Перший олімпійський чемпіон незалежної України, про перемогу якого всі забули. Заплутана історія Віктора Петренка

Той факт, що саме Віктор Петренко є першим олімпійським чемпіоном часів незалежної України є добре відомим, але афішується він рідко. Наші спортивні чиновники звикли вести відлік медалям з 1994 року, коли Україна дебютувала на Олімпіаді у Ліллехаммері окремою командою. Тоді золото у фігурному катанні здобула Оксана Баюл.

Але за два роки до цього, золоту нагороду виграв інший славетний український фігурист - Віктор Петренко. Пояснити, чому його успіх забули, можна тим, що українець здобув золото Олімпіади-1992 у Альбервілі у складі Об'єднаної команди. Вона на Іграх у Франції стала правонаступницею збірної СРСР і виступала під олімпійським прапором.

Читайте також: Осиротіла в 13, виграла Олімпіаду в 16 та лікувалася від алкоголізму. Неймовірна історія фігуристки Оксани Баюл

До складу команди увійшли представники більшості незалежних країн, які утворилися після розвалу радянської імперії. Виняток склали лише Литва, Латвія та Естонія, які вийшли зі складу СРСР раніше та поїхали на Олімпіаду-1992 самостійними командами.

Об'єднану команду у турнірі фігуристів-одиночників представляли одразу двоє українських фігуристів - Віктор Петренко та В'ячеслав Загороднюк. Завершилися змагання перемогою Петренка, який залишив зі сріблом та бронзою американця Пола Вайлі та чеха Петра Барну.

Перемога на Олімпіаді

Віктор Петренко (у центрі) із золотом Олімпіади-1992

Петренко виграв коротку та довільну програму. Проте його перемога виявилася зовсім не такою переконливою, як це може здатися із підсумкового протоколу.

Українець припустився двох помилок під час вирішального прокату та у розпачі пішов до роздягальні. Попереду ще належало виступити кільком конкурентам і фігурист просто не хотів бачити, як омріяне олімпійське золото вислизає у нього з рук.

Але суперникам також не вдалося уникнути помилок. Помилився фаворит змагань - канадець Курт Браунінг. А пізніше один з конкурентів - американець Крістофер Боумен - ошелешив Петренка новиною. "Віктор, ти переміг! Вітаю! Тут вбігають тренери - Галина Змієвська і Валентин Ніколаєв, обіймають. А я не вірю. Мене ледве переконали, що результат остаточний", - пригадує Петренко.

За словами фігуриста, відсутність державного прапора та гімну під час церемонії нагородження справляли гнітюче враження. "Радість була неповною - не вистачало головного. У 1994 році, коли я переміг на чемпіонаті світу, вже піднімався прапор України, звучав гімн, і я відчував, що - все, у мене є країна!", - ділиться враженнями Петренко.

Та міжнародний олімпійський комітет завжди був консервативною організацією і на національність переможців зимових Ігор у 1992 році не зважав. Це вже на літній Олімпіаді-1992 у Барселоні олімпійські знамена замінили на прапори представників незалежних держав, які увійшли до Об'єднаної команди. Тому на честь перемог Олега Кучеренка у греко-римській боротьбі, Олександри Тимошенко у художній гімнастиці та Тетяни Гуцу у спортивній гімнастиці лунав український гімн.

Футбол проти фігурного катання

Так сталося, що саме перемога на Олімпіаді 1992 року стала найбільшим досягненням у кар'єрі Віктора Петренка, яка була багатою не лише на блискучі перемоги, але й на болючі поразки.

Майбутній чемпіон народився у 1969 році у Одесі, яку у той час було неможливо асоціювати із фігурним катанням - у місті не було секцій з цього виду спорту.

Петренко завжди пишався, тим, що він одесит. "Я народився на Пересипі, виріс на цьому колориті, жив на Фонтанці, на Слобідці. Особливий гумор - те, що притаманне всім одеситам", - каже Петренко.

Читайте також: Свої серед чужих. Чому українські фігуристи здобувають медалі для Росії

Дитинство у нього асоціюється з морем, пляжем, та футболом, у який він міг годинами грати у дворі. Батьки віддали 5-річного сина до спортивної секції за рекомендацією лікарів - у дитинстві він багато хворів і його радили загартувати.

У порівняні із футболом, фігурне катання здавалося хлопчаку нудним. Але коли суцільні уроки хореографії змінилися тренуваннями на ковзанці Віктор увійшов у смак.

"У Одесі якраз розпочався бум фігурного катання. У місто були запрошені молоді перспективні тренери - Галина Змієвська, Валентин Ніколаєв, Олександр Морозов. Оголосили набір в школу фігурного катання - першу в історії Одеси. І я туди потрапив", - розповідає про свої перші кроки у спорті Петренко.

Цікаво, що фігурним катанням також займався молодший брат Віктора - Володимир Петренко. Він навіть вигравав юнацький чемпіонат світу. Але досягти більших успіхів йому завадила травма спини.

Тренер та теща

Галина Змієвська

Найкращого фігуриста світу з Віктора Петренка зробила Галина Змієвська, яка пізніше стала його тещею - Віктор одружився на доньці славетного тренера - Ніні.

"Я вдячний Галині Зміївській, яка мене виховала, - я у неї з 10 років. Вона навчила мене, як бути сильним і не зупинятися перед труднощами, навіть якщо життя ставить тебе на коліна", - зізнається Петренко.

Вже за рік роботи зі Змієвською у 11 років Петренко робив потрійний стрибок, а у 1984-му виграв чемпіонат світу серед юніорів.

"Те, що все серйозно, я зрозумів на юніорському чемпіонаті світу в Саппоро, де виграв золоту медаль. Після цього усвідомив, що з фігурним катанням буде пов'язане все моє життя", - ділиться враженнями про перший великий успіх Віктор.

Прогрес юного фігуриста був вражаючим і незабаром у 1986 році він у 16 виграв срібну медаль дорослого чемпіонату СРСР та потрапив до збірної країни.

Перша нагорода

Віктор Петренко (справа) із бронзою Олімпіади-1988

На Олімпіаду-1988 Петренко їхав третім номером збірної СРСР. У його партнерів по команді - Олександра Фадєєва та Віктора Котіна було набагато більше титулів та авторитету. Проте, обидва досвідчені фігуристи припустилися у Калгарі помилок, а репутацію збірної врятував 18-річний юнак, завданням якого було потрапити до шістки найкращих.

"Для мене Олімпіада у такому віці була чимось неймовірним. Величезна кількість спортсменів, ця атмосфера. Кожен день навколо перемоги і поразки, радість і сльози. Спорт в тому вигляді, за який ми його любимо", - ділиться Петренко своїми емоціями.

На Іграх у Калгарі він поступився лише двом лідерам світового фігурного катання - олімпійському чемпіону зі США Брайяну Бойтано та канадцю Брайяну Орсеру. Обидва після Олімпіади-1988 перейшли у професіонали, після чого саме Віктор Петренко мав стати найкращим фігуристом світу.

Проте перемоги довго не приходили. Одесита на чемпіонатах світу неодмінно випереджав Курт Браунінг. Поквитатися з ним Петренку вдалося лише у 1992 році на Олімпіаді та чемпіонаті світу, який українець також виграв вперше у кар'єрі.

Драматична поразка

Найдраматичнішою у кар'єрі Віктора Петренка виявилася Олімпіада-1994 у Ліллехаммері. На той час Петренко вже встигнув спробувати сили у професійному фігурному катанні у США. На любительський лід він повернувся разом із десятками інших зіркових фігуристів, яким дозволили знову виступати серед аматорів. Це створило навколо змагань неймовірний ажіотаж.

Віктор Петренко у Ліллехамері став першим у історії збірної України прапороносцем на відкритті Олімпіади. Він був й головною надією нашої команди на медаль - після перемоги у Альбервілі від фігуриста нічого іншого не чекали.

Але надії розбилися вщент ще під час короткої програми. Перед Петренком свою програму демонстрував естонець Маркус Херніц, у якого під час виступу розлетівся на запчастини ковзан. На майданчику залишилися розкидані шурупи.

"Коли готуєшся, то кожен вихід на лід прорахований буквально по секундах. Мені несподівано сказали - давай, твій вихід. Я вибіг - що, як, куди. У голові - сумбур. Процес, який був відпрацьований до дрібниць, збився. Несподіванка спіткала мене зненацька", - розповідає про свою головну невдачу Петренко.

Коротку програму українець відкатав невдало, після чого у нього не було жодних шансів на медаль. Найприкріше, що довільна програма у виконанні Петренка була визнана найкращою у його кар'єрі. За неї він отримав найкращі оцінки, але на загальне становище це не вплинуло. Олімпійським чемпіоном став росіянин Олексій Урманов, а наш фігурист фінішував четвертим.

Слабкою втіхою для Петренка стало хіба що те, що його головні конкуренти у Ліллехаммері також провалилися - Курт Браунінг виявився п'ятим, а Брайян Бойтано - шостим.

Конфлікт з Баюл

Оксана Баюл та Віктор Петренко на Олімпіаді-1994

У Ліллехаммері невдача Віктора Петренка була компенсована золотою нагородою Оксани Баюл. Українські фігуристи навіть підготували спільний номер, з яким виступали під час показових виступів.

Петренко стверджує, що особисто відіграв у становленні Баюл у фігурному катанні велику роль. За його словами, він всіляко допомагав юній фігуристці, яка у 13 років залишилася сиротою - давав їй гроші на ковзани та необхідний інвентар.

Вони разом тренувалися у Валентина Ніколаєва та Галини Змієвської, яка навіть поселила Баюл у себе на квартирі. Пізніше фігуристка, за ініціативою Змієвської, переїхала до США, де стала зіркою льодових шоу та жовтої преси. Олімпійська чемпіонка після скоєного у нетверезому стані ДТП лікувалася від алкоголізму.

У 2013 році Оксана Баюл звинуватила Змієвську та особисто Петренка у фінансових махінаціях. Зокрема фігуристка стверджувала, що вони залишали їй лише крихти від справжніх гонорарів та від виступів у льодових шоу.

Американська мрія

Віктор Петренко із Наталею Поповою

Власне, завдяки льодовим виставам у США став популярним і сам Віктор Петренко. Він потрапив у шоу "Чемпіони на льоду", коли Америка переживала бум популярності фігурного катання.

Фірмовою фішкою Петренка були жартівливі номери. У шоу Тіма Коллінза він виступав найдовше за інших світових зірок - близько 20 років.

Також Віктор Петренко судив міжнародні змагання з фігурного катання. Потім розпочав тренерську кар'єру та допомагав Галині Змієвській тренувати відомого американця Джонні Вейра. Пізніше Петренко самостійно працював з чехом Міхалом Бржезіною, якого возив на Олімпіаду-2014 до Сочі. Також тренував українську фігуристку Наталю Попову.

Зараз Петренко живе у США. Попри це, він є віце-президентом Федерації фігурного катання України, де відповідає за міжнародні контакти.