Різдво Христове і ми - у Всесвіті Різдва. Свято нашого дитинства

Що сталося із світом із Різдвом Христовим? Історія, легенди, традиції святкування і те, що здійснюється у святкові дні, - у різдвяній новелі Еспресо-TV

Зміст

Дивна є у Різдва особливість: ще задовго до цієї дати і дорослі, і малі зрівнюються у своїх бажаннях і мріях і починають говорити про дива. Цікаво слухати поважну старшу пані, яка в автобусі крізь маску розповідає подрузі про диво, яке сталося з нею якраз напередодні Різдва.

"Намалювала листівку, виклала в мережі. "Зі святами!" - підписала. І ти уявляєш: і тітка, і її родина відгукнулися, і він, Вася. Я й не знала, де вони, так якось було мені не по собі через це. Мучило це питання, і я не знала, як вчинити. Бо ж знала, що і моя вина була, чуєш? Але ти бачиш! Я навіть не думала, що листівка може такі дива робити".

"То не листівка, - чую вже її подругу. - То так у ці святкові дні всім: хтось когось знаходить, хтось комусь добро робить. Ти що, забула, як ми в школі малим сюрпризи влаштовували? Чи до бабусь з дідусями бігали, придумували їм різні веселощі".

Або сивочолого пана на базарі, який продає пшеницю на кутю:

- Хіба ти забула, що вчила тебе бабця? Треба вірити, і тоді буде гарно! Як там у коляді співається? І затягує: "Засіяли зорі З неба до землі!..".

- Я не забула! Я якраз дуже вірю в дива. Я пам'ятаю цей стан ще з дитинства: розучування колядок, особливий настрій, чекання чогось такого-такого… Але наразі мене цікавить, почім ваша пшеничка. А ви мені - про диво…

- Так от, дива бувають з тими, хто в них вірить!

- Я знаю! То почім пшеничка на кутю?

- Ай, бери за так, свято ж! Так от, слухай сюди: першу зірку на Святвечір треба побачити не через вікно, а по-справжньому.

І він розповів мені про все таїнство Святвечора, Великого ранку народження Спасителя і справжнє диво Різдва: диво життя, яке далося нам на довго-довго, стільки, скільки триватиме світ, землі, а вони триватимуть вічно…

Небесний дар і щастя

Яка все-таки життєствердна філософія християнства! Вічне життя, яке явив світові Син Божий, - хіба не найкраще, що може бути з кожною людиною?! Хіба не є дивом те, що ти бачиш і чуєш, що, прокидаючись у світ, відчуваєш благословення на новий день - в усмішці рідної людини, у блакиті неба, у цвітінні квітки, у співі пташки, у сніжинці на долоні? Рано чи пізно ми приходимо до усвідомлення того, що у цих усмішках, сніжинках, небі, квіточці і є щастя. Тому що справи, робота і все інше - тимчасове, а небо і усмішка - вічне. І ось ця вічність - це небесний дар, який приніс нам на землю Спаситель.

Фото Національного музею народної архітектури та побуту України.

Із землі до неба і навпаки

Про Сина Божого, Його місію і Його дорогу є дуже багато книг, починаючи від Книги Книг і завершуючи віршиками для дітей, інших творів мистецтва - картин, музичних шедеврів тощо. Але всі ці твори овіяні легендами, переспівані й творчо переосмислені, тому які з них максимально достовірні, не називається. Проте ці твори надзвичайно цінуються і попри все служать джерелом знань.

Так, Євангеліє від Луки свідчить: Ісус Христос народився в часи правління імператора Августа в юдейському місті Вифлеємі у сім’ї теслі Йосипа Обручника з Назарету та Марії. Йосип з Марією прибули до Вифлеєму для участі в переписі населення, який проводили за наказом імператора Августа, коли Сирією правив Киріній. Родина була змушена переночувати в печері, що використовувалася як хлів для укриття худоби від негоди, оскільки не було місця в заїзді. Під час народження Христа зійшла Вифлеємська зірка, яка вказала про цю подію мудрецям зі Сходу.

Першими прийшли поклонитися Христу пастухи, яким про цю подію сповістив янгол. Волхви прийшли в Єрусалим і розпиталися у царя Ірода про царя юдейського та стривожили його. Придворні книжники та первосвященики відповіли мудрецям, що згідно з пророцтвом цар мав народитися у Вифлиємі юдейськім. Тоді Ірод покликав мудреців і відправив їх до Вифлиєму вивідати все і йому доповісти.

Вони найшли Ісуса вже у домі і піднесли Христу дарунки - золото, ладан і смирну. Попереджені уві сні мудреці повернулись іншою дорогою додому. Довідавшись про народження Христа, цар Юдеї Ірод велів провести побиття дітей у віці до 2 років, але Христос був чудом врятований від смерті. Попереджений ангелом Йосип забрав сім’ю та змушений був утікати до Єгипту і перебувати там до смерті Ірода.

Українці з давніх-давен - віруюча нація

На всі цикли сільськогосподарських робіт, родинні події, важливі віхи в життя вони просили благословення Господа. У “Символі віри” передаються усі три найголовніші складники і чинники вірування українців, що й пояснює основну суть Різдва для нашого народу:

1: Вірую в Єдиного Бога Отця, Вседержителя, Творця неба і землі, всього видимого й невидимого

2: І в Єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, Єдинородного, що від Отця народився перше всіх віків, Світло від Світла, Бога істинного від Бога істинного, рожденного, несотворенного, єдиносущного з Отцем, що через Нього все сталося. Він для нас, людей, і ради нашого спасіння зійшов з небес, і воплотився від Духа Святого і Марії Діви, і став чоловіком.

3: І в Духа Святого, Господа, Животворящого, Котрий від Отця походить, і Йому з Отцем і Сином однакове поклоніння і слава, він бо говорив через пророків.

Але без релігійних стереотипів

Які б зациклювали їх на певних діях, пов’язаних з релігією. Так, приміром, святкування Різдва Христового в кожному регіоні має свої особливості, відмінності та власні “родзинки”, що робило і робить святкування ще більш родинним, особистісним, яке водночас зближує і осяває. Різдву передував Піст. Оскільки останні дні перед постом припадають на день пам’яті святого апостола Пилипа, то сам пост прийнято називати Пилипівкою.

Пости перед святами, як і перед Різдвом - хороша можливість очистити думки і помисли, зануритися в себе, в молитви, переглянути свої вчинки, дії, звірити їх зі шляхом Господа. А також утриматися від спокус, образ, лихослів’я.

Після Святвечора і аж до Водохреща вітаються фразою "Христос народився" і відповідають - "Славімо Його!".

Перший день Різдва

Це - великий і урочистий день, який українці проводять у церкві на врочистому Богослужінні, відвідують родичів, друзів, приймають у себе гостей. Цьогоріч він не буде таким через карантинні обмеження, однак родини знайдуть можливість зібратися навіть онлайн.

Страви цього дня були найрізноманітніші: кожна родина прагнула приготувати найсмачніше, що також пов’язувалося з добробутом на наступний рік. Тому спеціально до Різдва кололи кабанчика, а тому запікали стегно, готували ковбаси, холодець, різноманітні рулети, рульки, коптили сало. Пироги, бабки, киселі також були незмінними наїдками на різдвяних столах українців.

Читайте також: 12 пісних страв на Святвечір

Різдвяні традиції

Вони характерні для всіх великих християнських свят: одягалися лише новий одяг, нічого у цей день не робили, заборонялося шити, прати, прибирати,особливо виносити сміття. Всю їжу готували заздалегідь. Як щедра і гостинна нація, українці цього дня надають особливу увагу гостям: радо зустрічають кожного і щедро пригощають, а також ходять у гості (цього року, як говорилося вище, утримаємося з надією, що в наступному надолужимо гостювання).

Правда, усе це відбувається надвечір, бо ранок і день присвячують молитвам і родині. Гарною прикметою вважається, коли на Різдво до господи першим завітає чоловік. Тому жінки намагалися цього дня створювати родинний затишок удома.

Правда, ця прикмета діє не на всіх теренах країни, як, утім, й інші святкові прикмети. Приміром, що і в гостях не бажано надовго затримуватися - привітав господарів, віншуючи у гарному колі народження Сина Божого, і даєш можливість родині святкувати у колі найрідніших. Родинні цінності - понад усе.

Колядники - дорогі гості, що віншують добро!

Найбажаніші гості на Різдво - колядники. Це могли бути як діти, так і дорослі. Дорослі зазвичай організовувалися у вертепи - цілі театралізовані дійства зі спеціальною атрибутикою, головна з яких - Різдвяна зірка, що символізує Віфлеємську - щасливе свідчення народження Спасителя.

Колядники співали вітальні пісні-колядки та розігрували жартівливі сценки. Проте в цих жартівливих сюжетах розігрувалися серйозні боки життя українців, щиро бажалося родині щастя, здоров’я та достатку. Господарі обдаровували хороших гостей гостинцями та грошима.

Фото Національного музею народної архітектури та побуту України.

Читайте також: Найкращі колядки та щедрівки для колядування в родині та онлайн.

Різдвяні атрибути

Це, насамперед, Дідух, свічки, Різдвяна зірка і Різдвяний вінок. Дідух кожна родина прикрашала по-своєму, ставила на найпочесніше місце, зазвичай на покуті. Згодом цей прекрасний автентичний витвір українців замінила ялинка, проте нині він набуває свого другого народження. Різдвяний вінок плетуть з гілок сосни, ялини, ялиці і прикрашають свічками, стрічками, дерев’яними фігурками. Його підвішують над дверима, на стіну або кладуть на різдвяний стіл.

Фото Національного музею народної архітектури та побуту України.

Різдвяні святки і Щедрий вечір

Дванадцять наступних днів після Різдва називаються святими днями або Святками. Наступний день після Різдва присвячується Матері Христа Спасителя Пречистій Діві Марії. Цей день називається Собором Пресвятої Богородиці.

Щедрий вечір - друге свято різдвяного циклу через тиждень після Різдва. Цей день ще називали Меланки - на честь християнської святої преподобної Меланії. За традицією, святкування супроводжувалося обходом хат із побажанням людям щастя, здоров’я і добробуту в новому році. Щедрують також театралізованими групами: “Меланка” і “Василь” та “Ряжені”. Щедрування також цьогоріч переносимо в онлайн, якщо креативно підійти до цієї справи - буде цікаво і гарно!

Різдвяний Всесвіт

Різдво Христове - це, в першу чергу, свято добра, миру і милосердя. Українці в цей день не за чиїмось наказом, а просто за велінням серця допомагають, хворим, сиротам, вдовам, жебракам, бродячим тваринам і всім тим, хто з різних причин не відчуває свята. І щиро вірять, що на Різдво небо розкривається землі, і сили небесні виконують все задумане. Але бажання обов’язково повинні бути добрими. Духовне очищення і щира віра в Господа - головне на цьому довгоочікуваному річному святі для всіх християн, яких би церковних чи календарних традицій вони не дотримувалися.

Дата святкування - важливе питання, але не головне. Точніше, це не питання для суперечок, а для мудрого прийняття рішення.

Бо Христос народжується у наших душах щодня. Як і зараз - Христос народився! Славімо Його! Миру, щастя, добробуту, міцного здоров’я усім нам! Гарних свят, смачної куті і різдвяних див!

2026, п'ятниця

5 червня