Що чекає Білорусь у 2021 році

Лідерів опозиції ізолювали, посилилася цензура і репресії. Аж до 89-го, коли в обмін на гарантії особистої безпеки та під ударом економічного цунамі влада вперше погодилася на чесний "круглий стіл" та вільні вибори. Польща стала Польщею.

Але спокійним цей період не був. Починаючи з 1982 року, таємна поліція викрала й закатрупила близько 100 дисидентів, а спроби збиратися на недозволені мітинги жорстоко зупиняли людолови з міліцейського спецпідрозділу "ЗОМО" (аналог Лукашенкового "ОМОНу").

Причина - обрана "Солідарністю" тактика ненасильницького і переважно законослухняного тиску на режим. Вона завжди довготривала і ґрунтується на принципі "малої крові". Наголос робиться на просвітницьку роботу й вичікування сприятливого моменту як всередині країни, так і ззовні.

Щоправда, момент цей може ніколи і не настати. Або ж опозиційні вожді його не помітять і не використають.

Проте "великої крові" ніби як не буде. Ніби як… Такої як під час розстрілів, побиття і арештів польських робітників, шахтарів і студентів у 1956, 1968, 1970, 1976 роках.

"Нормандський формат" по-білоруськи

Приблизно так, схоже, мислять і ті кілька горизонтальних структур, які займаються нинішньою білоруською революцією. Вони нікуди не поспішають і вважають, що диктатура Лукашенка посипиться сама, варто лишень особисто об’їхати провідні країни світу з проханням запровадити санкції й перекрити офіційному Мінську надання позик, експорт добрив і нафтопродуктів.

Саме тому народна президентка Білорусі, перекладачка з англійської й німецької за фахом Світлана Тихановська за 5 місяців перебування у цьому статусі відвідала більше столиць, ніж Олександр Лукашенко за останні 26 років свого безперервного правління.

При цьому її розміщений у Вільнюсі штаб не надто засмучується через відчутне скорочення кількості учасників щотижневих протестів й вимушене перенесення їх проведення з проспектів і площ на подвір’я спальних масивів. Основну ставку вони продовжують робити на міжнародне визнання нової, поки що віртуальної демократичної влади й заохочення іноземних партнерів держави Білорусь до того, аби в той чи інший спосіб змусити де-юре нелегітимного главу держави піти з посади. Зокрема називається Росія, називається Путін.

"Починаючи з вересня, з першої зустрічі (Тихановської - Авт.) з Емманюелем Макроном, йшлося про те щоб створити переговорну групу по Білорусі. Або переговорну площадку. Називалося кілька форматів й усі ці формати передбачають участь як західних держав, так і Росії. Макрон телефонував Путіну. Тоді вони не домовилися. Потім у справі Білорусі з Путіним розмовляла і Меркель. Відразу після зустрічі зі Світланою Курц (федеральний канцлер Австрії Себастьян Курц - Авт.) телефонував Путіну. Вони обмірковували різні комбінації. Це може бути Нормандський формат, це може бути Будапештський формат. Тут залежить від того, які групи країн приймають участь у вирішенні кризи", - каже радник Тихановської Франак Вячорка.

Чим потім дякувати демократично Заходу, зрозуміло. Згодою на багатомільярдні інвестиції, на приватизацію, на відмову від тотального розподілу й командно-адміністративної економічної системи, згодою на присутність західного капіталу, на реформи, на врахування думок Брюсселю, Берліну та Парижу. Але чого вимагатиме Кремль і на що з його своєрідного геополітичного меню готові погодитися противники Лукашенка? На програму "мінімум" у вигляді фінського варіанту - членство у ЄС без членства у НАТО? Чи на програму "максимум" з креатурами ФСБ-ГРУ-"Газпрому"-ВТБ-РПЦ та вищих щаблях? Й чому, власне, опозиція так старанно уникає питання про те, а що такого вони не проти запропонувати Москві, розраховуючи на її сприяння і допомогу?

"Ми готуємося до весни"

Силові органи теж не сидять склавши руки. Вони бажають остаточно зачистити протестне поле за рахунок одного дуже небезпечного для суспільства законодавчого нововведення - кримінальної відповідальності за національний біло-червоно-білий прапор або ж прикрас відповідної кольорової гами. Зараз за БЧБ дають адміністративний арешт чи штраф. Людей це жодним чином не зупиняє.

Тому в пропрезидентських медіа розгорнуто кампанію з підготовки громадської думки до прийняття присвяченого «нацистській символіці» закону. Депутати кишенькового парламенту, дозволена наука, Адміністрація президента і залежні від неї політологи повторюють одні і ті ж слова стосовно "неприпустимості героїзації" колаборантів часів Другої світової війни, забуваючи водночас, що видатний білоруський громадський і політичний діяч Клавдій Дуж-Душевський створив БЧБ-прапор задовго до війни Гітлера зі Сталіним, та й його самого однаково ув’язнювали що нацисти, що комуністи. Не розповсюджуватиметься, певна річ, дія нового закону і на російські дипломатичні представництва і місії. Дарма що вивішений на них триколор використовувався "Російською визвольною армією" генерала Власова.

Історична правда режим Лукашенка не обходить. Там займаються підміною понять і посилаються на передовий досвід ФРН, де за свастику та нацистську атрибутику, справді, серйозно карають.

"Як у Німеччині, з'явився ти з цим прапором - все, 5-10 років", - заявляє на телеканалі "Білорусь-1" провідний політтехнолог самопроголошеного президента Олексій Дзермант. Той самий Дзермант, котрий, окрім того, відповідає на ТБ за поширення антиукраїнської пропаганди.

Повна заборона усього біло-червоно-білого, безумовно, вимагатиме чогось схожого на воєнний стан де-факто. Може, і не з танками на вулицях, як 38 років тому в Польщі, але із новим широкомасштабним конвеєром політично вмотивованих розправ. Значно ширшим, ніж дотепер.

"Ми готуємося до весни. Знаємо, як буде розвиватися ситуація. Діяти будемо жорстко. Справедливо. Але жорстко. Будемо готуватися до гарячої війни, не виключаємо і такого варіанту подій під виглядом гуманітарної місії. Цей непростий період буде 1,5-2 роки", - не приховано залякує населення голова КДБ Республіки Білорусь, генерал-лейтенант Іван Тертель.

"Найпокірніше населення у світі", - каже своєю чергою про білорусів ексміністр внутрішніх справ Юрій Караєв, на чиєму сумлінні життя перших жертв революції.

Чи буде воно і далі "найпокірнішим"? Чи натомість перейде до рішучіших форм і методів боротьби?

Багато що залежить від того, наскільки глибоко кілька опозиційно-еміграційних центрів переосмислять досвід останніх місяців. Адже головні тактичні прорахунки і недоліки підготовчого етапу лежать на поверхні:

- Духівництво чомусь перебуває осторонь вуличного життя. Є звернення, благословення і напоумлення до обох сторін протистояння, є, навіть, анафема Лукашенка від Білоруської автокефальної православної церкви, одначе ми не бачимо священиків і ченців попереду протестувальників, а храми досі не використовуються для захисту й притулку демонстрантів, особливо постраждалих.

- Опозиція як слід не працює з держслужбовцями. З них один тільки посол у Словаччині Ігор Лещеня перейшов на сторону народу. Їхні резиденції не пікетують, їм не пишуть SMS і відкритих листів, їм не задають незручних питань, до не приходять на прийом з прямою трансляцією на Facebook чи YouTube.

- План загальнонаціонального страйку провалився, оскільки немає фонду виплати компенсацій страйкарям. На всіх, хто потребуватиме підтримки, звісно ж, коштів не вистачить. Однак, варто передусім подбати про співробітників найкритичніших в плані валютних надходжень підприємства і подбати про них. Решта ж за день-другий приєднається.

- Чудова ідея з "народними посольствами" як альтернативними осердями білоруського життя за кордоном так і лишилася ідеєю.

- Керівництво протестами представлено різнорідними, конкуруючими групами, тоді як питання створення єдиного опозиційного уряду і парламенту просто перезріло. Даний крок є насамперед символічним, але він би пришвидшив процеси, підвищив би їхню ефективність й посилив би довіру з боку народу.

Якщо такі уроки й надалі лишатимуться  не засвоєними, постане запит на принципово інших опозиціонерів. Вони не виходитимуть з прапорцями і кульками, а заходитимуть у приміщення органів державної влади, телецентри і на склади зі зброєю і боєприпасами. Тим більше, що визначальним рушієм протестів у Білорусі є непередбачувана поведінка Лукашенко, чиї вчинки стають чимраз небезпечнішими.  

Віддані присязі білоруси з погонами, як відомо, об’єдналися в ініціативу BY-POL, зосереджену поки що на поширенні в мережі компромату на найбільш одіозних карателів. Ними ж почато формування "основи майбутніх правоохоронних органів".