Як Гоблін став "кволою бомбочкою" Путіна

Чотири роки тому успішний бізнесмен Гул Кріпалані пізнав Ісуса. Що ж, за людину можна хіба порадіти – тим більше що навернула його власна дружина, ревна протестантка Шила. Але для вихідця з Сінду, що живе в Мумбаї, таке навернення мало певні, не надто приємні наслідки: до ренегатів з підозрою ставляться навіть у віротерпимій Індії. Але він із честю виніс ці випробування. І от, аби перейняти цей безцінний досвід, до нього відправився кримський очільник Сергій "Гоблін" Аксьонов – хоч і новоявлений громадянин РФ, але християнин зі стажем. Тим більше, що за нього було кому замовити слівце: Аксьонову знайшлося місце в складі російської делегації, що супроводжувала Володимира Путіна в Делі. Причому, з огляду на делікатність питання, до офіційного складу його таки не зарахували. Гоблін відвідав Індію, так би мовити, інкогніто – як приватна особа.

Звісно, такого роду настанови, тим більше з вуст поважного вчителя, президента Індійської торгової палати, та Індо-Ізраїльської палати комерції й культури, не даються даром. Але що цікавого може запропонувати в обмін на розраду міжнародний вигнанець? З огляду на те, що гуру -  власник компанії з переробки морепродуктів Pijikay Group? Ну, приміром, Керченський та Севастопольський консервні заводи – як варіант. Зрештою, це лише припущення. А от факт: меморандум про взаєморозуміння Аксьонов підписав із новоствореною організацією "Індійсько-кримське партнерство" (ІКП). Яку очолив, як не важко здогадатись, поважний пан Гул Кріпалані.

фото: REUTERS

При цьому сам Аксьонов висловив упевненість, що індійські підприємці "зацікавляться як будівництвом готелів на території республіки, так і формуванням туристичного потоку відпочивальників із Індії в Крим". Звісно, це очевидна байка для російського телебачення "мы всё порешаем" - адже індійські туристи зацікавлені в зовсім інших напрямках.

Приміром, цього року хіт-парад їхніх уподобань виглядає так: Дубай, Таїланд (Бангкок та Патайя), Сінгапур, Гонконг, Лондон, Нью-Йорк. Причому нових назв у цьому переліку немає вже кілька років.

Здавалося б, до чого тут "Рога і копита"? А хоча б до того, що ІКП буде, вочевидь, тим хабом, через який в Крим заходитимуть будь-які індійські інвестори – якщо такі знайдуться. А якщо ні – ніхто не заважає (і, вочевидь, буде всіляко сприяти) обзавестися індійською реєстрацією інвесторам російським. Які в такий спосіб не лише зможуть евакуювати свої капітали в країну, що не долучилася й, певно, не долучиться до західних санкцій, але й повністю легалізувати їх: індійська реєстрація – це надійна перепустка бізнесу і в США, і в Європі. Чи полегшить це стан Криму? Відповідь очевидна.

Та владнання дрібних гешефтів, вочевидь, було не головною метою, заради якої Аксьонова взяли до путінського почету. Напередодні візиту Володимир Володимирович наговорив багато цікавого – і про те, що варто всебічно опрацювати можливість постачань газу до Індії (нездійсненна "стройка вєка", але на проектній документації можна розпиляти не один мільйон дефіцитних нині "зелених"), і про те, що треба відновити рівень товарообігу, що за рік упав на цілий мільярд американських рублів. Але центральне місце в його промові займало військово-технічне співробітництво. Річ у тім, що відтоді як майже десятиріччя тому Індія прийняла програму диверсифікації постачальників озброєнь, Росія послідовно втрачала цей ринок. Провал слідував за провалом – епопея з перебудовою авіаносного крейсера "Вікрамадітья" («Адмірал Горшков»), пожежі на субмаринах, втрачений контракт на постачання винищувачів. Чи не єдиним способом втримати увагу Делі стала програма спільної розробки озброєнь. Проте з-посеред півдюжини проектів успішним став хіба "BrahMos" - модифікація радянської ще надзвукової протикорабельної ракети "Яхонт". Решта – включаючи спільний транспортний літак і винищувач 5 покоління, безнадійно забуксували. Настільки, що Путін заговорив про спільну розробку озброєнь як про ноу-хау. При тому Москва мало що може запропонувати Делі, який останніми роками дедалі більше цікавиться продукцією американської оборонки. Вашингтон же робить усе, щоб цей інтерес стимулювати. Звісно, до певної міри Москві помагає готовність недорого продати все й уся навіть за натяк на підтримку – тут знаковою є угода щодо постачання обладнання для третього й четвертого енергоблоків АЕС "Куданкулам". Як буде перебивати цю ставку Вестінгхауз, стане ясно вже в січні – саме на цей місяць заплановано візит до Індії Барака Обами.

фото: ТАСС

І тут ми повертаємось до Гобліна. Приїзд до Індії людини, яку оголошено нев’їздною в ЄС та США, та ще й підписання чогось там про щось там на полях перших осіб країни з Путіним – це така собі бомбочка. Проте розраховувати на те, що Вашингтон перегляне плани співробітництва з Індією і висловить своє роздратування відмовою постачати певні озброєння чи технології, марно, причому не виключено, що на приватному статусі Аксьонова наполягла саме індійська сторона: Делі хоч і не підтримує санкцій проти РФ, та сваритись із ключовими партнерами наміру не має. А відтак, бомбочка вийшла слабенька – щось на кшталт загорнутої в ізоленту суміші сурика з серебрином, якою бавилась колись дворова шпана. Це черговий приклад пацанського мачизму у виконанні ВВП: і що ви мені зробите? Аксьонов опинився в Індії напередодні посилення санкцій щодо Криму – зокрема, поширення заборони на постачання видобувних технологій і бурового обладнання, зокрема, шельфового, й на півострів. Чи знайдуться вони в Індії? Певно. Чи стане Делі ризикувати зв’язками із Заходом, зважаючи на глибоку вкоріненість індійських еліт і рівень інтеграції індійського бізнесу в США, Британії та Австралії? Питання риторичне. При цьому, звісно, лишається ймовірність, що Вашингтон заплющить очі на подібні оборудки – хоча б для того, аби мати на гачку того ж Аксьонова. А тоді Гоблін із легкістю перетвориться на Фігаро.