live
Супутник ASTRA-4A 12073 МГц. Поляризація-Н. Символьна швидкість 27500 Ксимв/с. FEC 3/4

Іранський поворот Трампа: чому США виходять з іранської ядерної угоди та що очікує на регіон

Рішення Дональда Трампа про вихід США з ядерної угоди з Іраном розкололо західний світ. Ескалація напруги негативно позначиться на стані регіональної безпеки, енергетичних ринках та в перспективі може призвести до нової війни в основному нафтовому регіоні планети

Президент Сполучених Штатів Дональд Трамп у вівторок, 8 травня виконав одну зі своїх ключових передвиборчих обіцянок - заявив про вихід його країни з ядерної угоди навколо Ірану і поновлення антиіранських санкцій. Своє рішення глава Білого дому обґрунтував тим, що Тегеран потайки продовжує збагачувати уран і розробляти ядерну зброю.

"Угода була заснована на брехні", - заявив Трамп, підкресливши, що "така угода ніколи не принесе мир". "Америка не буде заручницею ядерного шантажу", - підсумував американський президент. Трохи згодом Трамп заявив про намір укласти нову угоду - "хорошу і справедливу". Щоправда, жодної конкретики щодо змісту угоди або планів її підписання господар Білого дому так і не озвучив. Можливо, в її основі можуть бути ідеї, висловлені  командою Дональда Трампа в контексті внесення змін до існуючого договору в жовтні минулого року (про них - трохи згодом). Але це - лише здогадки.

Таке рішення американського лідера гаряче привітали Ізраїль та Саудівська Аравія. Проти виходу з ядерної угоди висловилася Євросоюз та його ключові держави – Велика Британія, Франція і Німеччина – розкритикували крок офіційного Вашингтона, задекларували свою відданість угоді і закликали Іран продовжувати дотримуватися її умов. Те ж саме заявили Австралія і Японія. Піддали критиці рішення Трампа також Росія і Китай. Втім, не варто забувати, що Москву та Пекін з Тегераном завжди пов’язували особливі взаємини.

Сам Іран вже погрожує відновити збагачення урану у навіть більших масштабах, ніж були до укладення договору.

Що таке "Іранська ядерна угода"

Те, що неформально називають "іранською ядерною угодою" - це багатосторонній договір "Всеохоплюючий спільний план дій (ВСПД)", підписаний 15 липня 2015 року між Іраном з одного боку та США, Великою Британією, Францією, Німеччиною, Росією та Китаєм – з іншого. Угода передбачає скасування міжнародних санкцій проти Ірану в обмін на замороження іранської програми створення ядерної зброї.

Відповідно до угоди, Іран має демонтувати ядерні реактори, перетворити центри розробки ядерної зброї в науково-дослідницькі інститути, демонтувати 2/3 з близько 20 тисяч атомних центрифуг. Тегерану дозволяється мати не більше 300 кг урану, збагаченого до позначки 3,67%. Контроль над виконанням угоди покладено на Міжнародне агентство з питань атомної енергії (МАГАТЕ), інспектори якої отримали повний доступ до ядерних (а також - до будь-яких інших підозрілих) об`єктів країни.

Угода, яку попередній президент Сполучених Штатів Барак Обама вважав своїм основним досягненням у зовнішній політиці, від самого початку викликала повне несприйняття Дональда Трампа, який називав її "катастрофічною" і "жахливою". У жовтні 2017 року Білий дім зажадав внести до угоди ряд змін, які б давали інспекторам МАГАТЕ повний доступ до усіх об’єктів на території Ірану та поширювали б дію договору також і на ракетно-балістичну програму Тегерану. Але світова спільнота та американські законодавці тоді не підтримали ці пропозиції. І на них, напевно, не погодився б сам Іран.

Всередині вашингтонської адміністрації існували різні погляди на іранську ядерну угоду. Бажання самого Трампа за будь-яку ціну вийти з неї натикалося на спротив системних політиків – насамперед, колишнього Держсекретаря Рекса Тіллерсона. Подейкують, якраз діаметрально різні підходи до іранського питання і стали основною причиною зміни очільника зовнішньополітичного відомства.

Читайте також: Прощавай, Тіллерсон, привіт, Помпео. До чого призведе зміна очільників Держдепу і ЦРУ

Натомість зараз серед тих, хто відповідає за зовнішню політику Вашингтону, сформувався повний консенсус. Нові державний секретар Майк Помпео та радник з національної безпеки Джон Болтон, постійний представник США в ООН Ніккі Хейлі налаштовані щодо Тегерану вкрай войовниче і повністю підтримують курс президента на вихід Сполучених Штатів з іранської ядерної угоди (а часто – активно його до цього підштовхують).

Втім, до останнього моменту для серйозних дипломатичних кроків не було формальних підстав – і звіти МАГАТЕ, і висновки ООН, і доповіді Держдепу (включаючи останній, квітневий, опублікований вже після звільнення Тіллерсона) свідчили про виконання Іраном своїх зобов’язань.

Але привід знайшовся – буквально за тиждень до 12 травня (останньої дати, коли США мали оголосити про пролонгацію участі в угоді), прем’єр-міністр Ізраїлю Бен’ямін Нетаньяху влаштував яскраву презентацію начебто викраденого ізраїльською розвідкою секретного іранського ядерного архіву. За його словами, ізраїльським шпигунам вдалося добути майже півтонни документів, які доводять: Іран продовжує розробляти атомну зброю. Спочатку презентація, певна річ, шокувала світ. Проте експерти, представники МАГАТЕ і просто фахівці з ядерної зброї швидко прояснили ситуацію: насправді, "Бібі" не показав нічого нового, слайди з презентації містять інформацію, що є у відкритому доступі ще з 2015 року. Але Дональда Трампа виступ Нетаньяху переконав.

Голова ізраїльського уряду демонструє буцімто докази продовження Іраном ядерної програми

Відразу після цього до Вашингтону відбулася серія блискавичних візитів європейських лідерів. Еммануєль Макрон, Ангела Меркель, Тереза Мей намагалися переконати господаря Овального кабінету не виходити з ядерної угоди. Як виявилося – марно.

Що далі

Як буде розвиватися ситуація надалі, багато в чому залежатиме від Ірану. Як ми вже згадували, європейські країни підтвердили свою відданість ядерній угоді і закликали Тегеран і надалі виконувати її положення. На 14 травня запланована зустріч голів дипломатичних відомств Великої Британії, Франції та Німеччини з представниками Ірану для обговорення подальшої долі угоди. Так само міністр закордонних справ Ісламської республіки Мохаммад Заріф збирається у турне столицями усіх країн-підписантів.

З одного боку, вихід Сполучених Штатів не ставить автоматично хрест на угоді – ринками для збуту іранської нафти та газу є зовсім не Північна Америка, а Європа та Китай. Так само основними інвесторами в іранську економіку наразі виступають не американські, а європейські компанії. Проте, ті іноземні компанії, які протягом 180 днів (тобто до листопада) не згорнуть співпрацю з Іраном, зітнуться з загрозою накладання американських санкцій. І дуже сумнівно, що вони оберуть в такому випадку бізнес з Іраном.

В самому Ірані, американський демарш призведе до послаблення позицій прихильників переговорів та відносних лібералів на чолі з нинішнім президентом Хасаном Роухані. Вже зараз Роухані та його прихильники опинилися під шквалом критики і тиску консерваторів, силовиків та релігійних лідерів на чолі з самим аятоллою Алі Хаменеї. В такій ситуації в Тегерані цілком можливий реванш радикалів і прихильників наджорсткої лінії - на кшталт колишнього президента Махмуда Ахмадінежада.

В самому Ірані помірковані політики можуть втратити владу

У випадку фактичного розпаду угоди, Іран майже напевне повернеться до своєї ядерної програми – наразі у нього є для цього і наукові, і технічні і навіть фінансові (незважаючи на санкції) можливості. Що неминуче викличе ескалацію напруги у всьому регіоні, посилення конфронтації на лініях шиїтсько-суннітського розлому (Ірак, Ліван, Сирія, Ємен, Бахрейн) та ірансько-ізраїльських проксі-конфліктів (ті ж таки Ліван, в якому щойно парламентські вибори виграла "Хезболла"; та Сирія, де між двома країнами вже повним ходом іде справжня війна). А прогрес Тегерану у створенні атомної бомби майже напевне призведе до спроб Ізраїлю розбомбити іранські ядерні об’єкти – спроби, яка скоріше за все буде підтримана США.

Іран у відповідь спробує завдати ударів по американських базах у регіоні (втім, навряд чи такий удар досягне успіху) та по нафтовій інфраструктурі Саудівської Аравії та інших арабських монархій у Перській затоці. Шляхи транспортування нафти будуть зруйновані, планета залишиться приблизно без третини углеводнів. Ціни на нафту та газ злетять у багато разів. Що буде на руку, в першу чергу, Росії та іншим нафтовим диктатурам.

А головним постраждалим у випадку таких катаклізмів стане, звичайно, Європа, у якої майже зовсім не має нафти та газу. Крім того, саме на Старий континент потечуть нові мільйони й мільйони біженців.

Власне, навіть саме рішення Трампа про вихід США з угоди спричинило здорожчання нафти на світових ринках – рекордне з 2014 року.

Іншим значним ризиком краху ядерної угоди стане цілковитий занепад ідеї нерозповсюдження ядерної зброї. Про свої наміри створити атомну бомбу вже встигла заявити Саудівська Аравія – і ніхто не має сумніву, що зі своїми фінансовими ресурсами Ер-Ряд врешті-решт її створить. Крім того, рішення Вашингтону майже однозначно негативно вплине на хід перемовин з денуклеаризації корейського півострову і стане явно негативним сигналом напередодні переговорів Дональда Трампа з Кім Чен Ином. Адже навряд чи корейський диктатор захоче віддавати свою омріяну "бомбочку" в обмін на абстрактні договори. З яких, як показала практика, Вашингтону вийти – зовсім не проблема.

новини партнерів

22 травня, 2018 вівторок

22 травня, 2018 вівторок

21 травня, 2018 понеділок

Відео

Введіть слово, щоб почати