Справа Стерненка. Що буде далі з Сергієм, Зеленським і українським кривосуддям?

23 лютого, у дуже символічний для вати день справжнього мужика — Приморський суд Одеси відправив Сергія Стерненка за ґрати на 7 років та три місяці з конфіскацією половини майна. Його взяли під варту у залі суду. 

Це вирок у справі про викрадення депутата райради Одеси від проросійської партії “Родіна” Сергія Щербича, слідство у якій велося з 2015 року. Якого Стерненко начебто викрадав і тримав у підвалі...

Однак вирок одеського суду зовсім не про те. І неважливо — подобається вам персонально Стерненко чи ні. Розділяєте ви його погляди чи не дуже. Судять його не за це. Кожен активіст, громадський діяч і проукраїнський політик може опинитись на його місці. Бо просто комусь так треба. І ще більше — бо цього особисто дуже хоче Портнов, Лукаш та численні промосковські посіпаки всередині України. З фінсовими ресурсами та важелями впливу у судах.

Звісно, ще буде апеляція. І я думаю, що після серії пікетів та мітингів влада отямиться і піде бодай на умовний термін, аби не обнуляти рішучі “перемоги” ЗЕ-влади над Медведчуком і ОПЗЖ-ТБ. Звісно, через деякий час буде і рішення ЄСПЛ, де нинішні рішення суддівської мафії визнають неправочинними і ще змусять Україну виплатити Сергію Стерненку компенсацію. 

Але це історія про більш глобальне. Яке тягнеться у нас за спиною ще з першого Майдану, а потім і Революції Гідності. Не можуть старі нафталінові судді ще кучмівських часів виносити вироки на догоду Партії регіонів, заради спасіння антимайданівців. А потім ми чомусь наче діти чекаємо від них справедливих рішень то по Стерненку, то по Ріффмастеру.

Купа адвокатів і громадських активістів, низка журналістів і правозахисників б’ються за справжню судову реформу ще з часів, коли тітушки викрадали майданівців із київських лікарень. Чи коли судді Мартинов, Вовк, Царевич, Кицюк та інші забирали права в учасників автопробігу до Межигір‘я.

Щоразу, коли підходило до ухвалення серйозних рішень — перезавантажити суддівську систему повністю завжди знаходились ті, хто давав задню з геніальною аргументацією: “Не можна робити реформи в воюючій країні, бо Путін нападе”. А потім в країні зі швидкістю кроликів плодиться російська агентура, Портнов погрожує прокурору Генпрокуратури фізичною розправою, з трьох каналів Медведчука і одного ресурсу Мураєва цілодобово розказують, що у нас “гражданская война” і що в Іловайському котлі винуваті самі добробати. І врешті у пошуках захисту ти ідеш до суду, де тебе чекають “реформи, радикальність яких не на часі”. І судді, на яких клейма нема де поставити. І вирок Стерненку констатує сумний факт, що Володимир Зеленський вирішив зберігати цих проституйованих служителів Феміди. Бо зручно, а після мене - хоч потоп. 

Вирок Сергію Стерненку про сім років з конфіскацією майна оголошував такий собі суддя Віктор Попревич. Вся його біографія — це просто згусток історії про суддівську мафію. І чому ми переживаємо таку кризу здорового глузду і державного управління. Зірочка судді Попревича зійшла 6 березня 2003 року, коли Верховна Рада призначила його суддею Київського райсуду Донецька.

Тоді за новенького суддю активно проголосувала партія Вітренко, КПУ, Регіони України, СПУ і СДПУ (о).  Тому не дивно, що коли уродженець Західної України розправив крила на Донбасі — він віддячив своїм працедавцям. Наприклад, тим, що біля воріт свого донецького маєтку... поставив бюсти Леніна і Сталіна.

 

Велику всеукраїнську славу Попревич здобув у 2006-2008 роках, коли суддя Попревич вів справу проти автора книги “Донецька мафія” Бориса Пенчука. І урешті засудив його до 8 років колонії суворого режиму з повною конфіскацією майна за начебто наклеп на Бориса Колесникова.

У 2015 році суддя Попревич виявився таким затребуваним спеціалістом, що був переведений до Приморського суду Одеси. Там він - головуючий у найрезонансніших справах. Наприклад, заднім числом і таємно випускав під заставу директора скандального згорілого дитячого табору “Вікторія”. Той же Попревич обирає запобіжні заходи обвинуваченим у справі ще одного згорілого приміщення — Одеського коледжу економіки, права та готельно-ресторанного бізнесу. Так само головуючим став представник “донецького клану” і у справі ще одного скандального випадку з жертвами — готелю “Токіо стан”. Там Попревич знімає арешти з будівлі і жонглює переносами розглядів попри обурення родичів загиблих. 

Тому не дивно, що дуже резонансну справу Сергія Стерненка взявся вести такий скандальний і брудний “фрукт”. Цей суддя із Донецька два роки тому брав участь ще і в конкурсі до Верховного суду — але на щастя, пролетів. 

Коли Попревич зачитував ухвалу. він припустився кілька оціночних суджень, які не мають жодного стосунку до правосуддя. 

По-перше, суд визнав проведення обшуку у Стерненка без адвоката допустимим.  Друге, експертизи російською мовою визнані...допустимими. 

Суд у вироку посилається на свідка, якого не заслуховував на засіданні. 

І особлива вишенька — суд наголосив на нелюбові Стерненка до проросійської партії, в якій перебуває потерпілий Щербич. 

Володимир Зеленський добре почав із санкцій проти Медведчука, його гаманця Тараса Козака і його віруючої танцівниці Оксани Марченко. Але арештом Сергія Стерненка президент обнуляє свої здобутки і випускає потужні тригери для суспільства. Для чого це було зроблено? Для лояльності МВС, бонусу для ОПЗЖ чи у якості подарунку Геннадію Труханову, який ще рік тому скаржився ЗЕ-президенту на одеського активіста? Думаю, тут все одразу. Бо для багатьох дійових осіб нинішньої влади Стерненко став кісткою в горлі і подразником: “таке молоде, а уже рот відкрило”.

Справа Сергія Стерненка це не про розпач. Це про те, що треба все робити вчасно і не відкладати судову реформу в шухляду у надії, що наступна влада буде більш безжальною до продажних суддів. Не буде. Доведено уже сімнадцятим роком з початку першого Майдану. Допоки в українських судах сидітимуть одіозні представники “донецької суддівської мафії” — то того часу наші активісти будуть за ґратами і заборонятимуть книжки про Стуса.

Я нагадаю, що іншою представницею такого кривосуддя за замовленням — стала справа Медведчука проти Вахтанга Кіпіані. Суддя Марина Заставенко у 2018 році була переведена із Макіївки до Дарницького райсуду. І саме зараз суддя, яка вільно каталась в ОРДЛО до родичів — вирішує що нам читати, а що - ні. 

Щодо самого Сергія Стерненка, у майбутньому у нього все буде добре. Від 23.02.2021 він перетворився у політика, жертву політичних репресій і суддівського свавілля. Резонансна справа і велика впізнаваність роблять з нього нову привабливу ікону патріотичного руху. Упевнена, ми побачимо його невдовзі народним депутатом щонайменше.