Зона безвідповідальної торгівлі. Європа знову прихворіла популізмом

27 жовтня мало б стати датою урочистого підписання угоди про зону вільної торгівлі між Євросоюзом та Канадою. Втім замість цієї події, яка б мала полегшити життя європейським і канадським бізнесменам, відбувся справжній дипломатичний скандал.

До останнього моменту не було жодної можливості зрозуміти те, чи буде підписана угода і чи взагалі відбудеться європейсько-канадський саміт, на який мав приїхати прем'єр Джастін Трюдо, аби поставити власний підпис під документом.

Спочатку все виглядало так, як і безліч інших попередніх європейських "криз", - в принципі сторони із усім згодні, лише в останній момент дехто вирішує виторгувати собі трохи більш вигідні умови та починає зображати неготовність до компромісу.

Втім, конфлікт через CETA на даний момент виглядає найбільшою поразкою європейської торгової політики за всю історію союзу. Саміт ЄС - Канада скасовано, і хоча угоду начебто вдалося врятувати, іміджу Європейського Союзу завдано чергового нищівного удару.

Євроцап відбувайло

Протести проти СЕТА

CETA - так називається угода - виявилася заручником внутрішніх розборок бельгійських політиків та безвідповідальності їхніх колег з інших країн Європи. Регіональний парламент бельгійської Валлонії не йшов на поступки та відмовлявся давати дозвіл на ухвалення угоди центральному уряду.

Мовляв, вільний доступ канадської продукції завдасть шкоди місцевим фермерам та розмиватиме високі європейські соціальні та екологічні стандарти. А без згоди валлонців ухвалення угоди не могло відбутися і на загальноєвропейському рівні.

Передчуваючи проблему, очільник Єврокомісії Жан-Клод Юнкер спробував надати угоді статус "виключно ЄС" - такої, коли рішення про її ухвалення відбувається лише у Брюсселі. Але він недооцінив бажання багатьох політиків додати собі політичного капіталу за допомогою модного нині євроскептицизму.

В результаті зі столиць держав ЄС почали лунати гучні голоси, що вимагали права голосу в остаточному затвердженні документу під девізом "не дамо євробюрократам права вирішувати нашу долю". Юнкер був змушений відступити, і угоду не вдалося врятувати від шантажу з боку валлонців.

Насправді, уряд Валлонії на чолі із соціалістом Полєм Маньєтом принципово не виступав проти розширення торгових відносин із Канадою, а його критика угоди нічим не відрізняється від аналогічної у інших країнах - проти CETA були, наприклад, і у Німеччині, та згодом столиці усіх країн союзу погодилися із документом.

Зрештою, це не дивно, адже цю угоду більшість експертів назвали чи не найбільш вигідною для ЄС за всю його історію.

Погодився і бельгійський уряд. А ось для Маньєта і бельгійських соціалістів угода стала вигідним інструментом політичної капіталізації у боротьбі із національним урядом. "Захищаючи права" валлонських фермерів Маньет так захопився, що погодитися навіть на компромісні пропозиції Брюсселя він вже не міг.

Фактично результат багаторічної роботи спеціалістів багатьох країн та потенційний інструмент пожвавлення європейської економіки виявився заручником внутрішньобельгійських розборок та популізму політиків ЄС, для яких союз став зручним цапом відбувайлом, що дозволяє легко набирати популярність у виборців.

Український симптом

Скасування саміту та пов'язаний із цим скандал не заблокували угоду. Усі європейські столиці, як і Канада, не відмовилися від підписання документу а суперечка бельгійського уряду із своїми валлонськими колегами начебто вже вирішена.

Компроміс полягає у тому, що тимчасове виконання розблокують для тієї частини угоди, яка знаходиться у виключній компетенції ЄС. Решту позицій, все одно, треба буде погодити у майже 40 національних та регіональних парламентах. Чи це відбудеться на хвилі європейського антиглобалізму, залишається питанням відкритим.

Втім набагато більшою є загроза не для угоди із Канадою, а для тих угод, які лише плануються до підписання. До цього фактично зірваним був договір про зону вільної торгівлі із США, а вже зараз всерйоз розглядається розділення угоди із Чілі та, можливо, Австралією і Новою Зеландією на такі самі дві частини.

Одна з цих частин так само буде виключно у компетенції ЄС, аби врятувати принаймні половину домовленостей, які можуть опинитися під загрозою за сценарієм, аналогічним канадському.

Та все це - лише половинчаті рішення, які не приховають набагато більшу проблему. Надійність Європейського Союзу як міжнародного переговорника стає все більш сумнівною. Так, деякі європейські країни досі не ратифікували договори про зону вільної торгівлі із Колумбією та іншими латиноамериканськими державами.

Ці угоди, як зараз українська ЗВТ і в найближчому майбутньому - канадська, досі функціонують у тимчасовому форматі. Говорити на такому тлі про можливі домовленості із країнами на кшталт Китаю взагалі не має жодного сенсу.

З того, що відбувається, українцям варто зробити один висновок - результати референдуму у Нідерландах не варто вважати виключно українською проблемою. Це лише один із симптомів хвороби самого ЄС.

Випадок CETA чудово показав, що популізм та політична дріб'язковість не обирає жертв, адже Канаду важко звинуватити у невідповідності високим стандартам ЄС та європейським цінностям. Але валлонців це чомусь не переконує.