Уряди без любові

Звичайно, багатьом рокіровки в кабінеті можуть видатися недостатніми - але, тим не менш, необхідно усвідомити, що ми тільки входимо в смугу тотальної недовіри до виконавчої влади. І те, що глава уряду готовий реагувати на цю недовіру змінами в кадровому складі кабінету - вже непогано.

Уряд, який проводить реформи, мало хто любить. Як, втім, і уряд, який реформи не проводить. Народною любов'ю в країнах, населення яких звикло жити за допомогою державної підтримки, як правило, користуються кабінети, які просто роздають гроші. За керівників таких урядів охоче голосують. Якщо вони хоча б частково виконують свої обіцянки, ними захоплюються. Про наслідки популістської політики населення не думає ніколи. Але ось вони - наслідки. Грошей немає, роздавати нічого. Під кожний кредит вимагають реформ - нерідко важких і непопулярних. Без реформ ніхто нових грошей не дасть.

У цих умовах можна проводити реформи. А можна і не проводити і просто намагатися підтримувати статус-кво. Але на народну любов в будь-якому випадку розраховувати не варто. Громадяни вимагатимуть покращення ситуації - насамперед своєї власної. І звинувачувати владу в тому, що цього поліпшення не відбувається.

А поліпшення не буде ще дуже довго. Ми живемо в злиденній країні, яку розорили самі. А тепер її розоряє ще й війна. І ворог. І наше власне нерозуміння того, якими мають бути реформи.

У цій ситуації - окрім самих реформ - кадрові зміни є найкращою відповіддю на суспільне невдоволення. У мене немає сумнівів, що в результаті виборів уряди будуть змінюватися часто. Будуть змінюватися і політичні партії в парламенті. А ще частіше будуть змінюватися міністри. Це природно. Громадяни повинні перепробувати всі ліки і переконатися - немає нічого важливішого і кращого, ніж власна відповідальність за майбутнє.

Це, втім, не врятує від постійних змін у владі. Просто їх ніхто тоді не буде помічати.