Чи треба обмежити комісії при безготівкових операціях. Експертне опитування

Нардеп від “Європейської солідарності” Микола Княжицький подав законопроєкт, яким пропонує поступово знизити міжбанківську комісію за півтора роки до 0,5%від суми транзакції, а комісію із використанням платіжної картки (інтерчейндж) знизити до 0,3%. 

Група депутатів з фракції “Слуга народу” на чолі із Марією Мезенцевою зареєстрували альтернатиний законопроєкт, який передбачає більш повільне (за три роки, а не за півтора) зниження комісій до 1,4%в цілому, зокрема, за перекази за допомогою банківської картки знизити до 0,9%.

Дискусія триває, Еспресо.TV зібрав експертні коментарі за таке законодавче обмеження і проти.

Агія Загребельська, колишня державна уповноважена Антимонопольного комітету України, співзасновниця "Ліга антитрасту"

Я дуже позитивно ставлюся до ініціативи законодавчо врегулювати міжбанківські комісії. Чому?

По-перше, сьогодні в Україні ставка інтерчейнджу, і взагалі комісія, майже в сім разів перевищує аналогічні платежі в Європі. Якщо подивитись сьогодні на директиви ЄС — у них максимальний розмір цієї комісії складає 0,2% для дебетових карт і 0,3% для кредитних карток. Якщо ми подивимось на нашу комісію — вона від 1,5% до 3%. І чим менший бізнесмен, тим більше він платить комісії. І цей дохід розподіляється з одного боку платіжними системами Visa і Mastercard, з іншого боку між банками, які є банками-еквайрами або емітентами платіжних карток.

Тобто ми маємо проблему із тим, що комісія є суттєво завищеною. У тому числі в силу конкурентних проблем, тому що сподіватися у даному випадку на те, що ринок все врегулює, не варто. Бо якщо говорити про платіжні системи, ми їх маємо дві — це Mastercard і Visa. Не тільки в Україні, а й у Європейських країнах, США ці платіжні системи вже звинувачувались у тому, що вони завищували ставки своєї комісійної винагороди.

Якщо говорити про банки, то більша частина карток емітована саме державними банками. Тобто ми також не спостерігаємо якоїсь суттєвої конкуренції, яка здатна вплинути на ситуацію. Як наслідок, ми маємо завищені комісійні. І як результат, все покладається перш за все на плечі українців, на плечі малого та середнього бізнесу. Тому що вони, по суті, найбільше від цього страждають. Бо саме вони платять цю комісійну винагороду, — і, відповідно, вимушені збільшувати вартість своєї продукції на цей відсоток, який вони сплачують банкам і міжнародним платіжним системам. Як наслідок, ми купуємо ці товари на 1,5-3% дорожче, ніж могло б бути.

Зависокі комісіїні заважають втілити політику Національного банку Cashless economy. Тому що обслуговування платіжної картки коштує в десятки разів дорожче, ніж обслуговування готівки. Я бачила навіть коментарі експертів, що на сьогодні в 90 разів дешевше возити готівку, ніж оплачувати банку і міжнародній платіжній системі перерахування безготівкових коштів. Це є суттєвою перешкодою до того, щоб наша економіка переходила у більш цивілізований формат розрахунку, а саме — в безготівкові платежі.

Банки не згодні зі змінами. Але якщо ми подивимось, який у нас був обсяг безготівкових платежів у 2015-ому році, наприклад, і в 2020, — ми побачимо, що обсяг зріс майже в два рази. Що відбулося з комісією? Комісія збільшилась, а не зменшилась. Це ж ненормально. Тобто якщо дохід банків прив’язаний до обсягів, то чим більше зростає обсяг безготівкових платежів, тим стрімкіше зростають суми чеків. І комісія повинна зменшуватися. Але цього не відбувається. Ми ніколи не виберемося зі світу “замалих чеків”, доки не зробимо комфортні умови для безготівкових платежів.

Тому до подібних законопроєктів я відношуся дуже позитивно, тим більше треба розуміти, що у будь-якій країні, будь то США чи Євросоюз, існувало два варіанти вирішення цієї проблеми: законодавчий або шлях покарання. І якщо ми зараз не обмежимо цю комісію законодавчим шляхом, то в підсумку все одно все завершиться тим, що рітейлери об’єднаються — на сьогодні є всі для цього підстави — і подадуть спільну заяву до Антимонопольного комітету, і змусять Антимонопольний комітет провести свою роботу, провести розслідування і в результаті прийняти рішення.

Якщо візьмемо досвід розвинених країн, то, наприклад, у США 16 тис. людей об’єдналися, і в підсумку це коштувало міжнародним платіжним системам Visa і Mastercard $6,2 млрд, які вони вимушені були сплатити по мирному врегулюванню спору як відшкодування шкоди. Аналогічні позови ми бачимо у Великобританії, в інших країнах Європейського Союзу.

В українському парламенті є певне лоббі, яке перешкоджає ухваленню таких законопроєктів. Тому що це ж не перший рік, коли ми про це говоримо: наприклад, 2017-ому році подібний законопроєкт вже вносився.

Це лоббі, особливо ті, хто лобіюють платіжні системи, вони повинні розуміти, що якщо вони зараз не погодяться на цивілізований шлях, то в підсумку вони отримають штрафи, судові позови і рішення про відшкодування мільярдів, які були переплачені нашими підприємцями за комісію.

Олександр Карпов, директор Української міжбанківської Асоціації членів платіжних систем ЄМА

Ми дійсно виступаємо проти таких законодавчих обмежень. І не вперше. Бо ця ініціатива виникає з певною періодичністю протягом останніх 3,5 років. Це третій чи четвертий підхід торговельної індустрії до снаряду “давайте змусимо банки працювати нижче рентабельності, а самі будемо отримувати надприбутки”.

Торговці посилаються на те, що у Європі нібито все відрегульовано і “зелені дерева та щасливі діти”. По-перше, Єврокомісія більше п’яти років обговорювала з ринком певні зміни. Зараз минуло п’ять років з моменту, коли ці зміни було застосовано. У них є певні результати. Вони казали, що першочергове завдання змін — знизити витрати торговців, і, відповідно, знизити ціни в торговельних мережах. Цього не відбулося.

Кажуть, що в Європі регулюють не тільки ставку міжбанківської комісії, а й ставку, яку торговець фактично сплачує банку-еквайру. Це не відповідає дійсності. З тих країн-членів ООН, які ми змогли проаналізувати, так тільки у Саудівській Аравії.

Коли нам колеги кажуть про зниження комісії, яку буде отримувати банк-емітент, до 0,3%, а комісії, яку сплачує торговець, до 0,5% — то ми справедливо кажемо: це зниження нашої рентабельності від 4 до 5 разів.

Найбільші банки — ПриватБанк, Райффайзен і Ощад, які і займаються ринком еквайрингу, розставляють термінали, надають мобільні термінали торгівцям, вони сказали: “Хлопці, ну дивіться: в Європі середня комісія банка-еквайра за одну операцію — від €0,3 до €0,7. У нас зараз без зниження цін у 2,5 рази менше. Якщо ціни знизити — буде у 8-10 разів менше рентабельність однієї операції. Або буде так, як є — або не буде кешлесу взагалі”.

Тому що  зараз мережі отримують термінали безкоштовно і сплачують незначну суму щомісіячної оренди, а термінали окупаються за 4 роки при великому обсязі операцій.

А тим часом приблизно 62% суб’єктів господарювання в Україні уникають прийому карток до сплати, не дивлячись на вимоги.

Коли торговці нам кажуть: “Ми не хочемо, тому що нам дорого”, то давайте казати відверто: “Ми не хочемо, тому що ми не хочемо показувати обороти. І не хочемо сплачувати податки з тих оборотів, які зараз маємо готівкою”.

Голова фінансового комітету ВРУ (Данило Гетманцев, — ред.) оприлюднювавцифри товарообігу за 2019 рік. 48% операцій проходять через касові апарати, і відповідно, якщо є термінал — через термінал; 52% оборотів відбувається готівкою.

Отже, ми стверджуємо, що гіпермаркети і мережева торгівля хоче підвищити за рахунок банків свою рентабельність. Адже саме великі торговельні мережі є підбурювачами теми зниження ставок. Тому що для малого і середнього бізнесу зовсім інші питання мають значення. І там ціна еквайрингу жодним чином не впливає на рентабельність бізнесу. Тому що бізнес йде в готівці в сіру, давайте відверто про це казати.

Це призведе до таких наслідків:

• не буде 6 млрд інвестицій у розбудову електронної комерції, у технології, у термінали, які заплановані до 2025 року;
• еквайри будуть відмовлятися від ФОПів (або від укладання угоди, або від подальшого обслуговування);
• термінали коштуватимуть стільки, скільки мають;
• інкасація буде коштувати стільки, скільки має;
• не буде безкоштовних операцій для фізосіб (безкоштовне відкриття та обслуговування рахунку, часто зарахування і часткове зняття готівки); можливе запровадження річного обслуговування картки

-      зникнуть кешбеки, про які нам кажуть “це ваші іграшки, вони нікому не потрібні”, хоча саме за рахунок кешбеків людина обирає безготівку.

Саморегулювання комісійних винагород і так відбувається, ще з січня 2020 року, коли платіжні системи за домовленістю з банками знизили приблизно на 15% ставки міжбанківських комісій. У січні 2021 року очікується ще одне таке зниження. І, в принципі, ще одне таке зниження буде у 2022 році. Для великого бізнесу на ринку ставки від 1,6%. Я так думаю, що з лютого 2021 року можуть бути ставки приблизно 1,4%.

Марія Мезенцева, народна депутатка від фракції "Слуга народу", ініціаторка альтернативного законопроєкту № 4178-1щодо вартості торгівельного еквайрингу

У нас є певне монопольне становище на ринку операторів платіжних систем, які зовсім не знизили вартість торгівельного екварингу. Це змушує державу втручатися. У нашому конкретному кейсі — втручатися законодавчо.

Наш законопроєкт поданий колективом співавторів до вже існуючого — авторства пана Княжицького. У нашій пояснювальній записці є деякі більш розгорнуті речі. Ну, і самі ставки еквайрингових розрахунків, які зменшать тиск на бізнес.

Ми побачили, що при середній вартості торгівельного еквайрингу на рівні десь 2% витрати торговців протягом кількох років є зростаючими у прогресії, і потенційна загальна сума на кінець 2020 року буде 22,6 млрд грн.

Тобто протягом п’ятирічного періоду фіксується однозначне зростання обсягів таких витрат, які покладаються якраз не на банки, наголошую, а на бізнес. Ми бачимо також зростаючу тенденцію, як і в усьому світі, оплати товарів і послуг в безготівковому режимі.

Хоча в Україні еквайрингова політика банків не мотивує торговців приймати платіжні картки. Зручний приклад: якщо йдеться не про великі мережі супермаркетів, а про приватний невеличкий бізнес, після питання “Як ви розрахуєтеся — готівкою чи карткою?” на готівку реагують краще. Але якщо ми йдемо до прозорої економіки, детінізації, ми повинні цьому сприяти.

Законопроєкт базується на європейському досвіді. Але я, як представниця євроінтеграційного комітету, звернула увагу, що ми маємо трошки інші реалії в Україні. В Європейському Союзі розмір інтерчейнджу чітко зафіксований — не більше 0,3% від кожної транзакції за допомогою платіжної картки. Нашим альтернативним законопроєктом ми пропонуємо не такі низькі ставки, як діючі у ЄС, тому що ми поки що не члени Європейського Союзу, водночас маємо Угоду про асоціацію і певні відповідності, яким повинні слідувати.

Святослав Сенюта, старший директор, голова департаменту взаємодії з державними органами Visa України, Грузії, країн СНД та Південно-Східної Європи

Відповідь на це запитання потребує пояснення, що таке міжбанківська комісія і як вона працює. Міжбанківська комісія (або інтерчейндж) – це комісія, яку банк-еквайєр, що обслуговує продавця або торгово-сервісне підприємство, сплачує банку-емітенту, що видав карту покупця, за кожну транзакцію з оплати товару або послуги карткою. Для платіжних систем вона не є джерелом доходу.

При цьому міжбанківська комісія відіграє надважливу роль у розвитку безготівкової економіки. По суті, це одне з головних джерел доходу банків у бізнесі, який потім реінвестується в розвиток і підтримку інфраструктури, сервісів і продуктів, які вже стали звичною частиною безготівкової економіки. Завдяки тому, що розмір комісії встановлюється згідно з об’єктивними ринковими факторами, безготівкові платежі в Україні мали змогу стрімко розвиватися. 

Відповідно, якщо буде прийнято рішення ввести жорстке директивне регулювання інтерчейнджу з подальшим зниженням розміру комісії, це суттєво обмежить здатність банків інвестувати у галузь. Програють від цього всі – і споживачі, і фінансова галузь, і держава в цілому:

•  З точки зору споживачів, суттєво уповільниться як розширення платіжної інфраструктури, так і впровадження інновацій. Банки, імовірно, будуть вимушені скоротити видатки на бонусні програми: безкоштовні картки, кешбек, кредитні канікули, бонусні відсотки за депозитами та інші бонусні програми можуть бути скасовані або суттєво обмежені. Більше того, можливе зростання існуючих і введення нових банківських тарифів для власників карток.

•  Фінансова галузь програє, бо Україна може втратити свої лідерські позиції щодо темпу проникнення безготівкових платежів. Незважаючи на випереджальні темпи приросту за останні роки, Україна залишається далеко позаду Європи. Частка безготівкових платежів в Україні становить близько 24% від загального обсягу витрат. У країнах ЄС цей показник – 50-70%, у країнах Скандинавії – близько 95%. Очевидно, зараз зарано уповільнювати розвиток. Більш того, існує серйозна загроза повернення домінування готівкових платежів. А "кеш" – це в першу чергу тіньова економіка. 

•  Відтак, програє і країна в цілому. Збільшення частки тіньових готівкових платежів – це пропорційне зменшення надходжень до державного бюджету. Недоотримає бюджет і від банків, адже через зменшення інтерчейнджу всі банки отримають менше прибутку і заплатять менше податків. Крім того, бюджет отримає менше коштів від прибутків державних банків – а це на сьогодні більше половини українського ринку. 

•  Натомість великі торгові мережі й онлайн-магазини збільшать доходи, при цьому зниження цін для споживачів залишається під сумнівом. Тому й не дивно, що вони активно підтримують цю ініціативу. 

Та чи варто йти на такий небезпечний експеримент в умовах глобальної кризи? Або все ж враховувати в першу чергу інтереси споживачів, на плечі яких фактично хочуть перенести фінансування розвитку платіжної інфраструктури?

Компанія Visa по всьому світу послідовно підтримує ринкові інструменти управління ставками міжбанківських комісій. Сподіваємося, що й в Україні буде прийнято рішення, яке дозволить зберегти прогрес у розвитку безготівкових платежів, досягнутий за останні роки.

Інга Андреєва, генеральний директор Mastercard в Україні

Міжбанківська комісія, або інтерчейндж, — це необхідний інструмент для стабільного розвитку безготівкових розрахунків та cashless економіки країни.

Сьогодні розмір цієї комісії встановлено на рівні, що відповідає потребам українського платіжного ринку, забезпечує баланс інтересів та підтримує конкуренцію між усіма гравцями, допомагає розвивати безготівкову інфраструктуру, а також стимулювати подальше включення населення у фінансову систему.

Законодавчеобмеження інтерчейнджу може суттєво порушити баланс на ринку і ринкові механізми ціноутворення, негативно позначиться на конкуренції та в цілому може повернути нас в епоху готівкових розрахунків, нівелюючи зусилля та прогрес, якого Україні вдалося досягнути за останні роки. Негативний вплив від таких обмежень торкнеться всіх учасників ринку, включно з банківським сектором, торговими підприємствами і кінцевим споживачем.

Хоч український фінансовий ринок ще не досягнув показників зрілих ринків, таких як ринки ЄС, банківський сектор країни наразі розвивається прогресивно і збалансовано, і надає українцям доступ до технологічних фінансових рішень та послуг, якісного обслуговування за помірний кошт. Цифрові послуги, новітні підходи та програми в запобіганні шахрайству, розвиток мережі прийому безготівкових розрахунків через POS-термінали та інші пристрої, а також додаткові стимули безготівкових оплат, такі як пільгові періоди за користування кредитними грошима, програми лояльності, кешбеки та інші винагороди за оплати картками  – джерелом інвестицій для всіх цих та багатьох інших проєктів є саме міжбанківські комісії. Іншими словами, саме за рахунок інтерчейнджу банки фінансують переваги для своїх клієнтів, інвестують в розвиток технологій та програм стимулювання безготівкових оплат.

Ми переконані, що ухвалення будь-якого із запропонованих законопроєктів та втручання в ринкове формування комісії сьогодні призведе до зникнення стимулів для безготівкових розрахунків, і як наслідок — зростання рівня тіньової економіки в країні. Зросте вартість обслуговування банківських рахунків, тарифи за переказ коштів, зняття готівки тощо. Дисбаланс призведе до того, що банкам буде невигідно розвивати карткові продукти та мережу прийому безготівкових оплат, роботодавці повернуться до виплати заробітної плати готівкою, бо виплати через банк стануть занадто дорогими. Також зниження інтерчейнджу може призвести до згортання банківських програм підтримки малого та середнього бізнесу.

Щодо європейського досвіду законодавчого зниження інтерчейнджу: тут варто пам’ятати, що розвиток українського ринку безготівкових оплат все ще далекий від країн ЄС, а середній чек розрахунків по картках в Україні в рази менший за європейський. Навіть при цьому, як засвідчив досвід європейських країн, після зниження інтерчейнджу ціни на товари для кінцевого споживача в країнах ЄС не знизилися, а банки, втративши значне джерело фінансування, були змушені підвищити ціни на обслуговування для клієнтів.

Ми вважаємо, що в Україні зниження міжбанківських комісій має відбуватися поступово, прозоро, з урахуванням специфіки та потреб українського ринку, та реальних наслідків для всіх учасників. Україна сьогодні демонструє рекордні темпи розвитку безготівкових платежів. Але це стало можливим саме завдяки інвестиціям банків, джерелом яких є міжбанківські комісії. Рівень цих комісій, звісно, може змінюватися з часом, як і ситуація на ринку загалом. Важливо забезпечити той рівень інтерчейнджу, який дозволить ринку безготівкових платежів і далі розвиватися та відповідатиме потребам фінансового сектору, бізнесу і споживачів. Ми відкриті до конструктивного діалогу та активної співпраці з Національним банком, основним регулятором фінансового ринку в Україні, задля пошуку оптимальних варіантів регулювання міжбанківських комісій та планування подальших кроків.