Гризлов - не жертва Мінська. Мінськ - жертва статусу Гризлова

Вигнання Бориса Гризлова з постійних членів Ради Безпеки Росії багато хто в Україні спробує пояснити його невдачами в якості повноважного представника на переговорах в Мінську. Але ця відставка є якраз демонстрацією того, наскільки для Кремля не має значення Мінський процес.

Гризлов взагалі займав в Раді Безпеки Росії дивне положення. З конституційної точки зору до цієї ради входять відповідно до посад. У будь-якому випадку, необхідно мати якусь серйозну посаду, щоб брати участь в засіданнях Радбезу.

Парадокс Гризлова полягав у тому, що після несподіваного рішення не зберігати за ним пост голови Державної Думи (Гризлов був переобраний в нижню палату російського парламенту, очолював список "Єдиної Росії", але місце спіскера дісталося голові адміністрації президента Сергію Наришкіну), він залишився членом Радбезу.

Вважалося, що його ось-ось призначать на якусь серйозну посаду. Але цього не сталося. Гризлов залишався тільки головою вищої ради "Єдиної Росії" - а ще очолив наглядову раду "Росатому". Для Радбезу всього цього явно не достатньо.

Тому його поява в Мінській групі сприймалася як свідчення того, що він не просто залишається в політиці - а його власний статус допомагає підвищити рівень переговорів по врегулюванню в Донбасі.

Але зараз стає все більш очевидним, що самого Путіна мало цікавив статус Гризлова. Він хотів цим статусом створити враження для учасників переговорів, Порошенка, на Заходу – і йому це вдалося, всі навколо говорили про підвищення рівня переговорів, про те, що Москва зацікавлена ​​в результаті, заяви, які робив Гризлов, сприймалися мало не як заяви самого Путіна.

Але коли логіка апаратної боротьби призвела до видалення Гризлова з Радбезу - його видалили, навіть не замислюючись, яке враження це справить на навколишній світ. Гризлов - не жертва Мінську. Це Мінськ - жертва статусу Гризлова.

Колишній спікер Держдуми - усього тільки один з близьких до Путіна чиновників, які втрачають своє місце у владі за останні дні. У відставку відправлені ще два "важковаговика", причому при посадах - директор Федеральної служби з контролю за оборотом наркотиків, колишній помічник президента Путіна Віктор Іванов і директор Федеральної міграційної служби Костянтин Ромодановський.

Обидва - чекісти, обидва - частина того ближнього кола, який сформувався навколо Путіна у останні роки. Відомства обох ліквідовані і підпорядковані МВС – і складається враження, що обидва чиновники дізналися про свій крах з газет. Як, втім, і Гризлов.

Від Гризлова Іванов і Ромодановський відрізняються тільки тим, що не їздять до Мінську. І про їхні відставки в українських ЗМІ не писали. Якби Борис В'ячеславович не був би російським представником на переговорах, ми указу про його виведення з Радбезу теж не помітили б і він цілком вписався б в у внутрішню логіку війни в оточенні російського президента.