В Білорусі почали затримувати українців. Що взагалі відбувається

20 листопада вранці стало відомо, що в Білорусі затримали керівника ПАТ "Завод обтяжувачів" Олександра Скибу. Це сталося ще 15 листопада, коли українець прилетів до Мінська на переговори з представниками ВАТ "Мінський тракторний завод".

Підозрюється в дачі хабара

Того ж дня він збирався повернутися додому, про що сам повідомив по телефону ввечері. Однак, вже вранці він подзвонив дружині з чужого білоруського номеру й розповів, що його затримало місцеве КДБ. Представник заводу Кольченко передзвонив у КДБ Білорусі, де йому підтвердили інформацію про затримання Скиби.

Посол України в Білорусі Ігор Кизим розповів виданню TUT.BY, що про затримання Скиби дізнався 18 листопада.

"Я одразу ж зв'язався з колегами з білоруського МЗС. На жаль, вони не володіли будь-якою інформацією. Не надали інформацію і в КДБ", - розповів дипломат. Він також зазначив, що за наявною інформацією директору заводу інкримінують дачу хабара.

Завод, який очолює Скиба, знаходиться в місті Констянтинівка Донецької області. Там виробляють сипучі матріали, які використовують у виробництві на "Мінському тракторному заводі".

Офіційно КДБ ситуацію ще не коментувало, на відміну від історії з іншим затриманим журналістом - кореспондентом "Українського радіо" Павлом Шаройко.

За що затримали журналіста Шаройка

Шаройко затримали ще 25 жовтня й обвинуватили в шпигунстві, але відомо про це стало лише через два тижні. Тобто історія довго трималась "за кулісами".

Але вже 17 листопада голова Національної громадської телерадіокомпанії України (НГТУ) Зураб Аласанія повідомив у своєму Facebook про затримання Шаройко. "Українське радіо" струкурно входить до складу НТКУ.

Аласанія писав, що вони довго не мали зв'язку з кореспондентом та його дружиною: вони не відповідали на телефони та електронні повідомлення. Виявилось, що дружину після затримання журналіста переконали дати підписку про нерозголошення. Але згодом вона опинилася в Україні, де й розповіла, що сталося. За її словами, в них з Павлом були підозри, що в їхній квартирі проводили негласний обшук.

За словами голови Національної спілки журналістів України Сергія Томіленка, кореспондент може контактувати з родичами лише листами. Перший з них його дружина отримала лише за півтора тижня після затримання.

А вже 20 листопада КДБ Білорусі вирішило викласти свою версію подій. Офіційний представник КДБ Білорусі Дмитро Побяржін на брифінгу заявив, що український журналіст Павло Шаройко створив агентурну мережу з числа громадян Білорусі, які нібито за винагороду збирали для журналіста відомості розвідувального характеру.

Пробяржін заявив, що Шаройко є кадровим співробітником Головного управління розвідки Міноборони України. "Для прикриття йому визначили посаду кореспондента Громадської національної телерадіокомпанії України", - заявив представник білоруського КДБ.

За його словами, Шаройко визнав, що є співробітником ГУР та навіть назвав своє звання - полковник.

"Він також підтвердив, що координацію його розвідувальної діяльність здійснював співробітник Головного управління розвідки Міноборони Ігор Скворцов, який діяв під прикриттям радника посольства України Білорусі. За діяльність, несумісну з дипломатичним статусом, Скворцов оголошений персоною нон-грата", - повідомив Побяржін.

Отже скандал вже переріс у дипломатичний, з висилкою дипломатів. Звісно, що в ГУР Міноборони спростували заяву білоруського КДБ. Там заявляють, що Шаройко не був кадровим співробітником управління з 2009, звільнившись за станом здоров'я.

До того він очолював прес-службу розвідувального відомства. "Після звільнення Шаройко працював за раніше набутою спеціальністю - журналістом українських ЗМІ, у тому числі кореспондентом на території Республіки Білорусь", - наголошується в заяві ГУР.

Деякі деталі затримання Шаройка КДБ повідомив кординатор групи "Інформаційний спротив", народний депутат Дмитро Тимчук. 

Безпосередньо в день затримання Шаройко зустрівся зі співробітником російського телеканалу НТВ на прохання останнього. Він намагався передати Павлу нібито секретні документи з російського Генштабу щодо використання території Білорусі для вторгнення в Україну. Шаройко відмовився взяти дані документи, а по дорозі з зустрічі додому він був затриманий співробітниками КДБ РБ. 

"Якщо МЗС Білорусі та АП (Адміністрації президента) вистачить розуму вивести конфлікт з публічної площини та повернути громадянина України на Батьківщину, це буде розумний крок. Який, на жаль, все одно буде супроводжуватися репутаційними втратами", - вважає білоруський аналітик, співробітник Українського інституту майбутнього Ігор Тишкевич.

Для української сторони, на його думку, найкращим варіантом буде асиметрична відповідь в економічній площині. "У Мінську прекрасно розуміють, що таке втрачена вигода. А ось гасла та заклики звично пропускають повз вуха", - вважає Тишкевич.

Справа Гриба

Усе, що сталось викликає питання щодо можливості дружніх стосунків України та Білорусі. Особливо зважаючи на історію з викраденням 19-річного Павла Гриба, сина українського офіцера-прикордонника. Його звинуваючують в підготовці теракту в одній зі шкіл міста Сочі і вже кілька місяців утримують у СІЗО Краснодара.

Читати також: Син українського офіцера поїхав на побачення в Білорусь і зник. Що це за історія і до чого тут ФСБ

Павла виманила в Гомель на побачення дівчина з Росії, з якою він спілкувався в соцмережах. 27 серпня співробітники краснодарського ФСБ викрали його. Павлу інкримінують знайомство з українськими націоналістами. ФСБ заявляє, що він нібито запропонував знайомій дівчині підірвати на шкільній лінійці в Сочі бомбу.

Павло Гриб в суді. Фото: kommersant.ru

До Павла не пускали адвоката та матір. Його батько Ігор Гриб повідомив, що українському консулу заборонили спілкуватися з Павлом українською мовою і перервали зустріч через 7 хвилин після її початку.

"Йому не дозволили передати ліки або спілкуватися рідною мовою. Консул не встиг в нього нічого запитати, помітив тільки що син виглядає дуже погано, стан його здоров'я погіршився, він весь у виразках", - розповів Ігор Гриб "Українській правді".

Ігор Тишкевич вважає, що викрадення Гриба було частиною російської кампанії з метою дискредитації Білорусі в очах українських громадян.