Гроші є - доріг немає. Чому місцева влада не поспішає з ремонтом автошляхів

Дорожня реформа стартувала на початку року, але частина областей слабо просунулися в ремонті автошляхів. При тому, що кошти на ремонт виділили з Дорожнього фонду ще на початку року.

Дорожня реформа

З 1 січня 2018 "Укравтодор" відповідає лише за 50 тисяч кілометрів доріг. Решта 120 тисяч підпорядковані обласному рівню з гарантованим фінансуванням з Дорожнього фонду.

Нагадаємо, це спеціальний бюджетний фонд, що акумулює надходження до бюджету, пов’язані з автомобільною галуззю, й спрямовує їх суто на будівництво та ремонт автошляхів, а також підвищення безпеки руху.

В 2018 році у фонді передбачено 30-34 млрд грн. Розподіляють їх за таким принципом:

• 60% від цієї суми йде на дороги державного значення, за які відповідає "Укравтодор";

• 35% — на дороги місцевого значення, за які відповідають голови ОДА;

• 5% передбачено на безпеку руху.

Читайте також: У 2018 році на українські дороги чекають серйозні зміни. Що робитимуть

За словами міністра інфраструктури Володимира Омеляна, цьогоріч з фонду на обласні дороги виділили 11 млрд грн. Ці гроші розподіляються між областями пропорційно до протяжності доріг місцевого значення.

Тож від початку року на ремонт та будівництво доріг до кожного з обласних бюджетів перераховано 300-600 млн. грн

Так, наприклад, понад 600 млн грн отримають Харківська (656 млн грн), Вінницька (623 млн грн) та Житомирська (617 млн грн) області. Понад 500 мільйонів гривень спрямовані до бюджетів Полтавської (558 млн грн), Донецької (557 млн грн), Дніпропетровської (553 млн грн), Київської (550 млн грн), Львівської (583,2 млн грн) областей.

Й за задумом Мінінфраструктури, тепер кожен громадянин має право і повинен вимагати від місцевої влади якісних доріг, а не кивати розчаровано на Київ.

Хто освоює найшвидше

"Укравтодор" зі своїм навантаженням справляється. За даними відомства, обсяги ремонту доріг перевищують заплановані.

А от на місцях, попри те, що кошти на рахунки обласних бюджетів потрапили, освоювати їх для ремонту доріг поспішають не всі.

Наприкінці червня Омелян оприлюднив статистику з освоєння коштів. За півроку дорожньої реформи Київ освоїв 69% виділених коштів, Івано-Франківщина — 65%. Та більшість регіонів освоїли за цей час менше половини, десять областей не подолали навіть позначку 20%, а три області – і 10%. Черкащина за півроку взагалі не спромоглася витратити хоч копійку.

Після зауваження міністра наприкінці липня статистика дещо змінилася, однак все ще дивує. Топ-5 найкращих областей за підсумками липня: Івано-Франківська – 89%, Хмельницька – 77 %, м. Київ – 77 %, Вінницька – 69%, Чернівецька – 57%.

Найгірші результати у Луганській – 13%, Закарпатській – 13%, Рівненській – 14%, Черкаській – 15% та Полтавській – 15 % областях.

Читайте також: Без ямкового ремонту та халтури. Що обіцяють українським дорогам

Чому кошти не використовують

Омелян пов’язує пасивність у використанні коштів з людським фактором:

"Хтось вчасно не підготувався, хтось провів тендери, хтось не підготував документацію, тому що це тривалий процес. У країнах Європейського Союзу від планування до фізичного будівництва може проходити від 5 до 10 років. У випадку України ми витрачаємо близько півроку-рік на документацію, техніко-економічне обґрунтування і всі інші пов'язані речі. Ще кілька місяців йдуть на тендерні процедури. Будівництво відбувається досить швидко – протягом одного будівельного сезону”, - заявив міністр в інтерв’ю сайту “Сегодня”.

Директор Національного секретаріату CoST Ukraine Наталя Форсюк в коментарі Еспресо пояснює таку нерішучість на місцях перехідним періодом:

“Багато органів місцевого самоврядування були недостатньо підготовлені до передачі доріг місцевого значення, бракує фахівців та досвіду”.

Окрім того, в Мінінфраструктури рекомендують ремонтувати дороги на місцях за муршрутним принципом, тобто, якщо дорогу почали ремонтувати в одній області, то варто продовжити її ремонт й в іншій, адже нелогічно латати її шматками.

Однак для цього мають бути узгоджені списки доріг для ремонту між місцевими органами та подані на погодження Мінінфраструктури та “Укравтодору”. А це тривалий процес. 

До того ж, в на місцях доволі важко знайти якісних підрядників. “В Україні є два типи тендерів на будівництво доріг. На перших боротьба йде за кредити "міжнародних донорів" – наприклад, ЄБРР або Світовий банк. Учасники – в основному, зарубіжні компанії. На других будівельники борються за підряди, які оплачуються з державного або місцевого бюджетів”, - пояснює генеральний директор Автомагістраль-Південь Микола Тимофеєв.

На "міжнародні" торги, як правило, приходить більше десятка учасників. На "місцевих" може бути 3-4 компанії. Тому що у нас, як і раніше, величезні ризики: політичні, валютні, фінансові, зауважує Тимофеєв.

Депозити та відповідальність

Ще одна проблема в тому, що гроші (не лише з Дорожнього фонду) можуть затримуватися на депозитах в обласних адміністраціях і органах місцевої влади.

Тобто, гроші є, але місцева влада вирішила їх зараз не використовувати, а почекати, поки ті "обростуть" відсотками.

За підрахунками Офісу з фінансового та економічного аналізу у ВРУ станом на 1 липня 2018 року на депозитних рахунках органи місцевої влади розмістили 15 млрд грн.

Найбільші вкладення мають Донецька (3,9 млрд грн) та Дніпропетровська області (2,2 млрд грн), великі депозити також у Харківської області (1,1 млрд грн).

Якщо ж рахувати за обсягом депозитів у розрахунку на одного жителя, то найбільше накопичили в Донецькій (944 грн), Волинській (702 грн) та Дніпропетровській (576 грн) областях.

Джерело: Офіс з фінансового та економічного аналізу у ВРУ

З одного боку, якщо ці кошти кладуть на депозити, а потім знімають — це прекрасна можливість заробити на вільних коштах, пояснює в ефірі “Громадського радіо” керівник Офісу фінансового та економічного аналізу у ВРУ Віктор Мазярчук. Наприклад, це може бути накопичення коштів на втілення великих проектів.

Але з іншого боку, за словами Мазярчука, є небезпека, що ці кошти накопичуються від того, що чиновники не знають, що з ними робити.

Й яким чином змусити на місцях ці гроші зняти та розподілити - поки незрозуміло. Адже центральна влада не може прямо тиснути на місцеву, можливі лише переконування, рекомендації.

Втім міністр інфраструктури Володимир Омелян наміру чекати не має. Він заявив, що хоче змінити від 3 до 5 керівників обласних автодорів, в чиїх регіонах низька якість доріг не співмірна з цільовим використанням коштів Дорожнього фонду.

"Ми повинні у тих областях, які найгірші за показниками, змінити там керівників, по-іншому система працювати не буде", - додав Омелян.