live
Супутник ASTRA-4A 12073 МГц. Поляризація-Н. Символьна швидкість 27500 Ксимв/с. FEC 3/4

Україна у Другій світовій: дев'ять мільйонів загиблих, трильйон доларів збитків, шість років війни

Руїни Хрещатика, листопад 1943 року
Війна пройшла всіма українськими землями, руйнуючи все на своєму шляху

У найбільшій війні в історії людства брали участь понад 1,7 мільярдів людей. 61 країна відправила своїх солдат на поле бою.

Війна пройшла всіма українськими землями, руйнуючи все на своєму шляху.

Карпатська Україна

Для нас Друга світова почалася ще в березні 1939 року, коли пронімецькі угорські війська захопили Карпатську Україну. 12 лютого 1939 року відбулись вибори до Сойму Карпатської України, на яких абсолютну більшість голосів виборців (близько 92,4 %) здобули кандидати Українського Національного Об'єднання.

15 березня 1939 р. Сойм проголосив повну державну самостійність Карпатської України. Державним прапором та гімном республіки були визнані синьо-жовтий стяг і український національний гімн «Ще не вмерла України..».

Президентом Карпатської України було обрано Августина Волошина.

В ніч з 13 на 14 березня 1939 року Королівство Угорщина, за підтримкою Третього Рейху розпочала війну проти Карпатської України. 16 березня 1939 р., зазнавши значних втрат, ворог зумів захопити Хуст, а 18 березня більша частина Карпатської України була окупована угорськими військами. До 7 липня 1939 року вона була анексована.

У гірських районах Карпатської України загони «Карпатської Січі» продовжували боротьбу з угорськими регулярними частинами до кінця травня 1939 року. У кінці березня 1939 року президент республіки Волошин і частина уряду на чолі з прем'єром Реваєм виїхала через Румунію в еміграцію.

СРСР вступив на захід України

17 вересня в рамках підписаного з нацистською Німеччиною таємного пакту Молотова-Ріббентропа, а формально під приводом захисту "єдинокровного" населення Західних України та Білорусії, радянські війська почали війну проти Польщі.

Операція закінчилась за тиждень виходом на Західний Буг і Сян - Польща, як держава, вчетверте за свою історію перестала існувати.

28 червня — 3 липня 1940 року Червона армія здійснила військову операцію для примусової передачі Румунією Бессарабії та Північної Буковини до складу СРСР. Військова операція із зайняття території радянськими військами тривала 6 днів.

2 серпня 1940 року Північна Буковина і Південна Бессарабія увійшли до складу Української РСР.

Землі, захоплені СРСР у Польщі, були адміністративно реорганізовані в шість областей за аналогією з рештою Радянського Союзу (Дрогобицька, Львівська, Рівненська, Станіславська (пізніше — Івано-Франківська область), Тернопільська та Волинська область). Цивільну адміністрацію в регіонах, анексованих від Польщі, організовано в грудні 1939 року й сформовано в основному з вихідців зі Східної України та Росії, і лише 20 % державних службовців походило з місцевого населення.

Ті українські організації, які не контролювалися Радами, були обмежені в діяльності або взагалі ліквідовані. Сотні кредитних спілок та кооперативів, які існували в міжвоєнний період, були закриті. Місцеві українські політичні партії були скасовані, а від 20 до 30 тисяч політично активних українців втекли на території, окуповані німцями.

Більшість з тих, хто не захотів або не зумів втекти, згідно з директивами НКВС були заарештовані. З ліквідацією окремих осіб, організацій і партій, які легально представляли помірковані або ліберальні політичні тенденції, зі значних організацій в Західній Україні, як єдина опозиційна політична партія лишилася лише Організація Українських Націоналістів, яка діяла в підпіллі.

Початок радянсько-німецької війни

На світанку 22 червня 1941 р. танкові й моторизовані частини фашистської армії розпочали наступ одночасно на трьох напрямках: Ленінградському, Московському і Київському. Почалася німецько-радянська війна, яка тривала 1418 днів і ночей.

Український напрям, за планом «Барбаросса», був одним із найголовніших.

В Україну вдерлися 57 дивізій і 13 корпусів групи армії «Південь» під командуванням фельдмаршала Карла фон Рундштейна. їм протистояли 80 дивізій Київського особливого та Одеського військових округів, перетворених з початком війни на Південно-Західний на Південний фронти.

До 15 липня війська Південно-Західного фронту втратили 2648 танків, 1907 літаків. За перші півроку війни в полон потрапило 3,6 млн військовослужбовців, у тому числі 1,3 млн українців.

Здобувши Київ, німецькі армії розгорнули наступ на Донбас і Крим. Кровопролитними були бої за Київ (7 липня — 26 вересня 1941 p.), Одесу (5 серпня — 16 жовтня 1941 p.), Керч (30 грудня 1941 р. — 19 травня 1942 p.), Севастополь (ЗО жовтня 1941 р. — 4 липня 1942 p.).

Особливо відчутною була поразка в районі Харкова, де в травні 1942 р. було оточено майже три радянські армії. Спроби прорвати кільце оточення були марні. В полон потрапили 240 тис. червоноармійців і командирів.

Поразки в Криму (здача Керчі у травні та Севастополя в липні 1942 р.) започаткували нові невдачі радянських військ. Наприкінці червня 1942 р. німецькі армії розгорнули наступ на півдні й завдали нищівних ударів військам Південно-Західного та Південного фронтів.

22 липня 1942 р. Червона армія залишила Свердловськ Луганської області. Відтоді вся Україна була окупована нацистами.

Україна в окупації

Українські етнічні землі під час другої світової війни входили до адміністративно-територіальних одиниць на території різних держав: Румунії, Німеччини, СРСР, Угорщини.

Нацистами було створено рейхскомісаріат «Україна», поділений на 6 генеральних округів:

1) «Волинь» — Рівненська, Волинська і Кам'янець-Подільська області, а також південні райони Брестської і Пінської областей Білорусі;

2) «Житомир» — Житомирська, північні райони Вінницької, а також південні райони Поліської області БРСР;

3) «Київ» — Київська і Полтавська області.

4) «Миколаїв» — Миколаївська (без західних районів) і Кіровоградська області;

5) «Таврія» — лівобережні райони Миколаївської (тепер Херсонської) і Запорізької областей.

6) «Дніпропетровськ» —Дніпропетровська і частина Запорізької області.

Райони Донбасу, Чернігівської, Сумської та Харківської областей були включені в окрему, воєнну зону, яка перебувала під владою німецького військового командування.

Румунія окупувала території між Бугом і Дністром, всю Одеську, південні райони Вінницької і західні — Миколаївської області та частину Молдавської РСР, які отримали назву «Трансністрія».

Угорщина окупувала Карпатську Україну, утворивши на її території Закарпатське губернаторство.

Звільнення від нацистів

18 грудня 1942 р. було звільнено перший населений пункт української території — с. Півнівка Мілівського району Ворошиловградської (нині Луганської) області.

На початку 1943 р. Червона армія розгорнула широкий наступ на фронті завширшки 1600 км. Почалося масове вигнання окупантів, у тому числі з території України. Першим серед обласних центрів України було визволено 14 лютого 1943 р. Ворошиловград.

Внаслідок успішної Чернігівсько-Прип'ятської операції, яка почалася в серпні 1943 р., радянські війська прорвали німецьку оборону і в ніч на 9 вересня форсували Десну. Протягом вересня 1943 р. було звільнено від нацистів Харківську, Сумську, Чернігівську, Полтавську області та лівобережні райони Київщини.

У другій половині вересня 1943 р. радянські війська вийшли до середньої течії Дніпра на 750-кілометровому фронті. У ніч на 6 листопада бої розгорнулися на північних околицях Києва, а потім перемістилися в центр. О 4-й годині ранку 6 листопада 1943 р. столицю України було визволено від нацистів.

З грудня 1943 р. до середини квітня 1944 р. на просторах від Полісся до Чорного моря, від Дніпра до Карпат було розгорнуто одну з найбільших битв Другої світової війни. У ній взяли участь одночасно з обох боків майже 4 млн осіб, 45,5 тис. гармат і мінометів, 4,2 тис. танків і самохідно-артилерійських установок.

У 1944 р. внаслідок успішного проведення Кіровоградської, Корсунь-Шевченківської та Рівненсько-Луцької операцій Червона армія, окремими частинами форсувавши Південний Буг та Дністер, вийшла 23 березня 1944 р. на державний кордон.

Розгромом німецько-фашистських військ у Карпато-Ужгородській операції наприкінці жовтня 1944 р. і звільненням Ужгорода 28 жовтня завершилось визволення України від нацистів.

Українська повстанська армія

УПА розпочала свою діяльність з весни 1943 року на територіях, які до 1939–1940 років входили до складу Польщі і Румунії: райхскомісаріату Україна (Генеральна округа Волинь-Поділля) — з кінця березня 1943, Генерал-губернаторства (Галичина — з кінця 1943, Холмщина — з осені 1943) та румунської Трансністрії (Північна Буковина) — з літа 1944.

УПА боролася як проти німців, так і проти радянських партизанів. На початку 1944 р. вона налічувала 30-40 тис. бійців.

У липні 1944 р. на таємних зборах у м. Самборі ОУН і представники політичних партій Західної України заснували Українську Галицьку визвольну раду (УГВР), яка очолила боротьбу як проти більшовицького, так і проти фашистського режимів. Тільки восени 1944 р. УПА здійснила 800 рейдів.

УПА діяла до 1953 року, коли активні її дії припинено, а окремі вогнища спротиву діяли впродовж 1950-1960-х років. З 1943 по 1950 роки Головним Командиром УПА був генерал Роман Шухевич, з 1950 по 1954 рр. — Василь Кук.

Людські втрати

Майже 7 мільйонів українців брали участь у бойових діях. 6 мільйонів у радянській армії, 100 тисяч вояків УПА та стільки ж у польському війську.

Червона армія не гребувала достроково набирати юнаків. Хлопчаків 16-17 років без підготовки кидали на поле бою. Серед військових першого призову уціліли лише 3%.

Під час евакуації з України на Схід було забрано близько тисячі найкращих промислових підприємств України, які після війни не повернули в рідні міста.

Загалом Україна втратила 9 мільйонів людей. Серед них 5 мільйонів цивільних та 4 мільйони військових. Ще 5 мільйонів людей були депортованими чи евакуйованими

Населення УРСР у 1945 році становило 27,4 мільйони людей. Напередодні війни в Україні мешкали майже 42 мільйони. Економічні збитки для українських земель перевищили понад $940 мільярдів.

новини партнерів

20 листопада, 2018 вівторок

20 листопада, 2018 вівторок

Відео

Введіть слово, щоб почати