Таємниці дитинства Путіна: чужі сім'ї, постійне побиття прийомними батьками, зламана психіка

Могутні та впливові постаті тут теж не виняток. Навпаки, прихід до влади, самоствердження на посаді за рахунок інших, відмова складати повноваження й під будь-яким приводом намагатися продовжити їх слугує їм засобом подолання власних набутих колись комплексів.

Саме такої думки дотримується відома в Європі журналістка, в минулому багаторічна кореспондентка польських ЗМІ у Москві та на Кавказі, номінантка на Нобелівську премію миру 2005 року Христина Курчаб-Редліх. Вона з 1997 року близько цікавиться Володимиром Путіним і має на руках унікальні пошукові результати.

"Знаєте, я зішлюся на психологію. Вчені Джефрі Янг і Абрахам Маслоу підкреслюють, що почуття безпеки у маленької дитини - найголовніше почуття в житті. Якщо вона його втрачає, то ніколи вже в житті не зможе надолужити втраченого. Все, що людина потім буде будувати, вже буде зіпсовано цим почуттям небезпеки. Так і є", - зазначила вона в нещодавньому інтерв'ю білоруському каналу Belsat. 

Узятися ж "почуттю безпеки" у маленького Вови Путіна, наголошує Курчаб-Редліх, не було звідки.

Інфографіка Еспресо.TV

Вона нарахувала чотири родини, в яких у 1950-1960-их довелося проживати нинішньому російському правителю. І лише одна з них була справжньою, та й то не до кінця. За її даними, Путін ніколи не знав свого батька, а з власною матір'ю, жив лише короткий час перед школою та у 1-2 класі.

Мама й тато

Людина, яку журналістка називає біологічною матір'ю незмінного керівника Росії, мешкає у розташованому на річці Кура селі Метехі Каспського муніципалітету Грузії. Її звати Віра Миколаївна Осепашвілі (Путіна). Народилася ж вона у 1926 році в маленькому селі Терьохіно, яке поруч з містечком Очер в Пермському краї Росії.

"В Очері вона (Віра, - авт.) вчилася в технікумі, була вже дорослою, після війни. Це час після війни, коли починали вчитися жінки, а не дівчата. Коли вона вчилася, познайомилася з людиною, яку звали Платон Привалов. Виявилося, що він одружений, про що вона не знала. Вона була вагітна, коли дізналася, що у нього є дружина. Його не було вдома, і йому прийшла посилка від дружини, так вона і дізналася. Вона швидко поїхала до своїх батьків в Терьохіно, і там, в лікарні поруч, народився наш Вова, Володимир Володимирович. Але це був 1950 рік, а не 1952", - розповідає Курчаб-Редліх.

Достовірною датою народження Путіна вона називає не 7 жовтня 1952 року, як заявлено в його офіційній біографії, а 7 жовтня 1950 року. Пізніше, в Ленінграді, остаточні "батьки" Володимира перед тим як той піде до школи забезпечать хлопцеві нову метрику, де віднімуть йому пару років. Аби ні в кого не виникало запитань, чого ж він вчасно не розпочав навчання.

Життям Віри Осепашвілі наприкінці 90-их - на початку 2000-их років зі зрозумілих причин цікавилися незалежні чеченські, грузинські і навіть голландські журналісти. Одначе, опубліковане ними з часом розпоришилося, інтернет тоді тільки починався, тож окрім 800-сторінкової присвяченій Путіну книги Курчаб-Редліх польською мовою про цю жінку досі ніде майже нічого не було. 

Зараз 93-річна Віра Путіна (а це її дівоче прізвище, там, звідки вона, багато Путіних) мешкає в будинку своєї доньки - не від Привалова, а від грузина Георгія Осепашвілі - у Метехі (не плутати з однойменним районом в старому Тбілісі). Три місяці тому журналістка відвідала її з одним грузинським колегою. Та ж, як і раніше не приховує, ким доводиться Путіну.

"Ми під’їхали, але нікого не було, тільки будинок. Сусідка підказала, що там живе мати Путіна Віра Миколаївна. Ніхто не виходить. Двері закриті на всі можливі замки. Мені пощастило, що ця жінка була одна, не було її дочки. Нікого немає, і цей грузин говорить по-грузинськи: "Не бійтеся. Вийдіть, ми хочемо тільки з вами поговорити", - нічого. Вона не виходить. Я сказала російською: "Давайте, я - журналістка, здалеку приїхала. Якщо ви тут, будь ласка, вийдіть". І раптом виходить маленька старенька, дуже згорблена, сідає десь там біля будинку і починає грати з кішкою. Спокійно сидить. Я повторюю російською: "Я вас так прошу - підійдіть, я хотіла з вами поговорити, приїхала здалеку". Вона піднялася і спритно підійшла до воріт. Вона маленька, у мене є фотографія. Мене видно, а ззаду видно її обличчя. Воно буквально таке, яким я його знала по фотографіях, по фільмах, тільки трохи старше.

Я їй кажу: "Ви так добре говорите російською". Вона: "А як я можу забути рідну мову?".

Її рідною мовою вона повторювала точнісінько те, що все своє життя говорила", - описує їхню зустріч пані Христина.

Христина Курчаб-Редліх і Віра Путіна в селі Метехі, Грузія. 6 листопада 2019 р. Усі фото з власного архіву Христини Курчаб-Редліх (вперше оприлюднено на Belsat.eu)

Але Путін на березі Кури опинився не одразу.

Сім'я №1. Очер

Спершу його виховували рідні дід з бабою по матерській лінії у Терьохіному. Віра лишила на них новонароджену дитину, а сама вирушила на практику до Ташкенту (Узбекистан). 

"У Ташкенті була військова частина. Вона там познайомилася з дуже привабливим зовні чоловіком, з грузином, якого звали Георгій Осепашвілі. Дуже швидко вони одружилися. Вона говорила, що їй Свята Діва підказала, коли вона дивилася на себе в дзеркало перед якимось святом.

І ось коли вона його побачила, вони швидко одружилися, хоча він знав, що у неї є дитина. Це для людини з Кавказу має бути великою перешкодою, але поки не було. Він обіцяв, що у нього прекрасний будинок, а нічого такого не було. Там були злидні, але Віра залишилася. Через рік вона попросила свою матір, щоб та все-таки привезла їй сина туди в Метехі, в Грузію. І бідного Вовку в перший раз перевезли туди, як пакет.

...Уявіть собі. Привезли в ці обставини, де чужа мати, тому що він думав, що бабуся це і є його мати: там (в Очері, - авт.) йому було тепло, приємно, вони його плекали. А тут чужа жінка як мати, чужий чоловік як батько, чужий будинок, при цьому дуже бідний, і чужа мова. І ця маленька людиночка - не знаю, ким треба бути, щоб з цим впоратися", - розповідає авторка книги "Вова, Володя, Володимир. Таємниці Росії Путіна".

Сім'я №2. Метехі

В Грузії Вові було непереливки. 

Позашлюбного сина Георгій геть не сприймав. Як звертає увагу Курчаб-Редліх в книзі, хлопця дражнили байстрюком.

Дитина постійно була "в собі". Рятувався Володя рибалкою на Курі, де свого часу ловив рибу і Йосиф Джугашвілі (у Горі, за 30 км звідти), та заняттям самбо, куди він записався разом зі своїм єдиним приятелем.

Там же він почав ходити до школи.

"Він був мовчазний, дуже замкнутий, всі так кажуть. Він був дуже самотній і голодний дуже часто, дуже погано одягнений", - підкреслює журналістка.

Сім'я №3. Тбілісі

Наступні "тато" й "мама" маленького Путіна (принаймні, тато точно) були у столиці Грузинської РСР: 

"Осепашвілі до такої міри хотів його позбутися, що навіть його сестра вивезла дитину в Тбілісі до якогось бездітного полковника - і Віра Миколаївна зрозуміла, що там йому не жити. Знехотя вона відвезла його назад до своїх батьків в Терьохіно, де був їхній будинок. Коли вона з ним розлучалася, то ніколи не думала, що розлучається на все життя. Віра Миколаївна згадує, що він ридав, був дуже нещасний. Віра Миколаївна завжди додає: "Я так не хотіла повертатися до Грузії, я так хотіла вчитися, але там вже були діти". Її цей чоловік - грузин просто переслідував би, він її б так не залишив. Вона залишає синочка там, під Уралом, повертається до Грузії".

Сім'я №4. Ленінград

До Санкт-Петербургу (колишній Ленінград) чинний президент Російської Федерації потрапив зусиллями батьків Віри Миколаївни. 

"Це місто (Очер, - авт.) було повне Путіних. У них були бездітні літні родичі в Ленінграді. Ця жінка, дружина їхнього родича Путіна, дуже хотіла дитину. І так бідний Вова, коли йому було 10 років, знову, як пакет, був пересланий - тепер до Ленінграду", - дає пояснення Курчаб-Редліх.

Перше фото Володі з Марією Путіною (з відкритих джерел)

На той час в родині ленінградських Путіних дійсно не було дітей. Їхній старший син, Альберт, помер ще до початку Другої світової, а молодший, Віктор, не пережив блокади.

Володимир Спіридонович, Марія Іванівна, Володимир Володимирович Путіни

"Є доказ того, що Марія, дружина Володимира Спиридоновича, його несправжня мати. Їй було 42 роки, коли дитину туди привезли в 1960 році. Ніхто її ніколи не бачив вагітною або з коляскою... І ось вона, інша ленінградська мати, за ручку приводить у двір чоловічка і каже: "Це мій син, не ображайте його", - додає журналістка. 

"Виховання" від садистів

І Георгій Осепашвілі, і Володимир Спиридонович Путін нещадно били Путіна. Водночас, в обох родинах, що характерно, шанували Сталіна.

"Цей батько (Осепашвілі, - ред.) його просто жахливо бив. Він випивав і лупив палицею і рукою до такої міри, що сусіди, яких розпитували журналісти потім грузинські, навіть російські, розповідали про те, до якої міри Вова був там покинутий, бідний. Деякі йому допомагали. Але ви не можете собі уявити, що таке позашлюбний син на Кавказі - і для матері, і для дитини. Він був там дуже нещасним", - наголошує Курчаб-Редліх.

Приблизно теж саме відчував до нього й старий Путін.

"Цей другий, вже офіційний, батько сильно його бив і ременем, і рукою. Його знайомі з жахливого тодішнього двору згадують", - говорить дослідниця.

Били тоді багатьох, каже вона, однак поводження з єдиною дитиною в родині Путіних, вочевидь, було настільки жорстоким, що сусіди завжди дивувалися.