Кохання як хвороба і ліки від нього. Що говорить наука про “метелики в животі”

Еспресо.TV вирішило дізнатись, що відбувається з тілом, коли ми закохуємось. Виявилось все складніше, ніж може здатись на перший погляд. 

Наркотики та кохання

У наркозалежних та закоханих дуже багато спільних рис. Наприклад, з часом наркозалежні потребують більшу дозу речовини і попередня кількість наркотиків не має такого ж ефекту. У стосунках це можна порівняти з переходом від ейфорії напочатку до помірних стосунків потім.

Людина, яка вживає наркотики, не може ось так раптом припинити їх приймати. Так само і закоханий не може так просто перестати любити, в обох випадках виникає залежність.

Наркозалежні витрачають дуже багато часу на купівлю нової дози, вживання та відновлення після ін’єкцій. Аналогію у коханні можна провести із побаченнями, адже закохані витрачають дуже багато часу один на одного.

Але водночас наркотики вбивають продуктивність та зменшують соціальну активність, наркозалежні втрачають здатність приймати зважені рішення, не справляються з обов’язками на роботі та у сім’ї. У закоханих людей ці звички навпаки ростуть.

Дослідниця з Ратгерського університету Хелен Фішер за допомогою МРТ досліджувала романтичні почуття. Вчена запропонувала просканувати мозок тих, хто недавно почав нові стосунки.

Виявилось, що мозок закоханих дуже нагадує мозок наркозалежних. В обох випадках у людей підвищена активність в декількох областях мозку - у вентральній області покришки і хвостатому ядрі. Ці області є ключовими в механізмі “винагороди” та передають сигнали іншим областям мозку за допомогою дофаміну і викликають радість.

Читайте також: Facebook, Pornhub, Google. Як компанії святкують День святого Валентина

Також за допомогою МРТ вчені з’ясували, що почуття любові чимось схоже до відчуття спраги. Адже в обох випадках вгамувати їх можна лише за допомогою бажаного об'єкту. 

Підвищена активність в мозку спостерігається при всіх видах залежностей - нікотинової, алкогольної, героїнової або ігрової. Закоханість працює так само

До таких же висновків прийшли вчені з Китаю. Однак вони відзначили, що у тих, чиї любовні зв’язки з певних причин перервались, активність цих областей мозку сильно знижувалась.

Американський вчений Джон Мейнер знайшов докази тому, що любов - сліпа, але з несподіваного боку.

Він провів експеримент, у якому взяли участь 100 добровольців. Половину учасників попросили написати есе про любов, ще половина писали твори на інші теми. Тоді їм на екрані показали фотографії привабливих та пересічних чоловіків та жінок.

Потім добровольців попросили виконати завдання і миттєво переключити увагу з фотографій.

Читайте також: Відмовитись від сім'ї, щоб прожити життя одинаком. Чому люди у всьому світі обирають самотність

Найпростіше і найшвидше мозок переключався у тих, хто писав про любов і в той момент був пов’язаний романтичними стосунками. Певний механізм у мозку закоханих людей заважає їм звертати увагу на суперників свого обранця.

Мейнер також зазначив, що те, як швидко цей механізм спрацьовує, говорить що людина не усвідомлює його роботу.

Ліки від кохання

Любов настільки пов’язана з біохімією мозку, що ці почуття можна в буквальному значенні “відключати”.

Щоб це довести американські вчені провели дослідження на норицях (полівках). В природі ці гризуни моногамні і стараються зберігати вірність своєму партнеру.

Їм вводили певний препарат, після якого вони перетворювались на розгульних істот. Вченим достатньо було заблокувати рецептори будь-якого з двох гормонів - допаміну чи окситоцину. І тоді самки-нориці починають забувати своїх партнерів та вступати в статеві зв’язки з незнайомцями.

Схожого результату можна досягнути за допомогою зміни сприйняття вазопресину - ще одного гормону, який пов'язують з любов'ю.

На людях такі "ліки" поки не випробували. Існують версії, що і навряд почнуть випробування. Адже проблема “медичного” підходу до романтичних стосунків може призвести до того, що люди перестануть самостійно вирішувати проблеми в особистому житті. Фармацевтичні компанії також захочуть на цьому заробити.

Вчені у великому огляді кохання з позиції фізіології та антропології дійшли висновку, що перебування в парі є предиктором кращого здоров’я і, як результат, виживання. Довготривала моногамність в тварин також асоціюється з більшим розміром мозку.

Соціальний розвиток людства упродовж всієї історії залежав саме від сімейних пар, сталі, постійні пари з'явилися завдяки еволюції, що сприяло виживанню людського роду.

Пошук “половинки” є у наших генах. Є дані, що Homo erectus, які жили 1,9 млн років тому, були моногамними.