Як Америка допомогла зробити Володимира Путіна пожиттєвим диктатором

Сайт Еспресо.TV наводить переклад статті американського журналіста та публіциста Девіда Саттера.

Неможливо оцінити сьогоднішні події в Росії без розуміння загадкової серії вибухів у 1999 році, які вбили 300 людей та створили умови для Володимира Путіна перетворитись на пожиттєвого російського диктатора.

Вибухи змінили курс російської пострадянської історії. У них звинуватили чеченців, які заперечували причетність. Після початкового успіху Росія розпочала нове вторгнення в Чечню. Путін, якого тільки но було призначено прем'єр-міністром, очолив вторгнення і його популярність злетіла, його було обрано президентом.

Наслідки вибуху на вулиці Гур'янова у Москві, 9 вересня 1999 року. Фото: AP

14 липня 2016 року я надіслав запит щодо надання документів про вибухи в Держдепартамент, ЦРУ та ФБР, згідно з Законом про свободу інформації. Я хотів знати, чи мали США інформацію для підтримки точки зору - дуже розповсюдженої в Росії - що російська влада сама влаштувала вибухи, щоб привести Путіна до влади. Відповіді, які я отримав, показали що Сполучені Штати мали вагомі докази того, що російська влада була відповідальна за вибухи, але вирішили ігнорувати це.

Вибухи впливають на відносини Росії та США до сьогодні. Політика самоцензури у випадку з вибухами застосовувалась до кожного злочину ери Путіна, де були докази того, що справжній автор - це режим. Після вибухів помешкань у 1999 році сталося захоплення заручників у Театрі на Дубровці в 2002-му, бійня в школі Беслану у 2004-му, вбивство колишнього агента Федеральної Служби Безпеки (ФСБ) Олесандра Литвиненка в Лондоні та вбивства журналіста-розслідувача Анни Політковської і опозиційного лідера Бориса Немцова у Москві. У кожному випадку політика США полягала в ігноруванні доказів причетності офіційних осіб та продовженні руху. Саме це зробило можливим політику "перезавантаження" Обами та допомагає пояснити, чому президент Дональд Трамп, коли був кандидатом, ставив під сумнів відповідальність Путіна за вбивство журналістів та опозиціонерів, а пізніше, коли став президентом, виправдав російські злочини заявою "Ми також убиваємо людей".

Однією з речей, які я хотів дізнатися в результаті свого запиту, була оцінка США того, хто відповідальний за вибухи. Держдепартамент надав шість документів, але жодного про оцінку. Я зробив оновлений запит, і 22 березня Державний департамент відповів, що документи, які стосуються оцінки Сполученими Штатами вибухів залишаться секретними. ЦРУ відмовилось надавати жодні документи, а ФБР не написало нічого, що не було б загальновідомим.

У частині, що називається індекс Вона (документі, який використовується у випадках із відмовою в запиті) Державний департамент відповів, що оприлюднення інформації має "потенціал привнести невідповідність або ж завдати серйозної шкоди" стосункам з російським урядом, які були "життєво важливими для національної безпеки США". Відповідь не означала, що саме оцінка могла б "привнести невідповідність". Оцінка могла бути прихована тому, що вона могла випадково відкрити "джерела та методи". Це попередня можливість, тим не менш, узгоджувалась з позицією, яка весь час характеризувала поведінку США стосовно вибухів відколи вони сталися. Це мовчання, у свою чергу, мало наслідки для всієї тканини відносин Росії та США. Не піднімаючи найбільш важливу проблему, адміністрації Клінтона, Буша, Обами і Трампа дозволили Росії презентувати власний фальшивий імідж, якому, через певний час, ми самі повірили, і це підрізало запізнілі зусилля заперечувати російським злочинам та зробило нас вразливими до російських маніпуляцій.

***

Вибухи 1999 року були щасливим шансом для Єльцина та його корумпованого оточення. Вони змістили увагу країни з єльцинської корупції на чеченців, дуже вдалого ворога. Після обрання Путіна президентом, Єльцин був звільнений від відповідальності за всі злочини скоєні за його правління, а питання кримінальної приватизації власності за Єльцина було тихо забуте.

Але питань до ролі вибухів у сходженні Путіна до влади було б менше, якби не п'ята бомба, знайдена та швидко деактивована 22 вересня 1999 року в підвалі будинку в Рязані, що на південний схід від Москви. Бомба дала позитивний тест на гексоген, вибухівку, яка була використана в чотирьох попередніх вибухах, та мала бойовий детонатор. Будинок було евакуйовано, а Рязань була оточена. 24 вересня підривники була заарештовані. Вони виявились не чеченськими терористами, а агентами ФСБ.

Арешт агентів, які надали посвідчення ФСБ та були швидко звільнені за наказом ФСБ з Москви, потребувало пояснень. Микола Патрушев, який замінив Путіна на посту директора ФСБ, оголосив по національному телебаченню, що бомба була фальшивою, і те, що сталося, було не спробою теракту, а навчаннями. Він похвалив жителів Рязані за їхню пильність.

Від самого початку в поясненні, що бомба в Рязані - це частина навчань, було мало сенсу. Коли я поїхав у Рязань у квітні 2000 року, мешканці обраного будинку говорили, що то було б "ідіотизмом" перевіряти їхню пильність після того, як вибухи в чотирьох житлових будинках вже занурили Росію в стан терору.

Колишній рязанський поліцейський Дмитро Флорін, який чергував тієї ночі, оприлюднив спогади в "Живому журналі" (російській соціальній мережі) у яких він ясно дав зрозуміти, що російська влада брехала, коли говорила про те, що інцидент був навчанням. Паніка та хаос, які він спостерігав, у першу чергу узгоджувалися лише з одним - спробою підірвати п'ятий будинок. Майже негайно після знаходження бомби та позитивного тесту на гексоген, писав Флорін, поліції в Рязані видали бронежилети та автоматичну зброю і наказали лишатися безперервно на вулиці. Центральні поліцейські відділки в Рязані, які були майже порожні, почали нагадувати військові штаби. За словами одного з поліцейських, якого цитує Флорін, "це виглядало так, ніби на місто впала атомна бомба". Прибуло все керівництво рязанської поліції і накази віддавалися безперевним потоком по радіозв'язку.

У Росії закон про цивільну оборону вимагає, щоб навчання у населеній зоні включали план, який попередньо узгоджується з місцевою владою. У Рязані жоден місцевий орган влади не був попереджений про наміри провести "навчання". Два дні місцева влада, включно з місцевим підрозділом ФСБ, були переконані, що вони мають справу зі спробою теракту. У кожного поліцейського був фоторобот двох з трьох підозрюваних, він базувався на описі, який зробили мешканці будинку, які бачили осіб, що заносили мішки в підвал. Наступного дня фотороботи з'явились у вікнах кожного магазину міста.

Це було дуже важливо, що місцеве ФСБ не було поінформоване про навчання. Якби це справді були навчання, місцеві агенти ФСБ, які вірили що шукають справжніх "терористів", могли легко застрелити агентів ФСБ, які проводили так звані "навчання", не знаючи, що вони є частиною тієї ж організації.

Тим часом, офіційні російські медіа, включно з кремлівською інформаційною службою ІТАР-ТАСС два дні (23-24 вересня) повідомляли новини про те, що "за допомогою громадян" Росія попередила нову терористичну атаку. Вранці 24 вересня російські військово-повітряні сили почали бомбардувати Грозний, під приводом руйнування баз терористів. Путін, який перебував із державним візитом в Казахстані, підтвердив, що це була спроба нападу. Того ж дня міністр внутрішніх справ Володимир Рушайло сказав на зустрічі з підрозділом міністерства по боротьбі з організованою злочинністю, що теракт було попереджено. Однак, опівдні 24 вересня було заарештовано та ідентифіковано троє агентів ФСБ. Тепер було необхідно негайно змінити історію спроби терористичної атаки. Голова ФСБ Микола Патрушев пішов на телебачення та пояснив, що бомба була муляжем, а те, що відбулося було перевіркою пильності, проведеною ФСБ.

Незважаючи на її абсурдність, дуже небагато людей були схильні поставити версію ФСБ під сумнів. Це було вкрай важливо, бо якщо ФСБ заклало бойову бомбу з гексогеном в підвал будинку 14-16 по вулиці Новоселів у Рязані, вони майже напевно були відповідальні за чотири бомби, які спрацювали в Буйнакську, Москві та Волгодонську, які також містили гексоген.

Кілька сміливих одинаків робили спроби розслідувати інцидент у Рязані. Коли Державна Дума, яка контролювалася режимом, тричі проголосувала проти початку розслідування інциденту, була створена незалежна громадська комісія, яка включала кількох депутатів, зокрема Сергія Юшенкова та Юрія Щекочихіна, журналіста-розслідувача незалежної газети "Новая газета". Юшенкова застрелили біля власного під'їзду 17 квітня 2003 року. Щекочихін був отруєний у липні 2003 року. Литвиненко та Політковська також розслідували вибухи і також були вбиті. Після цих убивств завіса страху спустилася в Росії над питанням, як Путін прийшов до влади.

Сполучені Штати не стикалися з подібним тиском, але демонстрували жодної схильності піднімати багато тривожних питань про вибухи житлових будинків та інцидент в Рязані. 8 лютого 2008 року державний секретар Мадлен Олбрайт у відповідь на питання сенатора Джессі Гелмса (республіканець, Північна Кароліна) чи були якісь докази, які б пов'язували вибухи з Чечнею, відповіла: "Ми не бачили доказів, які б пов'язували вибухи з Чечнею". Коли її спитали: "Чи вірите ви, що російський уряд виправданий, коли звинувачує чеченські групи у відповідальності за вибухи?" - Олбрайт відмовилась відповідати. "Розслідування вибухів триває", - сказала вона. Ця відповідь була дана більш ніж через чотири місяці після того, як були заарештовані агенти ФСБ за закладення бомби в Рязані. Олбрайт тоді люб'язно додала, що "терактам немає місця у демократичному суспільстві".

Насправді, документи, які я отримав згідно з запитом, вказують, що від самого початку Державний департамент не був готовий об'єктивно розглядати інформацію, яку він мав про вибухи. У звіті, випущеному 16 вересня, після четвертого вибуху в житловому будинку у Волгодонську, Бюро розвідки та дослідженm Держдепартаменту (INR) повідомило, що Путін 14 вересня описав Чечню як "гігантський терористичний табір". Воно посилалося на звинувачення в газеті "Московський комсомолець" в тому, що уряд сам відповідальний за вибухи, і писала що "ключові політичні групи без коливань пробували використати ситуацію для своїх власних політичних цілей". Воно описувало газету як "спонсоровану Лужковим" [Юрій Лужков, мер Москви, був головним політичним суперником Єльцина] та писало, що "більшість оглядачів підтримують заяви уряду".

Але "Московський комсомолець" у той час мав репутацію незалежного та чесного. У своїй книзі 2012 року "Московські вибухи" Джон Данлоп, науковий співрбітник Інституту Гувера, писав, що в 1999 році "Московський комсомолець" мав "обойму гарно поінформованих, енергійних журналістів-розслідувачів" та робив важку роботу з розслідування вибухів, поки до нього не приєднались інші провідні газети, такі як "Независимая газета" та "Общая газета". 15 вересня "Московський комсомолець" в одному з репортажів, які Державний департамент проігнорував, писав, що "згідно з попереднім висновком [до якого прийшли незалежні розслідувачі] чеченські муджахедіни не мали жодного стосунку до терактів у столиці... Теракти... були, майже зі 100-відсотковою впевненістю, здійснені професіоналами".

Небажання США піднімати питання вибухів продовжувалося навіть тоді, коли підозри про роль ФСБ почали виникати у власних звітах Державного департаменту. У доповіді з московського посольства, співробітник політичного відділу посольства звітував, що колишній офіцер російської розвідки, вочевидь, один з головних інформаторів посольства, сказав, що справжню історію про рязанський інцидент ніколи не дізнаємось, бо вона "зруйнувала б країну". Інформатор сказав, що ФСБ мала "спеціально треновану групу чоловіків", чиєю місією було "проводити подібного типу військові дії в місті" і Віктор Черкесов, перший заступник директора ФСБ, який допитував радянських дисидентів, був "якраз саме тією людиною, яка здатна наказувати і проводити подібні дії".

Співробітник політичного відділу доповідав, що інше джерело, чоловік, близький до Комуністичної партії Росії, чий лідер Геннадій Зюганов програв Путіну в березні 2000 року президентські вибори, сказала, що вірить - Рязань підняв серйозні питання про "керівництво спецслужбами та джерело минулорічних вибухів житлових будинків". Він сказав, що Компартія не бажала піднімати проблему через острах бути "вимазаною дьогтем як "непатріотична", якщо вона робитиме публічні звинувачення проти служб безпеки". Співробітник політичного відділу доповідав, що інші його джерела, описані як "оглядачі московської політичної сцени", також висловлювали сумніви щодо офіційної версії рязанського інциденту.

Сполучені Штати також були обізнані щодо інших свідчень про те, що вибухи в житлових будинках були провокацією. 13 вересня 1999 року Геннадій Селезньов , спікер Державної Думи та особа близька до Путіна, оголосив, що вибух стався у житловому будинку у Волгодонську. У день його оголошення, будинок вибухнув, але у Москві, на Каширському шосе. Будинок у Волгодонську не вибухав аж до 16 вересня, три дні потому. Лідер Ліберально-демократичної партії Володимир Жириновський взяв слово у Думі 17 вересня та сказав: "Ви бачите, що відбувається в країні? Ви говорите, що житловий будинок вибухає в понеділок, а він вибухає в четвер. Це можна розцінювати як провокацію". Коли Жириновський продовжував вимагати пояснень, його мікрофон вимкнули.

Перед обличчям подібних свідчень Сполучені Штати мали б як мінімум публічно попросити пояснень непослідовності російських офіційних пояснень. Але це вочевидь не було тим, чого хотіли американські високопосадові політики. У наступні роки спеціалісти уряду США з Росії, коли їхь питали про вибухи, швидко міняли тему розмови. Академіки та журналісти, занепокоєні візами та доступом, також вважали простішим писати про Росію без обговорення того, як Путін прийшов до влади.

***

Світ насправді ніколи не забував вибухи в житлових будинках. 24 вересня 2014 року молодіжне крило опозиційної партії "Яблуко" провело у Москві конференцію, щоб відзначити 15-ту річницю рязанського інциденту. Під час антипутінських демонстрацій 2011-12 років з'являлися транспаранти, які згадували "рязанський цукор". [Російська влада оголосила, що рязанська бомба, яку швидко прибрала ФСБ, була зроблена з цукру]. Прихильна до опозиції преса уникала теми, але вибухи досі детально обговорюються на заборонених опозиційних сайтах, таких як Kasparov.ru.

У 2015 році програма Frontline телеканалу PBS показала документальний фільм "Шлях Путіна" ("Putin’s Way"), в якому мене довго інтерв'ювали щодо вибухів. Це був перший раз, не рахуючи моїх власних публікацій, коли мейнстрім-медіа сприйняло пояснення, що це ФСБ влаштувало напади. З'явилися також дві важливі книги, які підтримували ідею, що Путін прийшов до влади через терористичний акт. Це книга Данлопа та "Клептократія Путіна" Карена Давіша. Після того, як мене у грудні 2013 вигнали з Росії, я написав нову книгу "Менше знаєш, краще спиш: шлях Росії до терору та диктатури за Єльцина та Путіна", яка включає детальну дискусію щодо історії та визначальності вибухів у житлових будинках. Це був можливий знак того, що вибухи, які так довго ігнорували, нарешті стали предметом серйозних дебатів на Заході.

11 січня 2017 року сенатор Марко Рубіо (республіканець, Флоріда), підняв тему вибухів безпосередньо під час погоджувальних слухань претендента на посаду держсекретаря Рекса Тіллерсона. Лише Джон Маккейн (республіканець, Арізона), піднімав тему раніше, і він це робив це в набагато обережнішій формі. Це був можливий знак того, що вибухи, які так довго ігнорували, нарешті стали предметом серйозних дебатів на Заході.

Насправді, Захід не може дозволити собі ігнорувати подібне злодіяння, навіть за 18 років після того, як воно трапилось. ЦРУ у відповідь на мій запит про документи, повідомило, що через необхідність оберігати "джерела та методи" воно не може надати документи або навіть визнати, що вибухи в житлових будинках розслідувались. Я вірю, що наявні докази встановлюють провину ФСБ у підриві будинків поза розумними підставами для сумнівів навіть без подальшого підтвердження. Але документи в ЦРУ та Держдепартаменті, які включають оцінки подій 1999 року та інформація, на якій вони базуються, потенційно можуть зробити цю провину ще більш переконливою.

Якщо керівники Росії скоїли терористичний акт проти власного народу щоб прийти до влади, це означає, що вони мало відрізняються від тих, хто розміщає машини з вибухівкою посеред ринкових площ, щоб поляризувати шиїтів та суннітів. Я думаю, це очевидно, що такі люди не можуть бути надійними партнерами у війні з терором.

У тойже час, ретельне вивчення вибухів необхідне, бо воно має потенціал притупити і ймовірно покласти край нападкам російської пропаганди проти Заходу. Навіть найбільш збитий з пантелику громадянин західної держави протверезіє після ознайомлення з тим, що автори цієї пропаганди здатні на злочини набагато більш ниці ніж усе те, в чому вони звинувачують Захід. Немає сенсу казати, що всі розмови про Путіна, як захисника традиційних моральних цінностей, які популярні в деяких консервативних колах, за даних обставин завершаться.

Можливо, найбільш важливо, що правда про російську пострадянську історію може закласти базу для потенційно щирих відносин між США та Росією, які замінять самообманні "перезавантаження", які виявились такими спокусливими для американських президентів. Росіяни, тим часом, мають розуміти власну історію. Зіткнення з реальністю путінського шляху до влади може показати росіянам більш потужно, аніж це робила будь-яка західна пропаганда, жахливу ціну прислужництва державі та зневагу держави до людського життя.