live
Супутник ASTRA-4A 12073 МГц. Поляризація-Н. Символьна швидкість 27500 Ксимв/с. FEC 3/4

Перевибори турецького султана: чому поспішає Ердоган


фото: Hurriyet
Турецький президент Реджеп Таїп Ердоган поспішає переобратися на наступний термін, поки народ перебуває в націоналістичному піднесенні через антикурдську кампанію в Сирії та поки погіршення економічних показників не обвалило рейтинги нинішнього уряду

18 квітня президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган зустрівся з Девлетом Бахчелі - головою Партії націоналістичного руху, молодшого партнера ердоганівської Партії справедливості і розвитку. Останнім часом Бахчелі активно "топив" за проведення дострокових виборів орієнтовно на серпень цього року (за Конституцією свято народного волевиявлення мало відбутися у листопаді 2019 року). Після зустрічі Ердоган, який до цього активно заперечував ідею проведення дочасних виборів, повідомив: вибори відбудуться навіть раніше, ніж пропонували націоналісти – 24 червня 2018 року. Втім, такий поворот  зовсім не став несподіванкою для всіх, хто слідкує за турецькою внутрішньополітичною кухнею.

Султанат Ердогана

Прийшовши до влади у 2002 році як багатообіцяючий реформатор і ліберал, що зумів на початку забезпечити неабияке зростання економічних показників, Реджеп Ердоган досить швидко взявся за впровадження авторитарної моделі. Спочатку він спромігся завдати нищівної поразки військовим, які з часів Кемаля Ататюрка виступали гарантом світського прозахідного курсу країни. Сотні генералів та вищих офіцерів були звинувачені у спробі повалити владу і опинилися за гратами.

Невдала спроба путчу 2016 року запустила маховик репресій проти всіх незгодних. Близько 40 тисяч людей було заарештовано, сотні тисяч запідозрених у нелояльності – внесено у чорні списки, позбавлено роботи і можливості виїзду за кордон. Масштабні чистки відбулися в армії, правоохоронних органах і судах. Встановлено жорсткий контроль над школами, університетами та медіа. За найменшу спробу критики журналістам загрожу звільнення, а ЗМІ – закриття. Депутатів позбавили недоторканності, зробивши нечисленну парламентську опозицію ще безпораднішою. З липня 2016 року країна продовжує жити в умовах надзвичайного стану.

Закрутивши гайки, Ердоган в квітні минулого року провів референдум з приводу змін до Конституції країни. В результаті плебісциту, Туреччина офіційно стала суперпрезидентською республікою. Відтепер голова держави одноособово призначає всіх міністрів та інших керівників, має вирішальну роль у призначенні суддів. Виконавча влада виводиться з підзвітності законотворцям. Та й взагалі, роль парламенту стає чисто декоративною – зокрема, президент отримає право видавати декрети, що мають силу закону. А також блокувати будь-які незручні ініціативи парламентарів через застосування права вето.

Вступити в силу ухвалені на референдумі поправки мають з моменту проведення наступних виборів. Які, як ми вже знаємо, і мали відбутися восени наступного року.

То що ж пішло не так?

Втім, останніми місяцями ситуація почала розвиватися у не найсприятливішому для Ердогана ключі.

Постійні конфлікти Анкари з ключовими країнами ЄС, Сполученими Штатами та Ізраїлем; інтервенція в Сирії на боці коаліції ісламістських рухів; масштабна війна з сирійськими курдами за анклав Афрін та бажання наступати вглиб сирійського Курдистану; активна участь в іракських справах дозволили турецькому лідеру мобілізувати та згуртувати навколо себе ура-патріотичний електорат всередині країни. Але, з іншого боку, конфлікти з цивілізованим світом, безкінечні витрати на військові кампанії та репресії проти старих еліт сильно підкосили ще нещодавно квітучу економіку Туреччини.

Читайте також: Єврокомісія визнала Туреччину неготовою до вступу в ЄС

Падають фондові ринки в Анкарі. Стрімко впала турецька ліра, курс якої просів на 7% за останні два місяці, лише кілька днів тому оновивши історичний мінімум. У березні 2018 року міжнародне агентство "Moody’s" знизило кредитний рейтинг Туреччини до рівня "сміттєвого", що вдарило по потоках іноземних інвестицій в країну. Ердоган не знайшов нічого кращого, як звинуватити у цьому великі приватні корпорації, які працюють у Туреччині – крок, достойний Роберта Мугабе та Ніколаса Мадуро. Само собою, ця заява ще більше погіршила інвестиційний клімат.

Звичайно ж, у Ердогана були всі підстави побоюватися, що до осені наступного року економічна криза нанесе нищівного удару по його рейтингах. І, відповідно, поспішати з переобранням.

Наразі політичне поле Туреччини зачищене, і ніхто не може кинути серйозного виклика правлячій Партії справедливості та розвитку. Традиційна опозиція – ліві, кемалістські та світські сили – розпорошені, залякані і не мають значної суспільної підтримки. Проте агресивна риторика Реджепа Ердогана, постійна апеляція до "духовних скрєп" та руйнування світських устоїв поступово виводять на авансцену турецької політики нову опозицію – ультранаціоналістів, монархістів, теократів і радикальних ісламістів – значно радикальніших, ніж сам Ердоган.

Хоча, власне, формується також і поміркована опозиція нового типу. Найяскравіший приклад – Мераль Акшенер, колишній політик від націоналістичної партії, яка в минулому році заснувала власну політсилу під назвою "Хороша партія". "Хороша партія" та її лідер відмовилися від радикальної націоналістичної риторики і рухаються до політичного центру. Соціологи дають партії 10-15 відсотків підтримки, що виводить її на третє місце. Що характерно, "Хороша партія" не відбирає голоси у кемалістської опозиції, граючи на електоральному полі союзників Ердогана – націоналістів та почасти самої Партії справедливості та розвитку. Втім, партію можуть просто не допустити до виборів, адже за законом новостворена партія може приймати участь у перегонах через півроку після установчого з’їзду, а це буде лише у вересні.

Мераль Акшенер - нова зірка на турецькому політичному небосхилі

Що стосується самої Акшенер, то вона навіть може, за твердженням соціологів, перемогти у другому турі самого Ердогана. Втім, для цього їй треба до другого туру потрапити. А це вже важче – найбільші шанси вийти віч-на-віч з чинним президентом у представника кемалістів.

Всі ці фактори спонукають Реджепа Таїпа Ердогана поспішати і проводити вибори негайно – доки країна перебуває в ура-патріотичному піднесенні від перемог на сирійських фронтах, доки економічна криза остаточно не зруйнувала економіку країни, доки не зміцнилися радикали і доки помірковані праві позбавлені можливості повноцінно йти на вибори. Корону падишаха необхідно одягати прямо зараз – інакше момент може бути упущено назавжди.

новини партнерів

23 вересня, 2018 неділя

22 вересня, 2018 субота

23 вересня, 2018 неділя

22 вересня, 2018 субота

21 вересня, 2018 п'ятниця

Відео

Введіть слово, щоб почати