Миротворці Кремля. В Москві вигадали черговий поводок для України

Не все золото, що блищить. Але те, що виглядає, як лайно, і має відповідний запах стовідсотково лайном і є. І коли Росія говорить про мир або миротворців - це якраз такий випадок. 

За цими словами ховається чергова спроба провернути "багатоходівку", яка дасть Кремлю змогу піти хоча б частково від санкцій тиску і закласти міну під українську незалежність.

Отже, Кремль запропонував чергове «геніальне» рішення конфлікту на Донбасі, як вони сором'язливо називають свою агресію проти України. Це миротворці ООН і ті люди, які "забезпечують безпеку місії ОБСЄ" на лінії розмежування.

Здавалося б - ідея хороша. Міжнародні сили на лінії розмежування можуть покінчити з обстрілами і стати певним буфером. Але відколи це Москва раптом захотіла миру? І якби це бажання було щирим - Росії було б достатньо вивести свої війська з окупованих територій. Диявол, як завжди, причаївся в деталях.

Перше, на чому наполягає Росія, це необхідність узгодити миротворців з керівництвом так званих ДНР і ЛНР.

Що викликає резонне питання у будь-якого дипломата - а хто ці люди, з якими потрібно узгоджувати дії легітимних міжнародних організацій? Може, тоді й поліція повинна погоджувати графік і маршрути патрулювання з лідерами банд? Останні теж мають певний вплив.

А спецслужби повинні узгоджувати свої дії з ватажками терористичних організацій? Тож це не більше, ніж спроба так чи інакше легітимізувати бойовиків.

Мотивація тут проста, як мукання. Якщо представники ООН в будь-якому форматі почнуть вести переговори з бойовиками, то вони докладуть усіх зусиль, щоб Київ теж приєднався до процесу. І Москва отримує головний приз - фактичну легалізацію своїх маріонеток як самостійних гравців і переговори вже не законної влади з терористами, а Києва і Донецька. Тут вже говорити про громадянську війну в Україні можна з набагато більшими підставами.

А Росія відходить у бік, і вона вже не агресор, не учасник конфлікту, а частина міжнародного співтовариства, яке намагається відновити мир в Україні. В обмін на політичні поступки. Ось такий простий розрахунок. Про поступки, які вимагає Росія, я вже писав не раз. 

Особливий статус окремих територій, фактичне припинення руху України в західну цивілізацію і вироблення системи «повідків», які дадуть Кремлю змогу в будь-яку секунду смикати Київ в потрібному напрямку. 

Незалежно від динаміки розвитку переговорного процесу, в такому форматі Україна програє. 

Збереження російських маріонеток на Донбасі й надання їм навіть умовного формального статусу представників регіону робить нашу позицію в переговорах приреченою на провал.

Тобто жодних формальних переговорів з невизнаними лідерами бойовиків бути не може. Яку б смачну приманку у вигляді миротворців ООН нам не обіцяв Путін.

Найцікавіше, що навіть у разі реальної появи миротворців на лінії розмежування, ми ризикуємо нічого не виграти. Тому що бойовики по команді Москви в будь-який момент можуть різко посилити ескалацію і обстріли. З жертвами, зокрема й серед миротворців.

Чи захочуть представники Німеччини, Франції чи Італії їхати і ризикувати життям в далеку Україну без очевидної вигоди для себе? Ніколи в житті. В Європі дуже цінують життя своїх солдатів. Є, звичайно, обов'язковий відсоток участі, але «зайві» очі та вуха можна тримати подалі від реальної лінії фронту. Заперечень не буде.

Зате в миротворчій місії охоче візьмуть участь російські війська і партнери РФ по "Організації договору колективної безпеки". Росія, Казахстан, Вірменія, Узбекистан, Киргизія і Таджикистан. І ми навіть можемо вгадати, де буде розташований штаб цих миротворців. Логічно - в Москві.

В принципі, перекидати нові підрозділи не обов'язково. Блакитні каски можна почепити на вже чинних у Донбасі російських військових. Які цілі будуть переслідувати ці "миротворці", теж очевидно.