Менше вугілля, більше сонця. Як Україну хочуть зробити енергонезалежною

18 серпня КМУ схвалив Енергетичну стратегію України на період до 2035 року. Її проект оприлюднили ще в грудні 2016 року, відтоді документ доопрацювували та вносили зміни відповідно до порад громадськості.

Досі в Україні діяла енергетична стратегія, впроваджена в 2013 році урядом Азарова. Згідно з нею, основними енергетичними джерелами в Україні до 2030 року повинні бути вугілля та газ. Також документ передбачав в рази більше споживання електроенергії, аніж є насправді. Звинувачення в лобізмі та невідповідність реаліям стратегії-2013 змусили уряд її переглянути.

Новосхвалений документ повинен стати основою державної енергетичної політики до 2035 року, передбачає, які зміни повинні відбутися до того періоду, за рахунок чого вони відбуватимуться та хто за це відповідатиме. 

Менше вугілля, більше сонця і вітру

Структура енергетичного комплексу України за 2015 рік свідчить, що найбільший ухил українці робили в бік традиційних вугілля, природного газу та меншою мірою атомної енергетики. Сектор відновлювальної енергетики (енергія сонця, вітру, води тощо) в загальній структурі займав лише 4%.

В новій енергетичній стратегії уряд взяв доволі амбіційну планку - до 2035 року збільшити частку відновлювальної енергетики в загальній структурі сектору аж до 25%. Зокрема, сектор біомаси збільшиться з 2,2% до 11,5%, частка енергії від сонця і вітру зросте з 0,1 % до 10 %.

Збільшиться також частка природного газу - до 30,2%. В документі зазначено, що Україна й надалі відмовлятиметься від російського палива, тож газ потраплятиме до нас з інших країн або видобуватиметься власними силами.

Але й щодо партнерів є обмеження - імпортувати в однієї компанії понад 30% від загальних поставок - зась. Щоб уникнути залежності від одного джерела постачань.

Ще одним “китом” енергозабезпечення країни повинна стати атомна енергетика - 25% до 2035 року. Атомне забезпечення України уряд планує здійснювати за підтримки міжнародних партнерів та шляхом нарощування власного виробництва (в основному завдяки приросту видобутку урану і цирконію).

Стратегія передбачає поступову відмову від атомних постачань з Росії, оскільки це несе загрози нашій безпеці.

Вугільний сектор в загальній структурі енергозабезпечення до 2035 року уряд планує скоротити більше ніж удвічі. Й на це є підстави.

По-перше, виробництва власного вугілля давалося нашій країні дорогою ціною - станом на 2014 рік, згідно зі звітом Міненерговугілля, середня собівартість видобутку однієї тонни вугілля на державних шахтах склала близько 1650 грн. А середня ціна реалізації цієї ж тонни - 660 грн.

Тобто, кожна здобута тонна вугілля приносила державі тисячу гривень збитку. Це при тому, що регіон постійно дотувався урядом.

По-друге, війна суттєво ускладнила видобуток, позбавивши Україну частини шахт. Ми змушені були шукати, звідки вугілля експортувати.

По-третє, відмова від вугілля - загальносвітова тенденція. Так, наприклад, Велика Британія закрила останню вугільну копальню ще в 2015 році. Цим шляхом йдуть й інші європейські країни - згідно зі стратегією Сlimate Аnalytics,в 2031 році з мапи країн ЄС повинна зникнути остання вугільна шахта.

Наталія Бойко, заступниця міністра енергетики з питань евроінтеграції, в ефірі телеканалу ZIK заявила, що вимогу скоротити споживання вугілля Україні висунули міжнародні партнери. До 2050 року наша країна зобов’язалася відмовитися від цього палива взагалі.

Звідки брати гроші

Видається, що модернізацію енергетичного комплексу України уряд здійснюватиме в першу чергу за рахунок платників податків та збільшуючи комунальні тарифи. Однак стратегія передбачає інший варіант розвитку - про зростання тарифів для населення в ній не йдеться взагалі.

Більше того, залучення коштів з боку держави для відновлення енергетичних потужностей взагалі планують скоротити. Якщо у 2015 році енергоємність ВВП (показник, що характеризує рівень витрат паливно-енергетичних ресурсів на одиницю виробленого валового внутрішнього продукту у тоннах нафтового еквіваленту) складала 0,24 т.н.е./тис. дол., то у 2025 році він має становити 0,18 т.н.е./тис. дол.,  а у 2035 році взагалі зменшитися до  0,13 т.н.е./тис. дол.

Також стратегія передбачає скорочення втрат у мережах - з 12% сьогодні до менше 7,5% відсотків в 2035 році, якщо йдеться про втрати в електромережах. Та з 20% до 10% тепловтрат.

Загалом стратегія передбачає три ключові етапи модернізації українського енергосектору:

• до 2020 року - реформувати сектор, збільшити частку відновлювальних джерел до 11%, завершити інституційну інтеграцію України до міжнародної системи ENTSO-G, реструктуризувати вугільну галузь тощо;

• до 2025 року - врегулювати залучення інвестицій, підвищити ефективность діючих систем, впроваджувати «розумні» енергетичні мережі (Smart Grids), інтегрувати українські енергомережі з європейськими;

• до 2035 року - збільшення національного газовидобутку, в тому числі за рахунок розробки шельфу, нарощування виробництва нафтопродуктів, скорочення шкідливих викидів тощо.

Головними драйверами модернізації енергетичного сектору повинні стати інвестиції та приватизація. Частка прямих інвестицій з державного бюджету України у розвиток енергетичної інфраструктури не має перевищувати 5-10%. 

Обмеження накладаються й на приватизацію енергетичних об’єктів. Компанії не зможуть володіти одночасно електростанціями та обленерго. Обов’язковими мають стати екологічні норми та забезпечення енергоефективності об’єкту.  

На “газовому” поприщі Україна планує заробляти, здаючи в оренду газосховища, адже в нас їх багато.

Загалом документ детально прописаний під подальшу євроінтеграцію України. Кожен сектор енергетики (окрім, вугільного) планують розвивати перш за все на внутрішньому ринку та захищати від надмірного впливу одного постачальника, як це було з Росією.

Зауваження з боку експертів найчастіше викликає останній етап - там не йдеться, як регулюватиметься атомна сфера, як уряд планує “виводити” застаріле атомне обладнання. Але в самому документі зазначено, що зміни можливі, вони будуть вноситися залежно від обставин.