Перші 100 днів внутрішньої політики президента Зеленського

На стартову "стоднівку" шостого глави Української держави припала ним же й породжена парламентська виборча кампанія. Аби не втратити показники з президентських виборів йому особисто довелося влаштовувати гучні політичні "гастролі" різними обласними, а то й районними центрами, долучившись до розгромних online-нарад зі зміни керівників різних регіонів та відомств.

При цьому спиратися на когось особливо не виходило. Переважно доводилося виступати сольно, діючи жорстко і показово.

Рейтинг було втримано, президентська партія "Слуга народу" отримала у Верховній Раді IX скликання унікальну в історії депутатську моно-більшість у 254 голоси. Однак проблема відсутності інструментарію проведення обіцяних перетворень так ніде й не ділася. Партійної машини "Зе" досі немає, висококваліфікований ідеологічно підкутий кадровий резерв відсутній, через що доводиться розставляти на важливі посади людей ледь не "з вулиці", або ж йти на свідому співпрацю з доволі сумнівними колами.

"Всі ви - політично ніхто. Я хочу, щоб це кожен почув. Ви суб'єкти в житті, але політичними суб'єктами ви не є. Що таке партія? Це з англійської означає "частина". Частина суспільства. Ви ще не партія, але вам доведеться нею стати", - наголошував під час тренінгу новообраних "слуг" в Трускавці радник президента, політконсультант з Дніпра Микита Потураєв.

Не приховує цього, власне, й сам Зеленський.

Зверніть увагу як він - здавалося б, дуже просто, але водночас дуже характерно - відповів журналістам на День Незалежності, хто ж буде прем’єром.

"Я повинен ухвалити це рішення цього тижня, більше нема куди тягнути. Скажу чесно, що складність цього рішення тільки в тому, що мені подобаються кілька людей. Не скажу хто, скажу, що двоє", - зазначив він під час святкового прийому в столичному Маріїнінському парку.

Зверніть увагу, не "партія", не "ми" (за Турчинова й тривалий час за Порошенко, нагадаємо, діяла "оперативна дев’ятка", "сімка"), а "я" і "мені".

Останні три з лишком місяців ми були свідками ось такого одноосібного правління неймовірно популярного, породженого телебаченням лідера без жодного політичного досвіду й без такого притаманного розвинутим демократіям суб’єкту політичного делегування та контролю як партія. Лідера готового експериментувати, проте не завжди в зрозумілому та патріотично спрямованому напрямкові.

Перші втрати на війні

Попри запевнення політтехнологів "Слуги народу" у тому, що конфлікт на Донбасі нібито триває доти, доки президентом лишається Петро Порошенко, котрий "наживається" на бойових діях, упродовж останніх 100 днів російсько-терористичні сили вогню не зупиняли. Москва не сприймає миролюбну риторику Зеленського та сформульовану ним ще на президентських виборах формулу "Потрібно припинити стріляти".

Як і слід було очікувати, окупантами було зірвано так зване хлібне перемир’я, а офіційна кількість загиблих на фронті навіть зростає: травень і червень - кожного місяця по 9 "двохсотих", липень - 14.

Реагує на це новий президент по-своєму. Що не може не позначатися на його іміджі та репутації.

Після того, як 6 серпня внаслідок прицільного вогню росіян за один раз втратили життя четверо українських військових, президент 7 серпня зателефонував напряму до Путіна й попросив "вплинути на ту сторону". Виглядало так ніби господар Кремля виступає в ролі третейського судді, а не головнокомандувача держави-агресора.

До того ж, трагедію цю Зеленський назвав на своєму брифінгу "інцидентом".

Особливо драматично подібне сприймається на тлі розпочатих після його обрання неоднозначних поступок у Станиці Луганській (розведення сторін, розмінування).

На довершення новообраний керівник України наважився скасувати традиційний щорічний військовий парад на День Незалежності, замінивши її концертом під назвою "Хода Гідності" й пояснивши своє рішення майже тими словами, що й вісім років тому Віктор Янукович.

Наче як турботою про матеріальний стан громадян.

"З метою скорочення видатків державного бюджету України на організацію та  проведення  заходів з підготовки і відзначення 20-ї річниці незалежності України  постановляю: 1. Утриматись від проведення 24  серпня 2011 року параду військ (…). 2. Кабінету Міністрів України: забезпечити спрямування  в  установленому  порядку  бюджетних коштів,  що вивільняються у зв'язку із цим указом, на фінансування заходів щодо посилення соціального захисту населення", - це з указу президента Януковича N 752/2011 за 15 липня 2011 року.

А тепер порівняйте з цьогорічним формулюванням.

"Зазвичай 24 серпня у нас проходить військовий парад. Такий помпезний і точно не дешевий. Краще ці гроші виділити нашим героям. І ми прийняли рішення виділити 300 млн грн. на премії всім нашим військовим", - це з відеоролика президента Зеленського на Facebook за 9 липня 2019 року.

У відповідь родини полеглих воїнів, волонтери, капелани, ветерани та інваліди війни провели 24 серпня альтернативний Марш захисників України. 50-тисячна колона пройшла Хрещатиком від Бесарабської до Михайлівської площі, після чого частина учасників провела акцію "Ні - капітуляції!" на вулиці Банковій. Раніше, вже за Зеленського, зі схожими гаслами там збиралися об’єднані націоналісти.

Президент, разом з тим, на Марш не лишився. Не було його й о 8-ій ранку на організованій предстоятелями усіх провідних українських конфесій та громад Молитві за Україну у Святій Софії.

Перші призначення

"Кому подобається, коли президент призначає на посаду свого кума чи армійського друга? Чому так відбувається вже 28 років?", - обурювався навесні тоді ще кандидат в президенти Зеленський й обіцяв залучення кращих HR-агенцій, кастинги та конкурси для підбору чиновників у разі свого обрання.

Це на словах. А як у дійсності?

Найбільш зрозумілими є лише призначення нового начальника Генерального штабу ЗСУ Руслана Хомчака та нового керівника Служби зовнішньої розвідки Владислава Бухарєва. Щоправда, Бухарєв був до цього народним депутатом від "Батьківщини" і, вочевидь, тут не обійшлося без взаєморозрахунків з партією Юлії Тимошенко.

Інші кадри - нові та не зовсім нові - викликають запитання і наштовхують на висновки.

Прес-секретаркою глави держави внаслідок конкурсного відбору стала Юлія Мендель. Ця молода особа одразу уславилася заявою проти знесення пам’ятника сталінського маршала Георгія Жукова у Харкові, тавруванням декомунізації як "непродуманої та непослідовної" і, що виявилося найскандальнішим, повторенням в ефірі каналу "1+1" тези №1 російської пропаганди. За її словами, Збройні Сили України нібито ведуться на "провокації" й обстрілюють цивільні об’єкти з мирним населенням по той бій лінії розмежування, внаслідок чого "гинуть наші люди, наші українці".

У зв'язку з цим Мендель було викликано до Генеральної прокуратури для надання пояснень. Вона приходила до слідчих, але говорити з ними відмовилася. Посади своєї також не втратила.

На додачу, після задокументованого журналістами візиту Віктора Пінчука на Банкову головою української делегації у мінській Тристоронній контактній групі (ТКГ) було перепризначено Леоніда Кучму. Другий президент своєю чергою зайнявся реалізацією принципу "припинити стріляти" та узяв на себе відповідальність за відступ наших сил у Станиці.

Ще одним великим оригіналом, чиї слова новій владі також нерідко доводитися розтлумачувати як його "власну думку" став новий глава Адміністрації президента, люстрований екс-заступник міністра Кабінету міністрів в уряді Азарова й екс-уповноважений Миколи Яновича у "боротьбі з корупцією", адвокат Андрій Богдан. Щоби вивести його з-під дії закону "Про очищення влади" Зеленський пішов на безпрецедентний крок - на перейменування своє канцелярії. Називається вона тепер Офіс президента, а Богдан таким чином посів посаду керівника ОП.

Конституція у даній ситуації не порушувалася, тому що про службу підтримки президента там взагалі нічого немає. Тож наступний глава держави може знову повернутися до її старої назви.

Як колишній азарівський урядовець та ще й близький друг і партнер Андрія Портнова, Богдан дозволяє собі публічні заклики до впровадження "регіонального" статусу російської мови в окремих областях, пропонує вирішувати долю цих же територій на референдумі і т.п.

Богдан в оточенні Зеленського координує групу екс-урядовців Азарова другого та третього ешелонів. Йдеться про нового секретаря РНБО Олександра Данилюка (був радником Януковича, керував Координаційним центром з упровадження економічних реформ при АП), вірогідного нового генерального прокурора Руслана Рябошапку (працював з Богданом у Мін’юсті за Ющенка та в Секретаріаті Кабміна за Януковича) та ін.

Ще однією великою когортою, яка завдяки Зеленському міцно утвердилася в президентській вертикалі, є топ-менеджмент студії "95 квартал" і давні друзі теперішнього президента, що практично одне й те саме. Їхнім куратором є перший помічник глави держави Сергій Шефір. На ньому замикаються відповідальні працівники ОП, що "родом" з "Кварталу", і поставлений головувати в Службі безпеки України друг дитинства і сусід по під’їзду "Зе" Іван Баканов. Йому треба керувати генералами й полковниками, хоча він ніколи не служив у війську (як і у випадку з Богданом новій команді довелося здійснити ще один юридичний трюк й хутко присвоїти Івану Геннадійовичу звання лейтенанта), а дружина новоспеченого найголовнішого охоронця секретів і таємниць виявилася громадянкою Росії.

Не кращим є стан справ і з головами ОДА. Партія "Слуга народу" як така ще не існує, людей брати ніде. Тому без якихось там конкурсів залучаються висуванці від силових відомств, "попередників", олігархічних кіл, а то й від спонсорів виборчої кампанії "Зе". І замінюють не всіх підряд, а тільки там де найбільша потреба.

Першими Зеленський оновив голів прифронтових Донецької і Луганської областей.

Донеччина опинилася в руках військового прокурора Павла Кириленка - рідного брата бойовика ОРДО Євгена Кириленка. РосЗМІ відразу отримали привід говорити про "братовбивчу війну".

Луганщина дісталася ректорові обласного Університету внутрішніх справ Віталію Комарницькому.

Другою чергою пішли Львівська, Івано-Франківська, Закарпатська і Херсонська області. Західна Україна є критичною з огляду на високий рівень підтримки там Порошенка та інших правих партій і лідерів, на Херсонщині ж прибрати стару верхівку влади треба було у зв’язку зі скандальною справою Катерини Гандзюк.

Управління Львівщиною дісталося сину посла України в Польщі часів Януковича Маркіяну Мальському, на Франківщині газдуватиме екс-директор викупленої компанією ДТЕК Ріната Ахметова Бурштинської ТЕС Денис Шмигаль, місцеві державні адміністрації Закарпаття підпорядковуватимуться мукачевському підприємцеві, людині Богдана Ігорю Бондаренку, а доля Херсонщини опинилася в руках перевіреного азарівського кадра Юрія Гусєва.

Окрім того, Банкова націлилася на Одещину, де Зеленський отримав рекордні показники і під час першого, і другого, і "третього" (так у "Слузі народу" жартома назвали дострокові вибори до Верховної Ради) туру. До речі, плановані ними на осінь позачергові вибори до місцевих раду президента іменують не інакше, як "четвертим" туром. Однак, місцева громада не сприйняла фаворита "Зе", торговця металобрухтом (зокрема, із невизнаною "Придністровською Молдавською Республікою") Андрія Андрейчикова, тож там на посаду голови облдержадміністрації оголосили відкритий конкурс. Адрейчикова теж допущено до участі.

Кажуть, Зеленський і сам не в захваті від кандидатури мало кому відомого і геть не впливового у себе вдома "короля вторсировини", одначе за Андрейчиковим стоїть кілька південноукраїнських бізнесменів, з рахунків яких йшли кошти на тріумфальний похід "Слуги народу" на Печерські пагорби. Тож тепер партія і він особисто в боргу перед цими особами.

Третя серія призначень торкнулася двох північних та однієї центральної області.

Київщину отримав одногрупник голови партії "Слуга народу", нового спікера Верховної Ради Дмитра Разумкова на ім’я Михайло Бно-Айріян, Житомирщину - випускник Академії СБУ Віталій Бунечко, Черкащину - власник ТОВ "Легкий експорт плюс" Шевченко Ігор.

Перші переслідування опонентів

Як він і обіцяв, Зеленським розпочато "полювання" за якимись фантастичними начебто набутими корупційним шляхом статками команди Порошенка й особисто Петра Олексійовича. Усе було б нічого, таке часто трапляється в багатьох сучасних країнах під час зміни центральної влади, якби партія "Європейська солідарність" була чи не єдиною найбільш опозиційною проукраїнською силою в парламенті.

Ще однієї подробицею в розпочатих проти Порошенко кримінальних провадженнях, подробицею пікантною, є постать заявника, за зверненням котрого і працює Державне бюро розслідувань (ДБР). А це ніхто інший, як згаданий вище Портнов.

Колишній заступник голови АП з юридичних питань доби Януковича повернуся до України за два дні до переможного для Зеленського другого туру. І, судячи з його заяв не юридичної, а політичної й суспільної тематики, погляди у нього лишилися ті ж, що й п’ять років тому.

Першим з людей Порошенка, кого встигли заарештувати за 100 днів Зеленського, є заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб Юрій Гримчак, політик який роками становив реальну небезпеку Партії регіонів на Донеччині.

Неофіційно за суди на Банковій відповідає Богдан. На папері ж всі судді у нас незалежні. Наприклад, 22 липня цілком незалежний Апеляційний суд Києва випустив із СІЗО під домашній арешт голову Луганської ОДА у 1998-2005 роках, голову Партії регіонів в 2010-2014 роках Олександра Єфремова. Того, що підозрюється у сепаратизмі і в причетності до створення терористичної організації "ЛНР".  

Перші крилаті вислови

Як свідчать літні роз’їзди Зеленського, президентові прийшлася до снаги стилістика незмінного правителя Білорусі Олександра Лукашенка. Він аналогічно полюбив з’являтися по всіх усюдах і всупереч відведених йому законодавством повноважень "карати" й "милувати" тамтешніх посадовців. А вони, на його погляд, усі геть хабарники і злодії.

"Звідки iPhone?"

"У вас який телефон, iPhone? А звідки iPhone? Маленька зарплата, мені каже (в.о. голови Державної фіскальної служби Олександр – ред.) Власов уже 30 хвилин", - розпікав він одного з митників 6 липня в Ужгороді.

"Це мичання вже отут стоїть"

"Це мичання вже отут стоїть. Якщо можна… Я думаю, що головні складнощі це люди. У мене до вас прохання – написати заяву про звільнення", - переконував того ж дня Зеленський, звертаючись до керівників митниць з проханням зробити "чоловічий" вчинок та звільнитися.

"Ща подзвоню Баканову про цього чортА"

Секретаря міської ради Борисполя Ярослава Годунка Зеленський особисто виганяв із зали.

За його дорученням, чоловіка виводила охорона президента.

"Вийдіть звідси, вийди звідси. Розбійник ти. Погано мене чуєш?.. Та йди вже, Господи. Чуєте чи ні?.. Йди гуляй, Господи", - емоційно вигукував Зеленський.

Коли нарада закінчилася, а мікрофон ще продовжував працювати, до кадру потрапила наступна репліка глави держави:

"Зараз подзвоню Баканову з приводу цього чортА... Мені треба закінчити з цією людиною".

"Ви вважаєте, що я - ідіот?"

Зрештою, звільнятися довелося й безпосередньо головному митнику країни, очільникові Державної фіскальної служби (ДФС) Олександру Власову. Президент розмовляв з ним в Одесі:

"Ви вважаєте, що я - ідіот? Пане Власов, добре - я, ви нас усіх зараз вважаєте ідіотами? Я хотів би, щоб ви особисто написали заяву на ваше звільнення. Не пішли у відпустку, а реально це зробили, якщо ви не можете впоратися з людьми, які є по вашій вертикалі".