Чому люди допомагають поширювати фейки і як виживають журналісти. Дослідження медіа

Нещодавно вийшов новий звіт Reuters щодо дослідження цифрових медіа на базі опитування 74 тисяч споживачів з 37 країн. України у звіті не зазначено, проте це не робить його менш цінним джерелом інформації, адже в ньому помітні загальносвітові тенденції.

Ми обрали найцікавіші цифри та факти. Більш детальну інформацію ви можете переглянути тут.

Медіа-грамотність

Дискусії з приводу дезінформації та "фейкових новин" відродили інтерес до інформаційної грамотності. Широкий спектр різних учасників - від викладачів провідних університетів до технологічних компаній вважає, що підвищення медіа-освіченості дозволить людям краще відокремлювати факти від вигадки, що потенційно обмежить поширення брехливого контенту.

Вперше за історію дослідження виміряли рівень media literacy, що якраз можна перекласти як медіа-грамотність. Медіа-грамотність, за визначенням авторів, - це обізнаність респондента про те, хто і як обирає та виробляє новини і фінансує медіа. Ще одне визначення: медіа-грамотна людина вміє скептично ставитися до новин і сумніватися в їх справжності чи об'єктивності.

Для розуміння загального рівня подібних знань населення було проведено опитування. Для цього респондентам запропонували відповісти на 3 запитання.

Спершу їх просили визначити, яка новинна стрічка з чотирьох запропонованих не фінансується головним чином грошима від реклами (це питання по суті просить визначити громадську новинну компанію зі списку телевізійних та друкованих видань, які фінансуються рекламодавцями).

Друге питання звучало як " Хто зазвичай, на вашу думку, відповідає за написання прес-релізу"? Тільки 31% змогли вірно відповісти (прес-секретар). Близько чверті людей у всіх країнах неправильно думали, що вони написані журналістами, які працюють в новинних організаціях або іншими представниками ЗМІ.

Довідка:

Прес-реліз - це документ, в якому організація чи публічна особа подає інформацію про певну подію або захід до ЗМІ. Метою написання прес-релізу є ознайомлення ЗМІ з подією, актуальним способом вирішення суспільної проблеми, новинкою і подальше висвітлення її у найвигіднішому або важливому для організації аспекті.

Третє питання стосувалося порядку відображення новин у соціальних мережах, зокрема у Facebook,  який багато хто використовує в якості їх джерела.

Лише 29% правильно заявили, що більшість індивідуальних рішень про відображення новин, які людина бачить у стрічці Facebook, зроблені комп'ютерним аналізом, що націлений виявити, які саме історії можуть зацікавити окремого користувача.

Більш ніж один з десяти опитаних (12%) заявив, що ці рішення приймають журналісти, що працюють в новинних організаціях. Майже аналогічна кількість (11%) вважала, що Facebook використовує журналістів для виконання цього завдання. 9% респондентів вважали, що процес відбору був випадковим.

Отримані дані було перетворено на "шкалу грамотності":

Людьми з високою і дуже високою медіа-грамотністю можна назвати близько 33% учасників опитування. І саме ця група вважає за краще дізнаватися новини з друкованих та онлайн-видань, тоді як сегмент із середньою і низькою медіа-грамотністю віддає перевагу телебаченню.

Дослідження також свідчить, що люди з вищою інформаційною грамотністю (навичками критичного мислення, які використовуються для оцінки достовірності новин) використовують соціальні мережі по-різному: хоча вони вважають за краще менше покладатися на них як на новинний ресурс, користуючись ними вони демонструють куди більшу вибірковість в заголовках, на які натискають.

У порівнянні з користувачами з більш низьким рівнем інформаційної грамотності, "підковані споживачі" новин схильні зважувати три фактори, вирішуючи, чи прочитати ту чи іншу історію: новинний бренд, заголовок і людина, яка поділилася цією історією.

Тим часом кількість коментарів, переглядів та вподобайок більш важливі для користувачів з нижчим рівнем грамотності. А люди з більш високим рівнем менш схильні власне поширювати та коментувати новини.

І це наштовхує на певні роздуми. Уявіть: якесь не надто добротне ЗМІ публікує фейкову або необ'єктивно подану новину. Не всі підписники побачать цей окремий пост у себе в стрічці, але все ж є певне охоплення - його називають органічним.

Користувачі Facebook починають взаємодіяти з постом (ставити лайки, додавати коментарі, робити повторні публікації), - інформація про ці дії з'являється в стрічках новин їхніх друзів, які теж можуть зацікавитися – це називається вірусне охоплення.

Що ми маємо: саме користувачі з нижчою медіа-грамотністю більше взаємодіють з різного роду новинним контентом, у тому числі неякісним, а отже і з більшою долею ймовірності сприяють його поширенню.

Платити за якісний контент

Хоча цифрова реклама залишається основним джерелом доходу, більшість видавців усвідомлюють, що лише цього не вистачає для підримки високої якості журналістики.

Наразі провідні видання все більше намагаються переконати споживачів платити безпосередньо за новини в інтернеті через підписку, членство, пожертвування або платежі за одну статтю.

Як свідчить звіт Reuters, ці зусилля мають змінний успіх в різних країнах. Значний прогрес спостерігається в країнах Північної Європи. Суттєве збільшення надійшло від лідерів ринку: Норвегії (+4) та Швеції (+6), а також Фінляндії (+4).

У всіх цих країнах є невелика кількість видавців, які неухильно впроваджують різноманітні стратегії виплат. Вони мають сильну традицію підписки, а мова та відносно малий розмір ринку захищають їх від іноземної конкуренції.

Багато норвезьких газет використовують гібридну модель paywall (комбінацію щомісячної межі перегляду сторінок та деякого преміум-контенту). Використовуючи ці методи, у грудні 2017 року компанія AftenPosten здобула 100 тисяч постійних читачів лише через два роки.

Норвезькі видавці навіть можуть стягувати плату за місцеві новини. Група компаній "Амідай", яка обслуговує близько 60 місцевих газет та веб-сайтів, має наразі 160 тисяч передплатників, що на 45% більше, ніж минулого року. 

Здається, не так і багато, але, враховуючи чисельність населення, цей показник був би еквівалентом видання Trinity Mirror у Великобританії, яке продає 2 мільйони підписок, або 10 мільйонам для Gannett у Сполучених Штатах.

У Швеції провідне видання Dagens Nyheter (DN) має понад 120 тисяч постійних передплатників, середній вік яких на 20 років молодший за аудиторію друкованого продукту. У Фінляндії високоякісний постачальник новин Helsingin Sanomat знову почав нарощувати аудиторію після 25 років її скорочення - завдяки цифровій версії. 

У них є 230 тисяч постійних читачів, які платять за контент, з яких 70 тисяч є цифровими абонентами (на 40% більше, ніж минулого року), а частка загальної абонентської бази - майже 400 тисяч. Як зазначили аналітики Reuters, незрозуміло, чи можуть умови успіху Північної Європи бути продубльовані в інших місцях, але наразі все більше видавців по всьому світу експериментують з даними підходами.

Новинна дискримінація

Зростання популярності платної підписки також викликало побоювання щодо дворівневої системи, де високоякісні новини зарезервовані для тих, хто може собі це дозволити. 

Саме тому деякі інформаційні організації вважають за краще зберігати доступ до вільної інформації, але приймають добровільні внески.

У Великій Британії Guardian схвалив таку стратегію у 2016 році, і з тих пір отримав 600 тисяч добровільних внесків, а це десятки мільйонів фунтів. Також видання почало збирати гроші за конкретні історії.

Згідно із дослідженням, відносно невелика кількість читачів справді пожертвувала гроші новинним організаціям - лише 1% у Британії та Німеччині, до 2% - в Іспанії та 3% - у Сполучених Штатах. 

Але масштаб такої можливості може бути набагато більшим. У середньому чверть респондентів (22%) кажуть, що вони можуть пожертвувати гроші інформаційній організації у майбутньому, якщо вони відчують, що вона не може покривати свої витрати іншими способами.

Ось ще трохи статистики:

• Дві третини респондентів (68%) або не знають про проблеми медіа індустрії взагалі, або впевнені, що медіа організації чимало заробляють на виробництві цифрових новин. 

• Ті, хто знають, що виробництво цифрових медіа часто збиткове (10% від опитаних), найбільш схильні до покупки підписки або одноразових виплат.

А ви готові платити за дійсно якісну журналістику? Напишіть у коментарях, що думаєте.