З ким і з чим йде на вибори "Слуга народу"? Хто є хто у списку партії Зеленського

Це, власне, перші вибори за участю політичної партії "Слуга народу". Раніше про неї ніхто не чув та не знав, і якби не перемога на президентських перемогах шоумена, актора та гумориста Володимира Зеленського, навряд чи дізнався би й зараз. Адже подається вона як його власна партія і подає її так сам новообраний президент.

Зареєстрована "Слуга народу" за тією ж адресою, що й обслуговуюче студію "Квартал 95" адвокатське бюро Kachura lawyers: місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 77, офіс 728. Керівник компанії, 28-річний Олександр Качура значиться серед партійного списку "слуг" під №49 і в минулому представляв у судах інтереси "Кварталу". Зокрема, повернув йому дозвіл на показ в Україні серіалу "Свати" у головній ролі з російським актором Добронравовим, який підтримує окупацію Криму.   

Головою партії є Дмитро Разумков - син акторки столичного театру російської драми Наталії Кудрі та покійного ідеолога ЦК ЛКСМУ, радника президента Кучми Олександра Разумкова. Дмитро в минулому - член Партії регіонів, політконсультант Сергія Тігіпка. Завжди демонстративно спілкується російською. Попри свій молодий вік (35 років) заявляє що виріс на "старих радянських фільмах".

Однак Разумков не завжди користувався такою довірою з боку Зеленського, хоча й керував його штабом. Свою партію президент доручив йому лише тоді, коли у нього не виявилося іншої кандидатури на посаду керівника СБУ, окрім як друга дитинства, сусіда по під’їзду в Кривому Розі Івана Баканова. Коли 22 травня несподівано для всіх цей далекий від силових органів телепродюсер з "Кварталу", котрий навіть ніколи не служив у війську, та ще й з дружиною - громадянкою РФ став головним спецслужбістом, він передав головування над "слугами" Разумкову. Непоказний позачерговий партійний з’їзд, який мав затвердити цю процедуру, нібито пройшов днем раніше, 21-го.

Принаймні у цьому запевняє прес-служба команди Зеленського. Тому що ані на офіційному сайті "Слуги народу", ані у провідних ЗМІ про проведення такого з’їзду тоді не повідомлялося.

Кого ведуть у Верховну Раду?

"Ведемо до парламенту чесних і порядних людей, які готові служити народу, а не власній кишені чи олігархічним кланам", - оголосив чинний глава держави, представляючи 9 червня своїх майбутніх нардепів у Київському ботанічному саду. А ще в суспільство запустили загалом непогану ідею про необхідність приходу "нових облич". На зміну "старим політикам".

Тільки чим ближче до виборів, тим більше можна довідатися стосовно доволі незвичного, як для "нових облич", їхнього минулого, зв’язків та поглядів. Як і щодо списочників, так і щодо мажоритарників.

Вочевидь, ставка робиться на те, що виборцям сподобається молодий вік Зе-авангарду. Серед них є і ті, хто ніколи не був в політиці чи громадському житті, що теж є одним з рекламних прийомів. Але не вони становлять основну масу "слуг". Всередині "чесних і порядних" переважно помітні:

а) як і на перших ролях в офісі президента, це представники бізнес-корпорації Зеленського та його партнерів, насамперед, того ж Коломойського (скажімо, №9 у списку - генеральний директор "1+1" Ігор Ткаченко);

б) публіка, не чужа впливовим екс-регіоналам чи проросійській ідеології (№1 у списку - згаданий вище Разумков, №2 - представник президента у парламенті, доктор юридичних наук Руслан Стефанчук, якому кортить "обрізати" фундаментальний закон про українську мову та встановити двопалатний парламент, як у федеративних країнах тощо);

в) заможні персони, які в змозі забезпечити собі мандат чи то від "Слуги народу", чи то від когось іншого.   

Що цікаво, 9 червня Зеленський обіцяв:

"Раптом громадськість і чесна журналістика вкажуть нам на помилки - ми їх виправимо".

Протягом кількох наступних днів було проведено "постпраймеріз" і зі списку на вибори в Раду виключили ведучого з NewsOne Дмитра Співака (№33), тусовщицю Ірину Панченко (№73) та директора Департаменту молоді та спорту КМДА Вадима Гутцайта (№81).

Окрім того, ЦВК перевіряє свідчення на користь наявності подвійного громадянства у кандидата-мажоритарника від "Слуги народу" Олександра Куницького (округ №169, місто Харків).

На цьому чистки припинилися. А дарма.

Під №78 в загальному списку перебуває колишня дончанка, а нині одеситка Ольга Кавун. Громадський активіст, блогер-розслідувач Сергій Стерненко називає її дружиною люстрованого одеського прокурора Дмитра Кавуна, кума сина Віктора Пшонки, Артема.

99-м "слугою народу" є підприємець Михайло Соколов, чий офіс журналісти знайшли поблизу будівлі ФСБ у Москві. Український паспорт він отримав 2017-го, але ще не здав російський.

І це ще не все.

На 25-му окрузі (Дніпро) за підтримки партії Зеленського балотується ненависник Майдану та усього українського, фанат Сталіна і Януковича Максим Бужанський, а на 94-му (Васильків та Обухів з районами, Київщина) - журналіст та експерт Олександр Дубінський, який говорить, що "Слава Україні!" є "нацистським вітанням", а також пишається дружбою з Ігорем Гужвою та Андрієм Портновим.

Своєю чергою, Портнов розгорнув супроводжуване погрозами прилюдне цькування 4-го номеру в списку "Слуги народу", секретаря Національної інвестиційної ради Давида Арахамії. Формальний привід - невдоволення останнього поверненням головного юриста Януковича до України. Проте слід враховувати й ту обставину, що Арахамія наважився заявити про відсутність поваги до Коломойського.

"У який момент колишні члени Партії регіонів і топ-менеджмент олігархів стали «новими політиками», а ті українські громадські діячі, які пройшли Майдан, які захищали Україну, проливаючи свою кров, й показали себе ефективними політиками, в який момент вони стали «старими» політиками?!", - обурюється нинішній голова ВР Андрій Парубій.

А ще під брендом "слуг" до Ради прямують актори з "95-го кварталу". З родичами.

Всупереч обіцянці на предмет неодмінної відсутності Зе-кумівства Юрій Каряченков (сценічне псевдо "Юзик") зі словами "Я йду працювати, а не красти" почав похід у Раду від рідного йому і не лише йому Кривого Рогу, нової політичної столиці України.

Увага, далі цікавіше:

"Юзик" йде від 31-го округу, кума "Юзикової" дружини, громадянка Криворучкіна - від 32-го, а двоюрідний дядько "Юзика" по матері, громадянин Захарченко - від 33-го.

З чим йдуть?

Набір Зе-обіцянок на парламентських приблизно точно такий, що й був на президентських. Побільше популізму ("скасування недоторканості", "зниження тарифів") й поменше чіткості щодо засадничих питань війни та миру, зовнішньополітичного і внутрішньополітичного курсу. Плюс достатньо ризиковані речі, якими давно користується на нашій території країна-агресор.

Візьмемо "надання можливості громадянам впливати на рішення влади через референдуми".

Розшифровку цієї озвученої у Ботсаду тези в своєму свіжому і вже неймовірно скандальному інтерв’ю дав очільник офісу Зеленського Андрій Богдан. Однозначно закріплені Конституцією питання, при відповіді на які не може бути жодних "або-або", він пропонує виносити на референдуми. У т.ч. відмовитися в такий спосіб від єдиної державної мови. Спершу - у Донецькій і Луганській областях, а слідом за ними і на решті території. Окрім трьох галицьких областей.

Тут ми маємо справу не лише з неприхованою ворожою пропагандою, виголошуваної вустами державного посадовця найвищого рангу, без перебільшення справжнього "сірого кардиналу" системи Зе-влади, а й з абсолютно реальним і дуже загрозливим юридичним механізмом розчленування України, який за лічені дні допоможе Путіну дійти якщо не до Дністра, то до Дніпра точно. Оскільки саме з «референдумів» починалися події в Сімферополі, Донецьку і Луганську.

Зеленський теж, як відомо, не завжди займався суто розважальним продуктом. У 2010-2012 роках він працював генеральним продюсером "Інтеру", на той час провідного телевізійного мовника за обсягом аудиторії та кількістю зробленого в інтересах РФ, половина якого де-юре належала "Першому каналу" (Росія). На цей же період припадає розквіт "Кварталу" і, одночасно, розквіт режиму Януковича. З корпоративами "квартальників" у Межигір’ї, що було підтверджено в програмі "Світське життя" Катерини Осадчої.

Пов’язаний з "Інтером" мільярдер Хорошковський, за інформацією медіа, повернувся до України у ті ж дні, що й Портнов.