Сирійський козир Путіна

Є вже безліч свідчень про появу в Сирії російської військової техніки: літаків, вертольотів, новітніх БТР-82а, безпілотника "Пчела-1Т". А керують нею, судячи з даних, які витікають в інтернет, російські ж спеціалісти.

Зокрема, жваво обговорювалося відео, на якому чути постріли з БТР-82а та російські вигуки.

За даними The New York Times, загалом до Сирії вже перекинули близько тисячі російських спеціалістів.

"Дані про появу російських військових у Сирії мають підстави. Йдеться, перш за все, про створення російського військово-повітряного угрупування", - розповів Еспресо.TV директор Інституту сходознавства ім. А.Кримського НАНУ Олександр Богомолов.

Він пояснює, що сирійський уряд весь час конфлікту отримував російську допомогу з підтримки військово-повітряних сил у бойовому стані. Адже сирійська армія літає на літаках російського виробництва.

"Авіація – це найбільша перевага, яку мають урядові війська Асада. Обслуговувати їх самостійно вони б не змогли ні в якому разі. Постійно потрібні запчастини, комплектуючі. Тобто підтримка режиму існує весь час", - говорить Богомолов.

Близькосхідний друг Кремля

Коментарі російської влади з цього приводу різняться. Маємо заяви від а-ля кримське "вони завжди там були" до а-ля донбаські "ніяких російських військ там немає, це гуманітарка".

"Я, як і керівництво МЗС Росії, за будь-якої можливості говорю про те, що ми ніколи не робили з цього секрета. Це наша послідовна лінія, яка пов’язана з наданням допомоги Сирії (офіційному Дамаску) у боротьбі з терористичною загрозою", - заявила офіційний представник МЗС РФ Марія Захарова тиждень тому.

Терористами Асад традиційно називає опозиціонерів. Це ті люди, які розпочали повстання у 2011 році, але не змогли перемогти режим. Сталося це з двох причин.

По-перше, світська опозиція не отримала належної допомоги від Заходу (хоча б створення безпольотної зони, як було у Лівії). По-друге, опозиціонери отримали війну на два фронти: з одного боку їх тіснили війська уряду, з другого – бойові загони різнокаліберних джихадистів з "Фронту ан-Нусра", ІДІЛ тощо.

Росіяни, до речі, так до кінця й не пішли зі своєї бази в Тартусі. Це портове сирійське місто - остання військова база Росії у далекому зарубіжжі, якщо не брати до уваги пост-радянські країни.

Є свідчення, що саме через Тартус росіяни постачають Асаду військову допомогу. Офіційно Росія стверджує, що зараз це всього лише невеликий технічний пункт для обслуговування кораблів.

Чого прагне Путін

Башар Асад – це важливий козир Путіна в міжнародній грі, яким він намагається вплинути на США, Саудівську Аравію та інших гравців. Зокрема, є версія, що він  хоче обміняти Сирію на Україну. Путін обіцяє умовити Асада поступитися владою, а натомість хоче закрити питання Криму, зняття санкцій та замороження конфлікту на Донбасі.

Звичайно, це дещо спрощене бачення ситуації. Але задача російської армії в Сирії саме така – посилити режим Асада та продемонструвати, що Путін має на нього неабиякий вплив.

"У близькосхідних ігрищах головний козир Росії – вплив на режим Асаду. З таким козирем з росіянами є про що вести мову. Якщо Росія поступиться чи режим зникне то Росія втратить будь-який вплив взагалі", - пояснює Богомолов.

Надаючи підтримку Асаду, Росія опосередковано впливає на Європу тим, що підтримує умови для існування великого потоку біженців. Усі ці люди, які чекали, що ситуація так чи інакше налагодиться, зараз розуміють, що кінця конфлікту не видно. Навпаки він набуває все жорстокіших форм. Ці люди почали рухатися в Європу, створюючи головний біль для європейських урядів.

Ситуативно для України є плюси в тому, що Росія все глибше влазить у сирійську кашу.

Тепер увага російських генералів все частіше переключається з Донбасу на другий фронт. Для участі в сирійському конфлікті потрібні кошти, і це ще більше підточує російську економіку.

Зараз все залежить від того, яка лінія поведінки з Путіним перетвориться на домінуючу. Якщо м’яка європейська, то з ним почнуть домовлятися і він може отримати те, що хоче. Якщо жорстка євро-атлантична, то з Путіним ніхто домовлятися не буде. Натомість, отримаємо можливість спостерігати, як російська економіка тоне під навантаженням непосильних військових витрат, її населення зубожіє і режим Путіна котиться в тартарари.