Для чого потрібен пакет законів про Донбас

Закон про деокупацію після запеклого обговорення було прийнято у тільки першому читанні, закон про особливий статус - депутати проголосували відразу.

Навіщо потрібні ці закони

Законопроект №7163 встановлює, яким чином держава Україна сприймає окупацію окремих районів Донецької й Луганської областей, в який спосіб вона їх повертатиме і що робитиме там після відновлення повного контролю над ними (включно із українсько-російським державним кордоном).

Кінцева мета - "звільнення цих територій та відновлення конституційного ладу на них; захист прав, свобод і законних інтересів громадян України, які постраждали внаслідок російської агресії" (ст. 4).

Отже, про збереження статус-кво чи згоду на існування фейкових "народних республік" не йдеться. Навпаки, Україна збирається ці землі визволяти й визволяти шляхом поєднання зусиль як військового, так і дипломатичного плану. 

Зокрема, п. 3 ст. 5 проекту закону про деокупацію передбачає вжиття "заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, стримування і відсічі російської збройної агресії в Донецькій та Луганській областях", а п. 4 цієї ж ст. 5 передбачає "максимальне використання потенціалу міжнародного співробітництва", на чому ми ще зупинимося нижче.

Окрім того, законопроект №7163 розставляє усі крапки над "і" в юридичній площині, називаючи усе те, що зараз відбувається на Сході України своїми справжніми іменами. 

"Росію Україна кваліфікує як країну-агресора. А за собою ми фіксуємо право на самооборону відповідно до статті 51 Статуту Організації Об'єднаних Націй. Це ще більше зміцнює правову базу для застосування Збройних Сил, розширює їхні спроможності в регіоні", - прокоментував з цього приводу Петро Порошенко.

Також прописано такі поняття як "окупаційна влада Російської Федерації", "окупаційна адміністрація Російської Федерації", "тимчасово окуповані території".

Таким чином, після того як ці положення будуть остаточно проголосовані у якості закону бойові дії з росіянами та їхніми найманцями перейдуть з категорії "антитерористичної операції (АТО)" тобто формально внутрішньоукраїнської проблеми з чисто юридичної точки зору (на що завжди так старанно напирає російська пропаганда та ватажки бандформувань, котрі люблять розповідати про "громадянську війну", "хунту" тощо) у міждержавний конфлікт агресивної Росії, від якої наразі мусить боронити свій суверенітет Україна.

Що далі

Для чого потрібні такі уточнення? Аби застосувати міжнародні важелі впливу - отримати від наших американських партнерів летальну зброю, а від ООН - контингент миротворців.

У Міністерстві закорднних справ та в Адміністрації президента на сьогодні зовсім не сумніваються у можливості появи мироторців ООН на лінії розмежування та на деяких ділянках кордону. Україна, як відомо, послідовно робить у цьому напрямку чіткі й зрозумілі кроки: повторно звернулася до Радбезу ООН з відповідним проханням, отримала підтримку більшості країн-членів Ради безпеки й підготувала проект резолюції, який наразі узгоджується з низкою країн.

Можливо, справа на цьому не завершиться й доведеться йти далі й в прямому сенсі цього слова "відбивати" поки що окуповані території силою. Ця можливість теж передбачена законопроектом №7163, відповідно до ст. 8,9 якого за бойові дії там тепер відповідатимуть безпосередньо Збройні Сили України, а не Антитерористичний центр СБУ, як було (і досі є) до цього. 

При цьому зі ст. 7 проекту закону вилучено посилання на Мінські домовленості, замість згадки про які тепер Україна відштовзуватиметься від Резолюції Ради Безпеки ООН по Україні за 17 лютий 2015 року. Водночас деякі скептики взагалі вимагають уникнути посилань на цю резолюцію. Мовляв, приймалася вона не без урахування позиції Росії. Але як в такому випадку нам розраховувати на миротворців ООН, якщо ми відмовимося від врахування її рекомендацій?

Що ж стосується продовження ще на 1 рік проголосованого 2014-го "особливого статусу" тимчасово окупованих територій, то це чисто декларативний жест, необхідний нашим дипломатам для продовження санкцій й отримання згоди на розміщення вже згаданих миротворців. 

Окрім того, голосування за ці обидва документи покликані стати дієвими "козирями" в руках спецпредставниками США по Україні Курта Волкера. Він вже завтра, 7 жовтня, має зустрічатися у Сербії з питання припинення бойових дій на Донбасі й виведення звідти російської армії зі своїм кремлівським візаві Владиславом Сурковим.

І ще такі два принципових моменти:

- остаточно законопроект №7163 ще не прийнято, то ж його обговорення та редагування триває, й усі зацікавлені сторони можуть пропонувати своє бачення тих чи інших деталей;

- Україна продовжує героїчну боротьбу за свої землі і своїх громадян, тоді як про різноманітні особливості управління визволеними терориторіями можна буде говорити лише після того як вони будуть визволені. До тіє ж пори триває складна гра, у якій Київ все більше і більше нарощує свої позиції, і єдиним мірилом успішності якої стане кінцевий результат.

"Сьогоднішня пролонгація закону (про особливий статус - ред.) не означає його вступ в дію, бо це неможливо без виконання безпекового блоку. Але вона дала зброю нашим дипломатам - на переговори по санкціям і миротворцям", - зазначає з цього приводу перший заступник голови Верховної Ради Ірина Геращенко.

Доки росіяни не припинили обстріли, не звільнили заручників, не вивели свої війська та техніку, усе "особливе" по той бік лінії розмежування не діє й діяти не може.

До речі, підсумки голосування неабияк роздратували Москву, що є ще одним аргументом прихильників прийняття президентського пакету законопроектів.

"Там (у законопроекті №7163 - ред.) міститься стаття, де Російська Федерація називається агресором. І також там не міститься жодної згадки про Мінські домовленості", - обурюється прес-секретар російського президента Дмитро Пєсков.

За його словами, подібні формулювання для Росії є неприйнятними.