Прогрес проти справедливості

Напередодні 48-го Всесвітнього економічного форуму в Давосі, який триває з 23 по 26 січня, світові мас-медіа облетіло повідомлення міжнародної неприбуткової організації Oxfam International, що акцентує на зростанні майнової нерівності у світі .

Особливо вражаючими, а відтак і найширше розтиражованими, стали такі цифри: 82 % світового багатства контролює всього лише 1 % населення планети.

 Опубліковане під гучним заголовком "П’ять шокуючих фактів про надзвичайну глобальну нерівність, та як виправити ситуацію" повідомлення містить й інші цифри. Зокрема, сукупні статки мільярдерів планети з березня 2016 по березень 2017 зросли на $762 млрд. Водночас 50 % найбіднішого населення не отримали ніякого підвищення доходів. Це – 3, 7 млрд осіб.

В цілому доходи мільярдерів за рік зросли на 13%, тоді як доходи "пересічних робітників" - лише на 2%. 56% землян живуть на суму від 2 до 10 доларів на день (міжнародно визнана межа бідності становить $1,9 на день)

Окрім іншого, вказано, що CEO (генеральний директор) будь-якого з п’яти найбільших світових модних брендів в середньому лише за чотири дні заробляє стільки ж, скільки бангладешська швачка – за все життя.

Сьогодні Оксфам об’єднує 17 організацій і працює у понад 70-ти країнах світу. Починалося все, втім, в далекому 1942 році, коли у Великій Британії група науковців Оксфордського університету, активістів та квакерів (утворене в середині XVII ст. об’єднання низки християнських релігійних течій, наразі налічує порядку 360 тис. членів у всьому світі – Авт.) заснувала Оксфордський комітет допомоги голодуючим.

Читайте також: Жінки заробляють менше чоловіків, хоча працюють більше. Скільки втрачає економіка України через сексизм

Першим великим завданням творці організації поставили добитися від британського уряду дозволу постачати продовольство мешканцям окупованої нацистами Греції, яка тоді перебувала під блокадою союзників.

 У 2008-му Оксфам налічував уже десятки тисяч волонтерів та без малого 6 тис. штатних співробітників і мав дохід у розмірі 299,7 млн фунтів стерлінгів. В наш час кошти на свою діяльність ця неприбуткова організація отримує не лише від пожертв, а й завдяки вмонтованості в ту саму несправедливу глобальну економіку.

Так, Оксфам володіє найбільшою в Європі мережею торгівлі читаними книгами (як правило, в магазини їх безкоштовно віддають пересічні громадяни). Також магазини Оксфам торгують ремісницькими виробами, іграшками, одягом та сувенірами з країн "третього світу".

Заявляється, що всі ці товари закуповуються у виробників за "справедливою ціною". Утім, що природно для такої розгалуженої організації, Оксфам періодично потрапляє в скандали, пов’язані з обвинуваченнями у використанні політичного впливу та лобіюванні тих чи інших політичних і бізнесових інтересів. Зокрема, організацію обвинувачували в антиізраїльській пропаганді (в Бельгії суд навіть заборонив їй антиізраїльську візуальну рекламу в рамках кампанії на підтримку Палестини).

Читайте також: Як сором бути бідним заганяє країну в злидні. Пояснюють науковці

 Відомим у західному бізнес-світі став конфлікт Оксфам та компанії Starbucks навколо питання реєстрації в США товарних знаків для кількох сортів ефіопської кави, що тривав у 2006 – 2007 роках. Цікаво, до речі, що в нинішньому повідомленні Оксфам містяться дані про несправедливість глобального ринку по відношенню до дрібних виробників продуктів харчування – але при цьому наведено лише два конкретних приклади: про виробників какао та шоколаду.

 Звичайно, усе це саме по собі ще не означає неправдивості чи неважливості інформації про глобальну економічну нерівність. Проте слід мати на увазі, що однозначно оцінити ситуацію з бідністю в глобальних масштабах непросто з огляду на кілька чинників.

 По-перше, поряд із так званою "абсолютною бідністю" (неможливістю для людини забезпечити себе необхідними продуктами, одягом та житлом) існує показник "відносної бідності" – неможливість для найбідніших верств населення тієї чи іншої країни або регіону забезпечувати себе матеріальними благами на середньому для цієї країни або регіону рівні.

Цей показник варіюється не лише від країни до країни, а й у межах одних і тих же державних утворень – як, скажімо, між тихоокеанським узбережжям Китаю і сільськими районами китайської Уйгурії. Природно, це створює географічні "лінії напруги" в окремих суспільствах та у планетарному масштабі.

 По-друге, підрахувати глобальний рівень бідності (і, відповідно, глобальну нерівність) складно через відсутність надійних даних з певних країн чи регіонів – наприклад, М’янми, Північної Кореї та деяких країн Африки.

 В цілому, за даними Світового банку, з 1990 по 2015 рік кількість землян, що живуть в "абсолютній бідності", впала з 1,75 млрд до 702 млн осіб і, враховуючи зростання населення планети, вперше склала менше 10 %. Проте через наведені вище причини ці дані можуть потребувати певної корекції.

Певний прогрес у подоланні різних видів глобальної майнової нерівності визнає у цитованому вище дослідженні навіть Оксфам. Так, там сказано, що в середньому жінки планети отримують на 23% менші доходи, ніж чоловіки – але тут-таки вказано, що за нинішнього стану справ на вирівнювання цих доходів знадобиться 217 років. Очевидно, оптиміст скаже, що ситуація повільно, але покращується, песиміст – що покращується, але повільно; проте обидва мусять погодитися, що принаймні погіршення ситуації немає.

 Однак, як справедливо вказував словацький письменник ХХ століття Войцех Замаровський, нерівномірно розподілене багатство завжди пригнічує більше, ніж рівномірно розподілена бідність. Досить погортати шкільний підручник з історії, аби переконатися, що людство від початків цивілізації завжди перебувало в стані майнової нерівності – як глобальної, так і за географічними регіонами. Але завдяки розвитку комунікацій сучасний світ став надто тісним, аби нехтувати ефектами масової психології.

 Не те щоб сильні світу цього не розуміли даної загрози: на тому ж нинішньому форумі в Давосі тема нерівності заявлена однією з ключових. Але до створення ефективної глобальної моделі подолання нерівності, яка не перетворила б весь світ на суцільну Північну Корею, наша цивілізація поки лише підступається.