Олександр Мороз про прийняття Конституції: “Це треба було витримать”

Процес прийняття Конституції почався задовго до ночі 28 червня 1996 року. Потреба у новому Основному Законі держави була озвучена ще після референдуму у 1991 році.

Через протистояння між президентом і парламентом жоден з проектів Конституції не був реалізований протягом чотирьох років. Тоді у 1995 році Верховна Рада і президент уклали Конституційний договір, який де-факто був тимчасовою Конституцією.

У договорі також була норма про те, що Основний Закон треба прийняти протягом року, а у випадку недобору необхідних 300 голосів при голосуванні в Раді, на референдум має бути винесений проект, який набере 226.

5 травня 1996 року створили тимчасову комісію з доопрацювання проекту Конституції України, яку очолив нардеп Михайло Сирота. До початку червня понад 40 статей майбутньої Конституції вже були проголосовані понад 300 голосами в парламенті.

У цей час президент Леонід Кучма підготував звернення до народу про референдум і видав указ про його проведення 25 вересня. При цьому в країні не існувало Закону про референдум.

Одночасно в Раді було створено робочі групи для узгодження спірних питань, яких залишалося небагато  - питання мови, символіки, організації влади та Криму тощо. Парламент вирішив працювати безперервно для прийняття Основного Закону.

Еспресо.TV поговорило зі свідком та організатором процесу прийняття історичного для України документу - Конституції. Про ніч з 27 на 28 червня 1996 року розповідає Олександр Мороз - тоді спікер парламенту.

Конституційна ніч

Я вніс пропозицію, щоби парламент працював безперервно. У нас було дві реєстрації - вранці і о 16-й годині. А я знав, що на 16-ту не зберуться депутати і засідання просто не можна буде проводити.

Тоді вранці з Руху зареєструвався один, а в залі сиділо 30. Та все ж для відкриття засідання депутатів набралося 287 голосів. Пізніше до мене підбігає Чорновіл, голова Руху, запитав, чи не буде реєстрації після 16. "Ні, не буде". - "Боже, що ж робить? Вони ж уже гарантії дали, що буде інакше".

Ми після 20-ї години змогли проголосувати результативно за норму. Щоби зірвати засідання, прем'єр Лазаренко за дорученням президента проводить у Черкасах нараду, куди запрошує усіх депутатів у виконавчій владі - тоді так було, а це було більше 30 чоловік.

Була введена посада віце-прем’єра по Конституції. Його син зараз теж в парламенті працює - Льоня Ємець. Його батько Олександр сидів у ложі уряду і хитав головою, коли голосувати можна було, а коли ні. Майже по кожній статті було, що не можна. Біля нього стояв телефон, а на іншому кінці дроту був представник Адміністрації президента, який все контролював.

Я тоді попросив першого свого заступника зробити так, щоби телефон поламався. Не знаю, як це йому вдалося, але вдалося. Я тоді ставлю на голосування статтю, вже виступили доповідачі, Ємець береться за трубку, щоб порадитися, а не виходить. Поки він на перший поверх у приймальню побіг, щоб зв'язатися, уже проголосовано. Таких зо п’ять процедур пройшло, після чого він переключився на прийняття Конституції.

Так само було з міністром юстиції Сергієм Головатим. Після 12-ї години ночі, коли він виступав, сказав, що так розуміє, що вже не буде міністром юстиції, але треба голосувати. Після другої ночі, я помічаю, що зникають депутати. Виявляється, була віддана команда залишити залу. Я роблю перерву на 10 хвилин і вношу в порядок денний питання про позбавлення тих депутатів мандатів, які відмовляються працювати над Конституцією.

Це теж було проголосовано: тобто після прийняття Конституції розглядаємо це питання першим. Зразу почали з’являтися. Пинзеник прийшов, інші теж (нібито в туалеті курили). Після третьої години я сказав, що точно Конституція буде прийнята.

Битва з президентом

Не всі питання були простими. Мені часто дорікають, що я не так боровся за статус державної мови. 10 стаття (про державну мову. - Ред.) голосувалася 17 разів. Я її ставив, бо не можна було проголосувати. А, наприклад, про символіку - 27 разів. Це треба було витримати.

Інші статті голосувалися теж непросто, а були такі, що майже автоматично проходили. Другий розділ Конституції (права і обов'язки) проголосували, ввівши туди більше 80 поправок, які потрібні були для демократичної держави.

Ось іде вже 8-ма година ранку, я виступив, поставив питання щодо трансляції, а мені кажуть, що не включається. При цьому голова Держтелерадіо сидить у себе в кабінеті, але з ним немає зв’язку. Я попросив зв'язатися з ним і сказати, що за новою Конституцією глава Держрадіокомітету тепер погоджується Верховною Радою - і передача включилася.

А в президента в цей час іде нарада про підготовку до референдуму. Йому передали, що він ризикує попасти в історію: Конституція буде прийнята без президента. Те, що всупереч його волі - це одне, але те, що не прийде, - це інше. І тоді він приїхав і перший раз за весь його час перебування на посаді виступив без папірця і досить таки непогано сказав.

Вибачився перед депутатами, сказав, що він своєрідно сприяв прийняття Конституції і що парламент довів, що він є і здатен працювати. А коли дійшло до питання про його указ (про проведення референдуму. - Ред.), я все ж запропонував скасувати його, незважаючи на те що він тоді вже втрачав силу. Таки скасували цей указ.

Ще давали доручення вимкнути світло, але не вдалося. У нас є спеціальна резервна система, але можна було вимкнути. Одній людині дали доручення, але він сказав, що не знає, як це зробити. Вранці десь мені зателефонував Кравчук із запитанням, чи збираються депутати. Я сказав же, що вони навіть не розходилися. Він приїхав тоді і на фуршеті був.

За голосування за Конституцію з фракції комуністів виключили Валентину Семенюк. Вона перейшла потім до соціалістів.

Кучма запросив мене після цього на вручення дипломів випускникам військової академії в Маріїнському палаці. Там він запитав: “Як тобі це вдалося?” - “Леонід Данилович, я вам потім розкажу.” Але так і не було нагоди розповісти.

Багато хто потім одержав нагороди за прийняття Конституції. В тому числі ті, хто до цього ніякого відношення не мали і хто боровся проти прийняття Конституції. Я був перший, хто відмовився її одержувати, і вважаю, що цього не потрібно робити. В державі немає ладу, люди живуть погано, представники влади в таких умовах бути нагороджені не повинні.

Питання Криму

Вносилися пропозиції зробити Крим просто областю. Це питання піднімалося ще при прийнятті Декларації. На нього відповідь гарну і, в принципі, правильну давав Кравчук.

Якби ми підняли це питання, то ми б втратили Крим ще тоді. Те, що є сьогодні з Кримом, цього всього можна не допустить. Більше того в 1994 році така спроба вже була. Президент Мєшков і таке інше. Сюжет для детективу.

Я про це дізнався, коли їхав у Суми. Тоді дістали антену, щоби я зв’язався з президентом, бо мобільних не було. Кучма сказав, що це парламентська справа, мовляв, займайся. Тоді на президії я включив питання Криму в порядок денний - закон про скасування інституту президента в Криму. Майже одноголосно проголосували.

Наступного дня я прилетів в Крим з цим документом і на сесії парламенту його вручив. А Мєшков виїхав до Москви - і все закінчилось. Який взагалі може бути референдум, якщо питання про цілісність держави може виноситись тільки на всеукраїнський референдум?

Я думаю, що у лютому 2014 року можна було вирішити це питання і військовим методом теж. Є формально юридичний момент. От сьогодні ми вирішуємо ввести війська. Які можуть бути у світового співтовариства і в Росії претензії до цього?

Ми бачимо, що там були порушення Конституції України. Аксьонова можна було арештувати, адже є юридичні підстави, а Верховна Рада могла прийняти рішення про розпуск кримського парламенту - і на тому кінець.

Зміни до Конституції 2004 року

Тут вже стосувалося розвитку місцевого самоврядування, що передбачав ліквідацію адміністративної вертикалі, а вже виконавча рада на місцях повинна належати виконкомам відповідних рад, які формуються за участі Кабінету міністрів, бо там вже є багато вертикальних зв’язків по лінії виконавчої влади, але персонально це все розглядається під відповідальність відповідної ради - обласної, районної і тому подібне.

У 2004 році йде підготовка до виборів президента. Ми користуємося цим моментом, іде квітень місяць. Потім Ющенко багато разів розказував, що голосували вночі двома руками і ногами, а насправді йшло голосування після тривалого обговорення.

Я знову був співголовою конституційної комісії. Ми розглядали ці питання, голосуємо - 5 голосів не вистачає - це Ющенко і з ним ще кілька чоловік, відклали це питання. А потім я 6 листопада кажу Ющенку: “Ви не станете президентом, тому що голосів не вистачає. Ви можете стати ним при нашій підтримці, але при одній умові: ви підписуєте зобов’язання, що ви будете голосувати за зміни до Конституції, не будете продавати землю, виведете війська з Іраку”. Він погодився.

Йде засідання фракції “Нашої України”, я прихожу туди, Ющенка нема, я розповідаю, що виходу нема, або ви проголосуєте за це, або ви втратите всі перспективи. Я вже вихожу із приміщення, аж тут заходить Ющенко, він на всі заходи запізнювався, і каже: “Я так розумію. що треба голосувати”. Він врешті так і не проголосував, але вистачило голосів, і зміни були проголосовані.

Але якби в квітні місяці це було проголосовано, то не було би ніякого ажіотажу, бо ті повноваження президента, які голосувалися, це запровадження чистої президентсько-парламентської республіки. Тоді можна було би голосувати за будь-кого на президентських виборах, не було чого боятися.

Конституція імені Януковича

У 2008 році група депутатів звернулася до Конституційного суду з приводу порушення регламенту при внесенні змін до Конституції, суд сказав: “Ми не маємо права розглядати питання змісту Конституції, і тому все те, що є, діє, рішення остаточне і оскарженню не підлягає”.

У 2010 році Янукович міняє склад Конституційного суду, заміняє перед розглядом 5 чоловік. Я тоді останній раз був у нього в кабінеті, питаю: “Віктор Федорович, якої влади вам ще не вистачає сьогодні? Навіщо ви це робите?  Ви розумієте, що будете крайнім, відповідати за все, що відбувається в країні, а сподіватися, що будуть зміни на краще, не доводиться”.

Він каже: “Я ж законослухняний, як буде прийняте рішення, так і буде”. Я відповів:”Ну ясно”, - пішов і більше з ним не бачився ніколи.

Конституційний суд тоді прийняв неконституційне рішення. Я після цього голосування сказав, що в нас більше немає Конституційного суду. Ці зміни були збиткуванням над Конституцією.

Зміни, що нав’язує російська сторона

Як тільки заїкнулися в Мінську про зміни до нашої Конституції, цього не треба було писати, бо не діло Кремля говорити, якою повинна бути Конституція, це наша справа. Я написав листа президенту: “Слухайте, є можливість сьогодні закрити цю тему взагалі назавжди, прийнявши референдумом змінений текст чинної Конституції”. Там є все, чого вимагав Майдан, Венеційська комісія і тому подібне.

Не може бути розмов про особливий статус деяких регіонів, у державі вся система влади повинна будуватися за одними принципами. Так, там можуть обрати не тих, що треба. Сьогодні вони там мають авторитет, бо в них автомат Калашникова - завтра вони будуть займатися каналізацією, хлібзаводом, школою. Тоді люди зроблять оцінку, яка у них система влади і до чого вони ведуть.

Бо там же більшість людей, особливо мого віку, думають, що вони кличуть СРСР. Їм треба подивитися, що в Росії соціалізм настільки, наскільки в Америці комунізм. Якщо буде реальне самоврядування проведене по всій Україні, однакове, то ми побачимо, що через певний час ситуація вирівняється і все буде гаразд.

Останні правки Конституції щодо судоустрою

Там питань більше, ніж відповідей. Справа в тому, що ми хочемо зробити незалежну судову владу. Є президент, у нього слухняний уряд, залежний парламент, ручний генпрокурор, а тепер ще судова влада - і буде повна “демократія”. Повинен бути реальний розподіл не влад, а функцій влади.

Читайте також: Ніч Конституції: технологічний кейс Кучми