Антикорупційне бюро. У пошуках Бетмена...

Ми мріяли, що нові Морфеус і Трініті витягнуть, нарешті, з летаргічного сну нашого Нео, і він вступить у боротьбу із могутньою корупційної матрицею ... Або прийде Бетмен і позбавить наш Готем від шкідливих клоунів. Чи ботанік в окулярах, простий офісний клерк, виявиться раптом Суперменом ...

Отакі ми виставили вимоги до персони майбутнього директора Національного антикорупційного бюро ...

Лонг-лист претендентів на це крісло нас розчарував, бо не було там ані Яроша, ані Парасюка, ані Чорновол, ані інших борців зі старим ладом, народжених Майданом. Зате було багато невідомих прізвищ. І було чимало старих знайомих, присутність яких пригнічувала не менше.

Протягом усього добору гриміла війна. Інформаційна. Як підсумок, в лузерах опинилися досвідчені бійці - Климович, Вовк, Матіос ... Кого визнали некомпетентним, кого пов'язаним зі старою владою, кого, взагалі, прихованим кадебістом.

Четвірка, що залишилася (на час написання матеріалу) спустила нас з небес на землю. Ні супермена, ні бетмена... З чотирьох тільки один тягне на «нове обличчя» - 35-річний адвокат Артем Ситник. У письменника і колишнього прокурора 55-річного Якова Варичева послужний список вражає. Але, по-перше, він з Єнакієвого, а по-друге, як поспішили доповісти в інтернеті, «з симпатією відгукувався про оперативників КДБ». Кандидат юридичних наук Микола Сірий може мати підтримку партії «Батьківщина», адже був адвокатом Юлії Тимошенко. Його критики сьогодні цитують газетні заголовки часів Януковича, що звинувачують юриста в некомпетентності та перевищенні адвокатських повноважень.

Лише одного кандидата в інтернеті не критикують. Це - народний депутат, генерал-майор Віктор Чумак. Він максимально відповідає вимогам, прописаним у законі. Справедливості заради відзначимо: ці критерії, як і весь проект закону, виписувалися за безпосередньої участі самого Чумака.

Багато хто вважає, що Президент саме на цій кандидатурі й зупиниться. Адже Чумак - з фракції Блоку Петра Порошенка. Але не все так просто. Дана деталь може ускладнити проходження Чумака через Верховну Раду. Чи захочуть колеги по коаліції настільки посилювати позиції Президента?

Та й для самого Президента хіба не краще, аби людина, що бореться з корупцією у самих верхах, не асоціювався із його політсилою? Щоб у разі несподіваних гучних процесів не пішли розмови про «караючий меч народжуваної диктатури»?

Чи не з цим пов'язана несподівана поява законопроект №2339 авторства депутатів Грановського, Мушака (обидва від БПП) і Хміля ("Народний фронт")? Критики законопроекту вважають, що він дозволяє заднім числом розширити коло імовірних претендентів. Можливо, з числа варягів. Кандидатури всіх іноземців, що проходили відбір, як ми знаємо, були провалені.

Чому, взагалі, нам так подобаються іноземці? Причина не в нестачі своїх фахівців. Все значно гірше. Справа в критичному бракові довіри між різними учасниками політичного процесу.

Зараз в політикумі встановилася рівновага за формулою, знайденою в 2004-му році. Ми пам'ятаємо, що сталося, коли Янукович спробував її зламати. Поява нового силового органу з безпрецедентними повноваженнями може порушити статус-кво.

І справа навіть не в тому, наскільки потужно НАБ контролюватиме владу. Головне питання: хто від влади контролюватиме саме Бюро.

Одне лише невеличке питаннячко: кому директор Бюро доповідатиме, якщо в тенета потрапить птах, скажімо так, рангу міністра? Нікому? Смієтеся...

А адже хто має інформацію, той має владу...

Тим більше, що, судячи з усього, НАБ буде однією з найбільш поінформованих організацій в Україні. У законі багато недомовок. Головне, як, зазвичай, буває зі спецслужбами, міститься в підзаконних актах, закритих від очей суспільства. Мова йде про прослуховування, відеоспостереження та інші «принади». Про необмежений доступ до будь-якої приватної інформації. Про право провокувати на хабар. Про агентуру і нелегалів під прикриттям. Чи не страшно, що влада НАБ стане необмеженою?

Справа, власне, навіть не в директорові Бюро. А в численному апараті цього потужного відомства. Кого і вихідців з яких структур в нього набиратимуть? За законом, директор Бюро сам призначає собі заступників, начальників регіональних управлінь. Сидячи на його місці, кого б ви хотіли бачити серед найближчих підлеглих? Команду. Людей, яким можна довіряти ...

Тобто, друзів, однокурсників, кумів і однопартійців? Ми ж по-іншому не можемо.

У нас вже є сумний досвід з Вищою радою юстиції, покликаною забезпечувати непідкупність суддів, яка перетворилася на монстра, і яку сьогодні бояться навіть допускати до люстрації суддівського корпусу. Є і Конституційний суд, який створювався з однією метою - захистити нас від спроб узурпації влади будь-ким! І спробуй тепер цих високооплачуваних бюрократів в мантіях, які дали Януковичу диктаторські повноваження, вигнати з насиджених кабінетів ...

Як зробити, щоб ми не отримали щось схоже?

У законі обумовлено, що набір людей в Бюро «здійснюється виключно за результатами відкритого конкурсу», але схему детально не прописано. Якщо іноземцю не судилося стати директором НАБ, то, можливо, комусь із них доручити пошук співробітників, їх перевірку і «прокачування» на поліграфі? Попросити ту ж Еку Згуладзе?

У законі згадана якась Рада громадського контролю за діяльністю Бюро. Саме вона має захистити громадян від можливого переродження НАБ в замкнену,  непідконтрольну суспільству структуру. Ким буде проводитися конкурсний відбір до цієї Ради, які її повноваження і функції? Крапки над «і»  має розставити спеціальне Положення, підписуване Президентом. Чи існує воно в природі? Автору цих рядків це не відомо. Добре б, якби Рада громадського контролю сформувалася вже зараз, перед тим, як новий директор Бюро розпочне роботу...  Добре, щоб в нього підбирали людей такого ж рівня, як і в конкурсну комісію по призначенню директора. Добре , щоб його очолив моральний авторитет рівня Любомира Гузара ...

Мрії, мрії ...

За підрахунками експертів, запрацює нове Бюро не раніше липня (це якщо вдасться призначити директора з першої спроби). Але все це лише початок шляху. Очікувати, що вже влітку на гачок потраплять перші великі риби, не доводиться. Цього можна в кращому випадку очікувати через рік. У кращому випадку ...

Генпрокурор Шокін, «старий бюрократ», якого всі кому не лінь фотожабили як двійника Пшонки, несподівано підняв планку на висоту, до якої майбутньому начальникові антикорупційного відомства ще треба дострибнути. І це зі старими кадрами, недосконалими законами та суддівською недоторканністю ...

Так може не варто було й город городити? Плодити нові і нові відомства, витрачаючи золоті бюджетні кошти?

Варто було. Схоже, природа корупції така, що одинаки на кшталт комісара Катані в боротьбі з нею приречені. Аби перемогти спрута, потрібен такий самий спрут, що зможе пронизати своїми щупальцями усі пори нашого поїденого іржею корупції суспільства.

Серйозних правознавців смішить суєта політиків навколо кандидатури майбутнього директора НАБ. Тому що ця, хоч і всесильна, «контора» - всього лише гвинтик величезного механізму, покликаного боротися з корупцією в цивілізованому суспільстві. Сам по собі він мало що зможе. І аби все не обмежилося ловами необережних одинаків, потрібна аналітична структура, яка відстежуватиме потоки і активи, доходи і витрати, власність та нерухомість потенційних «клієнтів». Цим має в майбутньому зайнятися «Національне агентство з питань запобігання корупції». А потім підуть - «спеціальна антикорупційна прокуратура», «державне бюро розслідувань», завдання яких «спостерігати за тими, хто спостерігає за спостерігачами».

Це - рутинна робота знеособленої державної машини, виконувана тисячами клерків, кожен з яких зайнятий на своїй ділянці. І це робота не одного року. А може, й не одного десятиліття.

Особливо в нашому суспільстві, де купівля посад, «вирішення питань» за мзду, просування по службі за допомогою блату і кумівства - невід'ємний, на думку відомого психолога Валентини Гуріевской, елемент самореалізації та соціального креативу. Де корупція сягає корінням  національної традиції, історичного принципу «дару-віддару», коли віддячувати за послугу грошима вважалося ознакою високої моральності. Де чи не кожна людина, яка при бізнесі і посаді, так чи інакше не уникла зустрічі з системою корупційного відбору, який знову і знову відроджує те нечистоплотне за своєю суттю суспільство, з якого ми так прагнемо виборсатися.

Національна кампанія по боротьбі з корупцією - це свого роду комунальне підприємство з прибирання сміття в місті. Чи може прибирання сміття привабити героя?

Щоб перемогти корупцію, потрібен не герой, а страх. Нас не треба рятувати, нас треба змусити. Це як з вірою. Колись все починалося саме зі страху перед Богом і лише за довгі роки сформувалося в систему моральних цінностей.

Якщо подібна система складеться у нас, то яка різниця, хто буде антикорупційним бетменом і яку політичну силу він представлятиме.

УКРИНФОРМ