Чого чекати від Сі Цзиньпіна у Москві

Сі, вочевидь, знав про плани Путіна розпочати повномасштабну війну і схвалив це. І розчарований результатами. Замість удару по престижу США та НАТО, розколу в Європі війна призвела до активізації та консолідації НАТО, збільшення військових бюджетів Японії, Кореї та Тайваню, до зближення Індії та США в регіоні. 

Але Росія все ще вкрай потрібна Китаю. Чому? Бо все ще лишається найбільшим союзником. 

1. Економічно. Росія — постачальник критичних для Китаю ресурсів (енергетика, харчі, ліс, вугілля, метали).  
2. Політично. Китай цінує вплив Росії на Близькому Сході, Кавказі, Середній Азії та Африці.
3. Військово. Росія як воєнний союзник з ядерним потенціалом розглядається як серйозний фактор рівноваги на випадок загострення.

Китай не зацікавлений в слабкій Росії, що занурюється в хаос. РФ має зберігати керованість і постачали йому те, що треба. Відповідно, Китаю не потрібна очевидна поразка РФ. Очевидно програти це не стільки втратити захоплене, скільки припинити бути значною військовою силою і втратити керованість. 

Читайте також: Політика Китаю: надурив когось — молодець

Тому Сі не може чекати що воно "якось закінчиться".Але і відкрито підтримувати РФ теж доволі складно. Постачати зброю (в тих кількостях, що може змінити хід війни), відкрито давати гроші — це створити два великі ризики:

1. Штовхнути Європу “в обійми" США. Бо наразі європейські політики все ще живуть у світі ілюзій, що вони можуть не брати участі у суперництві США та КНР. Для Сі ж важливо відновити динаміку економічних відносин з Європою в умовах проблем у китайській економіці, а не отримати санкції від ЄС. 
2. Створити у США ще один "двопартійний консенсус". Якщо Китай стає учасником конфлікту, то частина адміністрації Байдена, а також республіканці та демократи, що вважають головною загрозою Китай стануть більш рішучими.

Відкрита підтримка Росії може виявитися марною. Росія все одно може програти. І тоді Китай отримає всі мінуси ситуації без жодних плюсів

Є і третій ризик — відкрита підтримка Росії може виявитися марною. Росія все одно може програти. І тоді Китай отримає всі мінуси ситуації без жодних плюсів. Тому Сі став великим дипломатом. Мирний процес може бути засобом отримати бажане: і не допустити розгромної поразки РФ, і закріпити свій авторитет як країни, яка може вирішити глобальні проблеми. Як мінімум вони мають спробувати. 

Читайте також: Путін увігнав себе в патову ситуацію

І з цим Сі їде до Москви. Там він буде вирішувати кілька задач:

1. Символічну. Вже кілька поколінь китайських керівників свій перший візит здійснюють до Москви. А цей візит — перший міжнародний після офіційного початку третього строку голови КНР. 
2. Економічну. Отримати більше економічних бонусів у вигідних умовах для Китаю як продавця та покупця, не обіцяючи нічого суттєвого на заміну. Що стосується постачань зброї (омріяного “китайського ленд-лізу”), то Китаю для цього не треба везти Сі до Москви, скоріше — навпаки. 
3. Дипломатичну. Особисте промацування можливості завершити не дуже вигідну (дуже не вигідну) Китаю війну на якихось компромісних позиціях. Чи хоча б окреслити європейським політикам та друзям з "третього світу", що “Китай старається”. 

Читайте також: Чому Делі погодилося на нафтову стелю цін

Цей візит скоріше за все закінчиться тим, що Сі отримає все, що хоче, по 1 та 2 пункту. І нічого — по третьому. Хоча весь процес буде супроводжуватися масовими заявами про “наміри” і “налаштованість”. Але по факту не буде нічого. Бо:

• поїздка Путіна в Крим і Маріуполь — саме підготовка до візиту Сі, яка має продемонструвати, від чого Путін в рамках будь-яких мирних ініціатив "ніколи" не відмовиться. І він точно буде розповідати про те, що "відвідав нові регіони, які увійшли до Росії по волі місцевих". 
• ми будемо розмовляти з КНР в контексті нашого "мирного плану": вивід російських військ, виплата компенсацій, покарання військових злочинців. Треба тягнути час. Що ми й продовжимо робити. 

Чи можуть китайці вдатися до ірраціональних дій, якщо Росія вочевидь падатиме? Повторюсь. Такий ризик є завжди. Але якщо (коли) Росія почне швидко падати  — допомога технікою її вже не врятує. 

Тож тяганина продовжиться. Продовжуємо спостерігати. 

Джерело

Про автора. Юрій Богданов, публіцист, спеціаліст зі стратегічних комунікацій у сфері бізнесу, державного управління та політики

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.