Кум

Шо таке Івана-купала в селі?

Це ви тут діти желєзлбетона понятія не маєте шо це центральний празнік в году. Який там день Молодьожі з Первомаєм, який Послєдній Звонок з Новим годом... всі йдуть в лєс - Івана Купала то новий год для українського села.

Готовляться до цього свята всі. Баби культівірують бешені сорта мальви і жоржини, дівчата учаться совершать прижки в даль і в висоту. Голова колгоспу списує півгодичні лишки дерева на пилорамі. Ансамбль кораблі вчить актуальний для цього сезону народний і інородий репертуар. Закачується повна цистерна в пожарку. Дівчата й хлопці послєшкольного возраста тирять дома горячітєльні напої і скудну закусь в виді зелених яблук. Подготовка йде по всім фронтам, ще за тиждень броніруються всі алкопітєйні міста. І всі стараються було бронірувать так шоб сусідні алкоголіки не пиздили закусь і не набивались на вкусний самогон.

Дійство відбувається на стадіоні, бо до річки нада йти на болото, там комарі, всі напиваються і лізуть купацця а це некультурно вапще-то. Тому Наші суворі Водяник із Русалками бігають в купальніках по стадіону і лякають людей. Для созданія ефекту повного присутствія з пожарки народ поливають густо й рясно водою.

Десь о 10 вечора починається все двіжлово - з машин торгують пивом, шашликаи, трошки горілкою, чіпсами, канфетами і кофточками. В лісочку біля стадіону (в земстві, як кажуть місцеві) бухає реально кожен кущик. Нещасні люди, які живуть коло стадіону, кожен рік в надії шо "цим вже паразіти не закусять" сажають то кукурузу то гарбузи, в результаті те все всеодно стає непригодне ні на корм скотині ні в їжу тіки на добрива.. із разних причин.

Мій кум тоді не був мені ще кумом. Жили ми недалечко один від одного, два роки я ходила з ним в шоклу і із школи, і ржали по дорозі так вєчно шо мєстний нюзмейкер Галєта хрестилася і казала "наркомани навєрно". Кума звати Сірьожка, він вобще то із дуже вчительської сімї. І такий хлопець, на якого всі сильно хотіли покласти свої надєжди, у відповідь Сірьожка не витримував надєжд і клав на них. Такі казуси случались не те шоб часто, але сильно громко. Про них розказували ще по кілька років страшні лєгенди. От як наприклад коли його вели 10 чоловік попідруки, а він кричав "Іннакуй всі". Було ще пару нових років знаменних Та всякого було. І от було те лядське Івана Купала.

Для мене то було грустне літо, бо догнала мене страшна болезнь - аллергія на всі спиртовмісні продукти, навіть від кефіру, і кока-коли, варто було капнути ними на шкіру, я чухалась як навіжена і мріяла стать рибкою і жить у воді. Тоість не пила я в те куйове літо ЗОВСІМ. А всі як назло пили. Тому мене можна було смєло називать тоді Чіпідейлом або курєром.

В те Івана Купала було весело.

Поки я спасла пару подружок. Поки то да сьо. Уже одбігав своє Нептун в прекрасних трусєлях розшитих вербою, всі кущі в околиці або гукали іхтіандра або громко спали. Народ потігся додому...

Село те не маленьке, шоб ви понімали від того стадіону до моєї мами 4 км пістячить, слава Богу шо попрямой і по асфальту, було б іначе я б туди нікада в жисті б не полізла. І от я теж потяглася додому. Зустріла по дорозі молодшу сестричку Сірьожки, нам з нею було по путі, обидві трезві, і вона унаслідувала вміння і бажання громко поржать.

Тіки ми почали вже подшучівать, як мимо проплив Сірьожкин друг, сказать шоб він був не трезв, то лучче промовчать, але в такому усугубльонному стані він зміг нам простогнать "Сірьожка на трибунах". Прийшлось вертаться за Сірьожкой. От ви щас подумаєте "ну й шо тут такого, вернулись, забрали, конвоїрували" Але не був би він Сірьожкой шоб не іспортив нам ту ніч і півжизні...

Сірьожка не ходив... тоість він не те шо не міг переставляти кінцівки, він їх переставляв, але обовязково під мій аккомпонемент:"Отак, Сірьожечка, давай умнічка, топай, сонечко, давай іще шажочок". У відповідь Сірьожа улибався як настоящий придурок і казав "ииииииииииии". В ту ніч лексикон Сірьожі складався лише з фонеми "и" і словосполучення "Й му уди". Фонема "и" відображала таке тоталье вдоволення жизню, "Й му туди" було опізнане як "Йому туди". Фраза на всі случаї жизні. Це могло означать потєряний туфель, спрагу, потребу до вітру, бажання співати, все шо угодно влазило в ці слова "Йому туди".

Якщо переставала я хоч на секунду мотівірувать Сірьожу, він лягав своїм усим важким і всоким тєлом на маленьку і худеньку сестричку і отказувався хоч якось способствувать передвіженію. Отак під постійну мотивацію "Сірьожа маладєц" ми пройшли десь півтора кілометри. На цей момент Сірьожина сестричка успіла вспомнить всі слова якими можна було травмірувать Сірьожу, але той був не сприятливий. Дійшовши до школи ми зробили перевал. Сіли на зупинку і дружно подумали: "А шо такого, єслі його тут оставить, ну найдуть його доярки? Ну, стидно буде. Ну і шо. Стидно ж не важко". Сірьожа кликав Іхтіандра. Нам було грустно. В мене начиналась крепатура. Наташа (сестричка) думала "от скатіна".

На горизонті.. десь кілометрів за пятнадцять взривав небо Москвич тата нашої подружки. Москвич той прожив страшну жизнь, тому дуже громко гарчав про свої тяготи і транслірував виключно радіочастоту "Чечня свободна".

Коли почулися звуки чеченського хіп-хопа, Наташа стала героїчним чєловєком. "Не зійду з місця, не задавить, але хай тіки одвезе цього паразіта бо сил нема".Москвич взорвав небо і зупинився. Наташа дуже переконливо дивилась на водія і показувала на Сірьожку. 

Грузили ми його важко. Він не хотів ні архівіруваться, ні дефрагментуватися. Але ми перемогли можливості москвича.

За кілька хвилин жовте ревище викинуло нас біля двору. 

- Нє, додому йому так ніззя! Батько побачить, знаєш шо буде?!

Я не знала, але приблизно уявить могла, тому рєшено було отрезвлять Сергія прямо на колоді під двором. 

Він хотів спати і його ніяк не волнували наші ляпаси, уговори, мольби і просьби. Ми вирішили облити його водою, цілим відром, не маючи надії на те шо він встане й піде, а лиш для того "шоб знав паразіт". Наташа сказала, "Ти глянь за ним а я щас по воду схожу, ага?"

І тут це тіло, почувши всі наші мольби підірвалось і рєзким бодрим шагом фактично трезвої людини упіздячило в даль. В далі була времянка і хата.

- От паразіт, - втомлено сказала Наташа!

- Вставай, паразіт, череду пасти! - казав Сірьожі батько.

- Жизнь, плядь несправєдліва, - думав Сірьожа.

Всі герої невидумані, імена в основном замовчені, але не змінені.