Чи працює держрегулювання цін на пальне. Експертне опитування

"Запровадження урядом граничних торговельних надбавок на паливо – це вимушений і тимчасовий захід на період карантину. Це відповідь на необґрунтоване зростання цін на пальне в роздрібних мережах", — пояснив Ігор Петрашко, який тоді ще був міністром економіки.

За його словами, уряд за конкуренцію, але проти маніпуляції цінами.

Мережі WOG та OKKO, а за ними — Socar і KLO припинили продаж преміального палива.

У Мінекономіки пояснили, що постанова не поширюється на брендове пальне.

Журналістки Ольга Чайка та Софія Когут з "Еспресо" поцікавилися у економістів, як вони оцінюють рішення уряду запровадити державне регулювання цін на пальне і до яких наслідків це призведе.

Агія Загребельська, колишня державна уповноважена Антимонопольного комітету України, співзасновниця "Ліги антитрасту":

Постанова Кабміну передбачає, що Нафтогаз фактично буде встановлювати максимальну ціну, за якою має реалізовуватися А95 та дизельне пальне.

Мінекономіки надало роз’яснення, що нібито преміум-пального ця постанова не стосується. Однак у самій постанові нічого з приводу цього немає. Відповідно, роз’яснення Мінекономіки не можуть вносити жодних змін до постанови.

Тому, якщо орієнтуватися на постанову, то вона передбачає, що ціни мають бути не вище тієї планки, яка фактично встановлюватиметься Нафтогазом. А якщо орієнтуватися на роз’яснення Мінекономіки, то це не стосуватиметься преміум-сегменту.

У постанові Кабміну враховуються лише витрати на закупівлю пального, тобто це міжнародні котирування, до яких Нафтогаз має прив’язувати ціну, яку він буде встановлювати, і акцизні податки і збори. Тобто будь-яких витрат на логістику, утримання комплексів тощо постанова Кабміну не передбачає.

Я так розумію, Кабмін мав на увазі, що в ці 7 грн торговельної надбавки мають входити всі інші витрати: і прибуток компанії, і заробітна плата, і електроенергія, і логістика тощо. На мій погляд, це не схоже на реальність.

Які причини введення держрегулювання? Я думаю, що уряд розумів: якщо економічні фактори, які можуть спричинити зростання цін, виправдаються, то буде різке і аномально стрімке зростання цін. А в Україні є проблема з конкуренцією на цьому ринку — з одного боку картель у преміум-сегменті, з іншого — Коломойський. Тому уряд діяв на випередження, коли почав вручну регулювати ціни.

Хоча у нас дуже багато компаній на ринку. Держава має у власності більше ніж 500 АЗС-комплексів "Укрнафти". Але "Укрнафта" на сьогодні контролюється олігархом Коломойським. Якщо усунути Коломойського від контролю над цією компанією, то держава могла б зробити інтервенцію свого паливного ресурсу на ринок, і це ринковим шляхом могло б вплинути на ціну. Звичайно, не суттєво, ціна б не впала на 20 чи 50%, але все одно була б можливість хоча б не допустити різкого зростання.

Але ж це дуже складно, чіпати олігархів, тому простіше регулювати ціни.

А будь-яке державне регулювання цін, якщо воно вводиться неправильно, призводить до негативних наслідків. Починаючи з того, що це може призвести до збільшення обсягу неякісного і нелегального пального на ринку, зменшення надходжень до державного бюджету, зниження інвестиційної привабливості України, стагнації галузі, і закінчуючи найгіршими наслідками — це дефіцит.

Леонід Косянчук, генеральний директор торгового дому "Сан Ойл":

11 травня було прийнято декларування ціни. Через три дні — декларування скасоване, введено державне регулювання. Що це за такі судоми в рухах?

Для чого це було введено — не зрозуміло. Зовнішній ринок, від якого і залежить ціноутворення в Україні, піднявся більш як на 12% за місяць. Роздрібна мережа збільшила ціну всього-навсього на 1,6% по бензину, а на дизельному пальному взагалі було падіння 0,4%.

Я б ще зрозумів, якби Мінекономіки переймалося наповненням державного бюджету. Але ж ми знаємо, що наповнення державного бюджету відбувається за рахунок сплати акцизу і ПДВ на акциз. Тобто сума акцизів і сума податків з бензину і дизельного пального справляється на кордоні або на заводі. Тобто вона насправді навіть не залежить від ціни. Бо при будь-якій ціні держава отримує з кожного літра бензину десь до 12 грн податків вже на кордоні, ще до початку продажу.

Тобто надходження до державного бюджету збільшаться? Ні. Немає жодного відношення до цього.

Що буде? Можна передбачити, що преміальні мережі, які складають 14% ринку і  встановлювали граничні ціни, муситимуть понизити ціни десь на 2,5 грн. А середній і нижній сегмент має право підтягнутися до цих цін.

Таким чином за всі оці експерименти над живими людьми заплатить хто? Як завжди, кінцевий споживач.

Ми повинні розуміти, що такі кроки уряду, вони ще й відлякують потенційних інвесторів. І так інвестиційний клімат десь близько нуля коливається, а ще такі речі. Яка свідома людина зайде сьогодні на ринок нафтопродуктів, щоб його розвивати?

Натомість уряд мав би просто не втручатися. Створити рівні умови для всіх. Організувати системну боротьбу з нелегальним ринком. Коли уряд не втручається в ціноутворення чи в ресурси наповнення ринку, то ринок сам себе регулює.

Сергій Куюн, директор "Консалтингової групи А-95":

За останні півроку ціна на нафту зросла з 38 до 70 $/барель, тобто майже вдвічі. Звичайно, у світі подорожчали нафтопродукти. І ми бачимо, що ціни на заправних станціях навіть трохи не встигли повністю синхронізуватися. Це ще раз говорить про те, що в Україні ситуація розвивається адекватно.

Ринок нафтопродуктів в Україні дуже розвинений і конкурентний. Іноземці, які керують міжнародними компаніями Socar, Shell, Amic, кажуть, що такого ринку немає ані у країнах Балтії, ані у Польщі, ані в Німеччині, ніде.

Не було жодних підстав для введення такого суворого і безпрецедентного заходу. Нормальний Антимонопольний комітет (АМКУ) мав би виступити з заявою і сказати, що це неприпустима ситуація. Це не буде сприяти розвитку ринку. Це не конкурентна ситуація.

До того ж це рішення уряду стало дуже несподіваним, бо напередодні, ще 31 березня уряд і нафтотрейдери підписали меморандум про взаєморозуміння. Уряд зобов’язувався сприяти підвищенню рівня конкуренції, вільному ціноутворенню і, головне, боротьбі із тіньовим сектором ринку. Але уряд нічого не зробив.

Через це, а також через зростання ціни на нафту наприкінці квітня ринок не зміг втримати ціни. І уряд це сприйняв, як порушення домовленостей — ви ж обіцяли цінову стабільність, і не виконали.

І ось я бачу, що це було таке емоційне рішення: "Ах, ви так — тоді ми будемо регулювати".

Я думаю, що це не в останню чергу бажання зробити піар на тому, що ось ми таким вольовим рішенням будемо захищати людей. Насправді я вважаю, що люди, навпаки, постраждають.

Негативні наслідки відчують всі — споживачі, держава, ринок.

Держава — насамперед через те, що буде дуже великий попит на фальсифіковане пальне, на задіяння схем ухилення зі сплати податків. Ця система штовхне багато компаній замислитись над тим, щоб у якійсь мірі задіяти механізми для збереження своєї дохідності.

А ті, хто вже був у тіні, будуть змушені ще більше туди занурюватись. Тому що треба тримати відстань від лідерів. Регулювання головним чином змусило знизити ціну лідерів. Тож нелегалам треба ще глибше занурюватись для того, щоб зберегти оцю відстань.

Легальні гравці не будуть торгувати фальсифікатом за будь-яких умов, не будуть до якихось вдаватися грубих схем ухилення від оподаткування. Але вони можуть і будуть звільняти людей. Відповідно, якщо тобі раніше заправляли машину, зараз ти це будеш робити сам.

Якщо прибирали, умовно кажучи, чотири рази на день, будуть прибирати два тощо. Тобто це все б’є по сервісу і по якості обслуговування.

Олег Нів'євський, професор Київської школи економіки:

Регулювання цін недоречне в роздрібній торгівлі. Роздрібні ціни на бензин, на дизель співпадають із динамікою цін на нафту.

І говорити про якісь картельні змови або надприбутки в АЗС — це, як на мене, дуже ризикові заяви.

Крім того, такі речі, як надмірне зростання цін у зв’язку з якимись антиконкурентними діями, — це сфера діяльності Антимонопольного комітету. Він мав би провести дослідження і на основі цього досить тривалого процесу винести рішення, яким чином вони цю справу будуть вирішувати.

А такі укази уряду є контрпродуктивними. Це негативно для розвитку всієї галузі. Більше того, це негативний сигнал для ринку. Такі сигнали говорять про те, що уряд не буде гребувати таким от адміністративним регулюванням.

Мені здається, що нашому уряду треба замислитись над проблемою довгостроково. Тому що все це — гасіння точкових пожеж. А такі речі будуть траплятися щомісяця, щороку, — тому що це ринок, це ціни. Світові ціни зараз дуже волатильні.

Начебто нікому не подобається, коли ціни зростають. Але, з іншого боку, зростання ціни — це добре для виробників, бо вони заробляють прибутки, інвестують, розвивають інфраструктуру, винаймають робочу силу. Ті самі люди можуть отримати від того вигоду — вищі зарплати.

Як це узгодити? Економіка дає доволі простий рецепт.

По-перше, ринки мають бути конкурентними. Має бути боротьба між учасниками — і це сфера діяльності АМКУ.

З іншого боку, це дуже погано для бідних верств населення. Їм треба надати матеріальну допомогу — субсидіями, трансфером з бюджету.

А регулювання цін — це якби держава почала регулювати зарплати людям. Тому що зарплата — це ціна робочої сили. Уряд вирішив би, умовно: "Ви будете заробляти не 5 тис. грн, а 3 тис. грн, бо ви нібито забагато заробляєте". Чи вам би це сподобалося?