Павло Усов: Білоруська влада ділиться інформацією з ФСБ, а ФСБ здійснює операції в Білорусі

Шпигунські пристрасті з Білоруссю розгулялися по повній. Ми розуміємо, що Лукашенко донедавна намагався грати якусь більш-менш добру гру. Але зараз багатьох українських громадян почали затримувати, звинувачуючи у всіх можливих гріхах.

Білоруська система безпеки, якщо особливо говорити про зовнішню розвідку або про КДБ, досить-таки сильно прив'язана до російського ФСБ. І тут питання, хто є господарем в білоруському домі: білоруське КДБ чи російське ФСБ ?!

Тому що це не перша операція російських спецслужб на території Білорусі. Білоруська влада, якщо говорити про спецслужби, не до кінця навіть розуміє, що відбувається в країні, і не до кінця може контролювати ті операція, які проводять російські спецслужби на території Білорусі.

А з урахуванням того, що у нас немає кордонів, Білорусь перетворюється у вільний коридор не тільки для якихось російських агентів, а навіть, можна сказати, і диверсійних груп, які в перспективі можуть використовувати такий ось коридор для реалізації своїх особливих операцій на території Білорусі. Це перший момент.

Другий момент - також зрозуміло, що Росія не зацікавлена ​​в тому, щоб між навіть проросійським авторитарним режимом у Білорусі і українською владою вибудовувався якийсь діалог. І візити Лукашенка до Києва, зустрічі з Порошенком неодноразово викликали певну частку обурення і обурення в самій Росії, тому ці дії також можуть бути спрямовані на те, щоб підірвати навіть більш-менш позитивні відносини між Білоруссю і Україною.

Лукашенко нам розповідав балади про те, що, мовляв, Білорусь ножем в спину не вдарить, і так далі. Зараз українські політики останні арешти почали називати саме «ударом в спину».

Наскільки я розумію, якщо дипломатична війна досягне певного апогею, то, можливо, столиця Білорусі Мінськ може піти з так званого «Мінського процесу».

У цій суперечці і в цих скандалах, а також в діях білоруської влади, скажімо так, винна сама українська влада, яка дуже довірливо сприймає слова Лукашенка, його реверанси.

Вже давно пора зрозуміти, що Лукашенко говорить те, що хочуть від нього почути, а в реальності Білорусь була і залишається геополітичним простором Росії.

І з цього треба виходити, коли хтось намагається вибудовувати якісь відносини з нинішньою білоруською владою. Лукашенко ніколи не буде гарантом нічого, він не є гарантом власних слів, він не є гарантом власних обіцянок. Це всього лише утилітарний підхід для забезпечення своєї власної безпеки навіть у тих же відносинах з Росією.

І це, на жаль, українська влада не розуміє, і не розуміла. Я думаю, що і продовжують якимось чином прагнути зберегти ці добрі відносини. Природно, мотивація тут ясна, тому що Київ все ж боїться, що Білорусь може перетворитися ще в один фронт, або ще один плацдарм, з території якого буде загрожувати Росія тій же самій Україні, і такі побоювання виникали неодноразово.

Зрозуміло, що виникає питання щодо того, чи варто залишати Мінськ як переговорний майданчик для вирішення питань Донбасу. Навіть той факт, що Білорусь залишається цим майданчиком, аж ніяк не вирішує проблему Донбасу, не наближає до врегулювання конфлікту, Білорусь не є незалежним майданчиком. Офіційна Білорусь є всього лише філією Кремля. Тобто, якщо говорити про дипломатичні якісь питання, ігри, то це всього лише додатковий аеродром, який використовує в своїх іграх Кремль.

Це досить загрозливо звучить. З урахуванням цього стає недобре від самої думки про присутність так званих «нейтральних» білоруських військових як миротворців на Донбасі. Тобто, наскільки я розумію, це все одно, що вважати костромських військових або якихось там зауральських військових нейтральними.

Навчання «Захід-2017» чітко показали, що про незалежне становище або характер білоруських військ годі й казати. Потрібно також звернути увагу на той факт, що в Білорусі  створені так звані Сили швидкого реагування або сили спеціальних операцій, які взгідно з офіційним документом покликані брати участь в якихось миротворчих акціях.

Але тут є один нюанс. Саме ці Сили швидкого оперативного реагування є елементом загальної системи так званих колективних сил швидкого реагування, або так званих КСОР в рамках ОДКБ. Тобто знову ж білоруські миротворці в цьому плані, якщо вони поїдуть, будуть всього лише представництвом російських збройних сил, хоч формально вони і будуть підкорятися Мінську.

Але в реальності я не думаю, що білоруські військові в даному контексті, враховуючи всю ту ідеологічну роботу, яка проводиться в збройних силах в Білорусі, пропаганду в медіа просторі, що вони будуть нейтральні. Це найважливіше. І вони будуть, скоріше, проросійськими, ніж проукраїнськими.

Без дотацій і постійних вливань в білоруську економіку російських грошей Білорусь чекають серйозні пертурбації. Я думаю, що з цим можна пов'язати і шпигунський скандал, як елемент торгівлі з Росією. Тобто раніше Білорусь торгувала з Європою політичними в'язнями, а тепер з Росією Білорусь торгує українськими громадянами. А також до цього пов'язати і той факт, що Лукашенко відмовився від візиту в Брюссель.

Якщо говорити про викрадення українських громадян з території лукашенківської Білорусі, чи буде це тривати і наскільки масштабним може бути цей процес?

Я думаю, що це не перший і не останній випадок, і це повинно дати поживу для роздумів українській владі і бути гранично обережною, тому що досить згадати той факт, що білоруська влада не пропускали на територію Білорусі українських політиків, які були внесені в чорний список російських прикордонників.

А зараз у нас єдиний митний простір, єдиний прикордонне простір. Відповідно, є єдиний список людей, які представляють безпосередню загрозу для російської влади, які включені в чорний список людей, які включені в якісь кримінальні справи Генеральною російської прокуратури.

Природно, білоруська влада будуть ділитися інформацією з ФСБ, а ФСБ природно здійснюватимуть свої операції на території Білорусі. Тому я вважаю, що Україна повинна перестати бути інфантильною в стосунках з авторитарною владою в Білорусі, повинна бути хоча б якась реальна оцінка ситуації в Білорусі і тим взаєминам, які на сьогоднішній день існують між Білоруссю і Росією.