Справи "зрадників": Путін готується до закручування гайок

Останнім часом рідко який тиждень обходиться без повідомлення про чергового "зрадника Росії".

Геннадій Кравцов, Володимир Голубєв, Світлана Давидова – один за одним абсолютно випадкові люди, з різних кутків Росії, з різним соціальним статусом, минулим і поглядами раптом опиняються за зачиненими дверима, під могильною плитою визначення – "зрадник Батьківщини".

Масштаби репресій не дозволяють назвати те, що відбувається Великим Терором. Припустити, що всі справи сфабриковані місцевими Свинолупами у пошуках нових зірочок на погони – теж не виходить, надто "масово" іде процес. Під публічні справи для "підняття духу нації" перед "лицем ворога" всі ці випадки теж явно не лягають. В такому разі ФСБ явно не зупиняло б свій вибір на матері сімох дітей у ролі "укропського шпигуна". Ніякої небезпеки для путінського режиму заарештовані теж явно не становили.

Тому у історії зі "зрадниками Росії" залишається одне-єдине пояснення. Путін перевіряє, як суспільство ставиться до безглуздих і надуманих репресій. Наскільки росіяни готові терпіти заміну пряників, куплених за нафтодолари, на батоги вітчизняного виробництва. У зв’язку з тим, що пряників стає дедалі менше – навіть для членів кооперативу "Озеро" вже не вистачає.

Для подібного тесту вибирають не опозиціонерів – тих давно у більшості закатали в бетон. Навпаки, для репресій вибирають людей, дивлячись на яких кожен громадянин Росії міг би уявити себе на їхньому місці.

Беруть звичайного вченого-фізика Голубєва, який "розсекретив" інформацію, відому – і опубліковану в наукових журналах – з кінця минулого століття. А вчена братія Голубєва скромно мовчить, і Володимир Володимирович ставить галочку в графі "схавають".

Беруть нікому не відомого Генадія Кравцова. Який також невідомо в чому винен, бо вся його справа йде під грифом "цілком таємно". І громада, яка складається з отаких "нікому не відомих" скромно мовчить. А раптом і справді – шпигун і зрадник...

Беруть матір сімох дітей, яка мала необережність передати чутку з міської маршрутки українським дипломатам. Давидову росіяни не проковтнули. Значить, її треба відпустити, і багатодітних матерів з російської глибинки не чіпати. Поки що.

Беруть (щоправда, не за зраду, а за "економіку") звичайного олігарха Євтушенкова, наприклад – який зовсім-зовсім не мітив на місце Ходорковського в швейній майстерні, і робив свої грошики тихо і мовчки. І за якого відважився заступитись російський бізнес – але тільки на словах. І якого поки вирішили відпустити – віджавши лиш частину майна.

В такий спосіб мудрий наставник і батько російської нації потроху вимальовує для себе її майбутнє – за умов санкції, безробіття, браку медикаментів і лікарів та інших приємностей життя в "обложеній ворогом фортеці".

Бо сучасні тупувато-ліниві споживачі Кисельова – вони ж "рейтингоносний кістяк" російського суспільства – для нових російських реалій не годяться. Вони надто переживають за свою ситість, за свої Туреччини з Єгиптами, кредити і банківські рахунки, твердий сир і білоруські креветки. Поки в мудрого вождя була можливість все це їм забезпечувати – півбіди. Зараз можливість зникла. Народ мусить перестати думати про матеріальне.

Благо рецепт, як це зробити, є – і досить простий. Він називається "страх".

Путін перевіряє, чи вийде в нього з ситих споживачів нафтової ренти зробити справжніх "граждан широкой Родины" – німих, заляканих, і безвідмовних.

Пробні кульки майбутнього терору проти власних громадян покотились по Росії. Пробні кульки, які потроху привчають до думки, що "посадити можуть і просто так". Просто тому, що комусь не пощастило, і його прізвище попало в потрібний список. Тому обурюватись і говорити не варто – бо тоді розтопчуть гарантовано.

Ймовірність того, що все людське життя – яскраве повнокровне, чи навпаки, сіре – але достатньо комфортне, за мить може закінчитись, і все, що залишиться – це слідчі Свинолупи, судові секретарки Скотнікови, десяток років на паскудній баланді, смерть від туберкульозу в тюремній лікареньці і безіменний хрест на нікому не потрібному цвинтарі – хороший стимул демонструвати громадську лояльність. Навіть якщо навзамін дістаються лиш талони на хліб.

Оцінювати успіх нового російського експерименту поки рано, але складається враження, що поки що все в Путіна виходить нормально. "Ситуація під контролем".