Символічний Байден. Який сенс візиту віце-президента до України

По дорозі на Всесвітній економічний форум в Давосі віце-президент США Джо Байден зробив зупинку в Києві. Це був хоча й символічний, але офіційний візит високого рівня - він зустрівся з прем'єром Гройсманом та президентом Порошенком.

Уже 20 січня Байден втратить владу - на посту його змінить Майк Пенс. В України з новою командою Білого дому стосунки непевні - втім, як і у більшості інших країн світу. Нас ще чекає нелегка робота з пошуку спільної мови з Трампом і його адміністрацією. Чи потрібно було за таких вихідних даних влаштовувати візит і демонстративно підкреслювати дружбу з вже майже не віце-президентом США, який постійно кепкує з нового президента?

Однозначної відповіді на це питання немає. У даному випадку Україна опинилася в делікатній ситуації.

Дійсно, наші стосунки з Дональдом Трампом отруєні взаємною недовірою. Видання Politico днями звинуватило українських можновладців у втручанні в американську передвиборчу кампанію на користь Хілларі Клінтон. Мова про компромат на Манафорта, звісно.

Тут можна посперечатися з приводу коректності трактування намірів України, бо записи про виплати Манафорту - лише епізод з багатьох інших в "амбарній книзі" регіоналів. Це більше історія про наших рідних корупціонерів. Але правда й те, що й до цієї публікації з'явився суспільний стереотип: українська влада підтримувала Клінтон. Його, до речі, активно роздмухує наш сусід "за порєбріком".

На цьому фоні приїзд до Києва політика, який не шкодував дотепних шпильок на адресу Трампа, справді виглядає помилкою Банкової. Можливо, треба було щось утнути та відтермінувати візит на період, коли Байден вже не буде офіційною особою, і вже тоді висловити йому всі ті компліменти, які наговорили йому Гройсман і Порошенко 16 січня.

Проте тут є інший бік медалі. Байден - не просто давній та послідовний друг України, головний куратор політики Білого дому щодо нашої країни протягом багатьох років. Відмовити йому в візиті теж було б великою помилкою.

Не можна демонстративно відштовхувати тих, хто тобі довго допомагав. Це змусить задуматися усіх тих нових призначенців Трампа, які налаштовані на дружню Україні хвилю, чи варто нам допомагати взагалі. Невдячних не люблять.

Окрім того, Байден - представник Демократичної партії. Звісно, зараз це політична сила, яка програла вибори. Але американська політика - штука непередбачувана, і завтра демократи можуть повернутися до влади. Тому Києву важливо зберігати з ними гарні відносини. У цьому сенсі візит Байдена виглядає як гарантія їх "консервації".

Дуже цікаво було спостерігати, який шторм викликав візит віце-президента до Києва у російських пропагандистів. Вони кепкують над тим, що це політик, який вже нічого не вирішує, а дурні українці його радісно вітають. Кисельов з якоїсь радості навіть вирішив, що Порошенко нагородить Байдена орденом, хоча офіційно про це жодних повідомлень ще не було. Можна констатувати, що у Москві рупори все ще працюють в логіці "Трамп прийде - порядок наведе".

Тим часом Байден, як і багато інших американських політиків, йде з влади з гордо піднятою головою. Нашим можновладцям варто було б оволодіти цим мистецтвом.