Зустріч Путіна й Обами – зрада чи перемога?

Коментарі з цього приводу прямо протилежні. У Кремлі переконують, що перш за все обговорюватимуть ситуацію в Сирії.

"Звичайно, першочергова тема – це Сирія", - сказав прес-секретар російського президента Дмитро Пєсков. А про Україну, додав він, поговорять, "якщо час дозволить". Мовляв, головна розмова про Україну відбудеться в Парижі, 2 жовтня, під час зустрічі нормандської четвірки. Зустріч у Нью-Йорку, за словами Пєскова, триватиме 50 хвилин або годину.

Натомість спікер Білого дому Джош Ернст сказав, що переговори будуть в основному щодо ситуації в Україні: "Коли президент зустрінеться з президентом Путіним, головним елементом у його порядку денному буде Україна". Як пишуть американські ЗМІ, Обама чи не в першу чергу допитливо поцікавиться, чому Росія не дотримується Мінських домовленостей.

За словами Ернста, зустріч не підірве засад міжнародної солідарності проти дій Росії в Україні. "Це не зміниться лише через одну особисту бесіду", - сказав спікер.

Після анексії Криму та вторгнення на Донбас Обама і Путін жодного разу не мали біль-менш нормальної зустрічі. Останній раз таке спілкування, передбачене графіком, було в червні 2013 року, на саміті Великої вісімки (G8) у Північній Ірландії. Потім усі їхні спілкування були випадковими – по телефону або "на ногах", як-от на економічних форумах в Австралії та Китаї.

Мета Путіна – закінчити роль ізгоя

У Білому домі, як зазначає The New York Times, особливо підкреслили, щоб ні в кого не лишалось сумнівів, – зустріч відбудеться на прохання Путіна. Джош Ернст також розповів, що Путін не просто хотів зустрічі, а благав про неї.

Звичайно, Путіна найбільше цікавлять не Мінські домовленості й доля Башара Асада. Йому потрібне скасування санкцій і повернення до пісочниці, в якій ліплять пасочки провідні світові лідери.

Як зазначає Газета.Ru, ще донедавна Обамі просто не було про що говорити з Путіним. І росіяни створили привід, відправивши "зелених чоловічків" до Сирії.

У російському інформаційному просторі тема "Че там у хохлов" плавно витісняється сюжетами "Вашингтон має почути Башара Асада". Громадську думку готують до нового формату стосунків із Заходом, популярно пояснюючи, що він "дозрів" і готовий йти на поступки.

"Обидві сторони достатньо потанцювали на краю прірви і, схоже, дозріли до того, щоб перейти від "гібридної війни" до "гібридного миру", - пише в своєму блозі доктор політичних наук, науковий співробітник коледжу Сент-Ентоні Оксфордського університету Володимир Пастухов.

В Україні побоюються, що, погодившись залучити росіян до боротьби з ІДІЛ, Захід може погодитись на "дрібні послуги". До них можуть включити, наприклад, припинення тиску з приводу звільнення Надії Савченко й інших політв’язнів, визнання Криму російським. Якщо не де-юре, то де-факто.

У такому випадку Україну може чекати доля прибалтійських країн, вважає Пастухов: "З 1940 року Захід так і не визнав окупації Прибалтики Радянським Союзом, але це не полегшило долі Прибалтики і не завадило Заходу підписати з СРСР Хельсінський акт".

Український політолог Павло Нусс переконує, що такого не станеться.

"Політика Обами й американської адміністрації по Україні більш стабільна, визначена й зрозуміла, ніж по Сирії. Україна - в зоні геостратегічного інтересу США, тому обміну позиціями не буде. У будь-якому іншому випадку єдиною метою візиту генерального секретаря НАТО в Україну було би переконати наше військово-політичне керівництво прийняти політичні вимоги Москви та мотивованих Кремлем сепаратистів на сході України. На справді ж маємо інший ракурс", - пише експерт на своїй сторінці у Facebook.

Політика ізоляції

З приводу небажання Обами розмовляти з Путіним особливо злостився Олексій Пушков, який відповідає в Держдумі за міжнародну політику і теж має летіти в Нью-Йорк. Але оскільки він під санкціями, то американці пообіцяли йому "візу Матвієнко" – тобто, до США він потрапить, але з принизливими обмеженнями щодо переміщення під страхом депортації.

Пушков настрочив твіт, мовляв, Обама продовжує ігнорувати Велику Расєюшку, а от розумні чоловіки, як-от Дональд Трамп, розуміють, що з Путіним варто поговорити.

Щодо Трампа, то його мета – стати президентом. Тож усі його заяви слід розглядати як технологію зі збору голосів. Трамп обрав собі роль "вільнодумця" – завзято топче усталені кліше й схеми поведінки, яких дотримуються інші американські політики. Поки що це спрацьовує, але історія американських перегонів знала випадки падіння й не таких "міцних горішків". А якщо подивитись на американські ЗМІ, помітимо, що там вже позначились інші, не менш перспективні кандидати.

До речі, ніякої політики "ізоляції Росії", про яку торочать російські пропагандисти, на практиці не існує. The New York Times нагадує, що держсекретар Джон Керрі підтримує регулярні контакти з головою російського МЗС Сергієм Лавровим. І вдало попрацювали над угодою по ядерній програмі Ірану.

США готові при нагоді використовувати Кремль як зручний інструмент. Та це не означає, що вони готові пробачити Крим чи ув'язнення Надії Савченко, наприклад.

Близькосхідний котел

Російська пропаганда несамовито намагається довести як росіянам, так і всьому світу те, що Москва може зіграти ключову роль у замиренні в Сирії. Та в США, як пише The Washington Post, досі не розуміють, яка кінцева мета росіян.

"Настав час Росії внести ясність – як вона пропонує стати конструктивним вкладником до вже існуючої міжнародної коаліції протидії конфлікту в Сирії", - сказала газеті директор програм Росії та Євразії Центру стратегічних та міжнародних досліджень у Вашингтоні Селеста Уолландер.

На думку The Washington Post, існує дві теорії щодо намірів Москви. Перша – зберегти Асада при владі. Друга – катапультувати Асада, але перед цим закріпити своє місце як сторони у переговорах по залагодженню конфлікту в Сирії.

В принципі, Україні навіть вигідно, щоб Путін занапастив якомога більше своїх військовослужбовців у Сирії. Бо це відволікає увагу від Донбасу і наближає перемогу.

І ще є надія, що, отримавши аудієнцію в американського президента, Путін на певний час затихне. І на сході України будуть менше стріляти по українських солдатах.