Будапешт: перлина Дунаю з Будинком терору

Правий берег і лівий, горбистий і пологий: Буда й Пешт – це, власне, два різних міста, які органічно злилися в один велично прекрасний архітектурний ансамбль.

"Справжня", стара столиця Угорщини – Буда – нині займає близько третини Будапешта. Однією з головних пам’яток міста на цьому, правому, березі Дунаю є монументальний палац угорських королів, до якого можна піднятися фунікулером.

А з сусідньої з палацом гори Геллерта, де розташовані статуя Свободи та Цитадель, зведена Габсбургами після Угорського повстання 1848-49 років, відкривається вид на лівобережний Пешт. Зокрема, на угорський парламент, будівлю якого дехто вважає найгарнішої у світі.

Втім, будинків, які вражають красою й вишуканістю, в Будапешті багато. Серед них і найбільший храм – базиліка святого Іштвана, і центральний ринок - Надьчарнок, де можна одразу й архітектурою помилуватися, і поторгуватися. Не забудьте придбати паприку й соус-приправу для гуляшу – взимку ця гаряча в усіх сенсах угорська страва, в якій чудово поєднуються суп і "друге", на столі просто незамінна.

Ще одна гаряча принада Будапешта – знамениті купальні. Їх у місті кілька, адже в межах столиці Угорщини б’ють із-під землі більше сотні термальних джерел із цілющою водою.

Найдешевший квиток на вхід коштує близько 7 євро (в купальнях св. Лукача). А комфортне перебування в найпопулярнішому в Будапешті термально-оздоровчому комплексі Сечені, із власною кабінкою для перевдягання й можливістю користуватися басейнами, парилками та іншими зручностями впродовж цілого дня, обійдеться від 18 євро на людину.

Попри "кусючу" ціну, воно того варте: термальні води Будапешта помічні при хронічних захворюваннях суглобів, болях і дискомфорті в хребті, невралгіях, дерматологічних, гінекологічних та багатьох інших проблемах, ну й просто для профілактики. До всього, це ще й естетичне задоволення – плавати у відкритому гарячому басейні, коли, наприклад, іде сніг. Недарма місцеві пенсіонери, які можуть зі знижкою придбати абонемент у Сечені на цілий рік, проводять у басейні значну частину дозвілля – грають тут у шахи, дискутують на політичні теми й навіть потайки від персоналу перехиляють чарчину.

Путівники по Будапешту радять неодмінно відвідати експозицію в Національній галереї в Буді, а в Пешті – прогулятись сувенірно-шопінговою вулицею Ваці та місцевими "Єлисейськими полями" – проспектом Андраші, внесеним до переліку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Під цією магістраллю 1896 року було прокладено найстарішу в континентальній Європі гілку метро, по якій і зараз ходять стилізовані ретро-вагончики. Протилежний від центру кінець проспекту увінчує монументальна площа Героїв (Гесек тере). Саме за її принципом 2001 року планувалося оформити майдан Незалежності в Києві, але столична влада відмовилася від пантеону визначних історичних постатей на користь торговельного центру "Глобус".

По обидва боки Андраші стоять елегантні вілли, театри, державні установи й дипломатичні представництва. І лише один будинок одразу виділяється з цього ансамблю – Террор хаза. Саме його ми радимо відвідати, щоб скласти особливе враження про Будапешт і пострадянську Східну Європу загалом.

Чотириповерхова будівля за адресою проспект Андраші, 60 має чорний металевий карниз із великими прорізаними літерами, з яких складається слово TERROR.

Під час Другої світової війни ця споруда була штаб-квартирою угорської нацистської партії "Схрещені стріли". А потім на її місце прийшло Управління державної безпеки – місцевий КДБ. Тож більш доречного місця для розміщення експозиції, присвяченої кривавим сторінкам історії Угорщини ХХ сторіччя, годі було й шукати. 

Біля входу в музей стоїть щільна стіна з товстих іржавих ланцюгів. Як свідчить напис, продубльований різними мовами (є й українською), це – символічне зображення залізної завіси між соціалістичним табором та рештою Європи.

На фасаді будівлі розміщено портрети закатованих у цих застінках. А за дверима стоять дві стели, з нацистською й комуністичною символікою. Як знак "дорівнює".

На церемонію відкриття музею 24 лютого 2002 року, напередодні Дня жертв комуністичного режиму, прийшло понад 130 тисяч людей зі свічками в руках. До слова, вже наступного року одна з виставок Будинку терору розповідала й про Голодомор-1933 в Україні.

Кожна кімната експозиції насичена переконливими і яскравими образами. Макабрична музика, яку спеціально для музею написав композитор і рок-виконавець Акош Ковач, кадри кінохроніки з нацистськими й комуністичними вождями-катами, театральне світло, яке несподівано вихоплює з темряви певні експонати – на створення ефекту "тільки б це не повторилося" тут працює все.

Спершу – про злочини нацистів зі "Схрещених стріл" на чолі з Ференцем Салаші, які прийшли до влади в 1944 році. Упродовж двох місяців було знищено або вивезено в німецькі табори смерті 600 тисяч євреїв та 28 тисяч циганів, тисячі незгодних зникали в катівнях Андраші, 60. Про цей період угорської історії в Будинку терору розповідають екрани, нацистські плакати, емблеми "Схрещених стріл", манекени в мундирах із пов’язками, схожими на гітлерівські.

Але вже в квітні 1945 року правлінню Салаші було покладено край – Радянська армія взяла Угорщину під свій контроль. І тоді для угорців почалася історія нового терору. Якщо нацистські репресії в Угорщині тривали кілька місяців, то комуністичні – понад 40 років.

Колишній кабінет шефа політичної поліції в Будинку терору залишився майже в незмінному вигляді. У наступній залі – столи для допитів зі сліпучими лампами. Далі – зала суду з тисячами тек особових справ, темна кімната, в центрі якої промінь сліпучого світла вихоплює партноменклатурний чорний "ЗІЛ", на стіні – телефон, з якого можна "настукати" на сусіда чи співробітника…

У залі, присвяченій поневірянням угорців у таборах ГУЛАГу, підлога встелена ковроліном із мапою СРСР. Тут позначено місця, куди громадян Угорщини відправляли на заслання й примусові роботи. Є й українські адреси: Кривий Ріг, Львів, Дніпропетровськ. Замість Києва – тоді село, а нині столичний район Дарниця, де був табір для військовополонених.

Вражає розповідь про те, як угорська компартія, якій після років діяльності в підпіллі бракувало кадрів, поповнювала свої лави. Більшість неофітів раніше числилися членами "Схрещених стріл". Щоб "виправитися", колишньому соратнику нацистів досить було підписати заяву з готовим текстом про "щире розкаяння".

Завдяки досить високому рівню життя Угорщину називали "найвеселішим бараком у соцтаборі", і про це свідчить окремий зал, оздоблений споживацькими рекламними плакатами. Однак він на контрасті лише підсилює загальну гнітючу атмосферу експозиції та висновки відвідувачів, серед яких і діти, і пенсіонери: тарілка гуляшу на щодень не важить нічого, якщо в людини відбирають свободу й роблять безправним рабом.

Сфальсифіковані вибори. Опозиція поза законом. У період із 1945 по 1956 роки кожен третій дорослий угорець пережив суд. Незгодних із політикою правлячої партії арештовували й катували, вільних селян – розкуркулювали, "ворогів вітчизни" кидали до катівень. Це так нагадує нашу історію.

Шкода, що в Україні немає настільки сильного музею, який міг би щодня нагадувати про злочини комуністичної системи.

…Найстрашніші для угорців катівні були на найнижчому поверсі нинішнього Будинку терору. Це останній і найзловісніший відтинок експозиції. Тут – кімнати для допитів, де на столах розкладено залізні щипці, цвяхи, мотузки, електроприлади; "мокра" камера, по кісточки залита крижаною водою, в якій в'язнів могли тримати по кілька днів без перерви; карцер завширшки не більш ніж 50 на 50 см, де можна лише стояти; камера з максимальною шумоізоляцією для психічного "ламання" арештантів.

Криваві злочини спецслужб стали одним із каталізаторів Угорського повстання 1956 року, коли тисячі людей вийшли на вулиці, вимагаючи реформ, виведення з країни радянських військових, знесення пам’ятника Сталіну, повернення в уряд популярного в народі екс-прем’єра Імре Надя. Повстання жорстоко придушили радянські військові, які танками чавили незгодних. 

В одній з останніх зал Будинку терору, присвяченій трагедії-1956, стоїть пляшка з "коктейлем Молотова". А на стіні великими літерами написано: "Росіяни, забирайтеся додому".

У центрі кімнати – угорський прапор із діркою замість герба, вирізаного з полотнища повстанцями.

Такий самий стоїть на площі перед парламентом Угорщини, над символічною братською могилою жертв повстання 1956 року.

Напис на ній застерігає: "Комуністична система провалилася в усіх сенсах. Попри це, здихатися комунізму буде надзвичайно важко. Бо немає нікого більш небезпечного, ніж переможець знищеної системи, який відкидає її правила, але захищає свою здобич і владу".