йшло у розріз з позицією найбільших політичних сил. І якщо Ляшко політично був незалежним, то і Гриценко, і Оробець фактично порушили так звану політичну етику. Але виборець нікого з них не засудив. І тепер, якщо відбудуться наступні парламентські вибори, партії Ляшка, Гриценка та Оробець мають усі шанси увійти в парламент. У них навіть є додатковий ресурс. Багато людей не голосували за Гриценка, бо хотіли віддати свій голос Порошенку, а Оробець балотувалася лише на мерську посаду у Києві та вела за собою свою партію. Тут варто зазначити, що цієї партії не існувало і не існує. У міську раду увійде декілька співробітників Лесиного офісу і, можливо, відомий журналіст Вахтанг Кіпіані. Достатньо було Лесиного імені для перемоги партії. Те саме стосується і, наприклад, партії Ляшка. Хто знає депутатів, яких він привів з собою?

У суспільстві зараз існує запит на парламентські вибори. Цей запит цілком справедливий, бо дивно говорити про люстрацію поза парламентом, коли частина з тих, на кому тримався режим Януковича, входить у нову парламентську більшість. Але як обрати новий парламент? Юлія Тимошенко пропонувала закриті пропорційні списки. Такі ж думки популярні і серед багатьох депутатів «Удару». Виникає питання: чим новий парламент, обраний за закритими списками, буде кращим від діючого? Адже уже зараз ніхто не знає, хто насправді і скільки витратив на кампанію. Олігархічні медіа, як квіти, вирощують нових лідерів зовсім невипадково. Невипадково і Ляшко, і Гриценко були постійними гостями Савіка Шустера на каналі «Інтер». І невипадково є багато політиків, які не мають жодного шансу туди потрапити. Отже, буде хтось, хто талановито і твердо вписуватиме у списки знайомі та незнайомі прізвища, розплачуючись за кожне або коштами, або ефірами.

Якби ми наважилися і прийняли зараз законопроект про відкриті регіональні списки, коли громадяни голосують не лише за партії, а за конкретних кандидатів у кожному регіоні, ми мали б шанс справді змінити політичну ситуацію; і Ляшко, Гриценко, Оробець формували б власні списки не самостійно, а з народом. Це ж стосується і Тимошенко та Кличка. І це було б гарантією зменшення впливу олігархів на виборчий процес. Не меншою гарантією мали б стати демонополізація засобів масової інформації і прозорість фінансування. У противному разі олігархічна економіка та керована олігархами політика остаточно знищить економіку країни.