Чому Зеленський їздив у Бахмут?

Спершу заголовок був інакший. Замість прізвища реального президента було прізвище кіношного персонажа, який люто розстрілював так само кіношний український парламент, а замість "чому" – "нахіба". Проте змінив. Все ж символ держави, що б там не було…

Отож, почну від розмежування, яке завжди намагаюся зробити, – між новиною і подією. Це елементарна медіаписьменність, якої, втім, бракує мільйонам моїх співгромадян і співгромадянок, тож вони купуються на яскравий лиск і тріскотню, не тямлячи, що то всього лиш холодний бенгальський вогонь. Новина – це інформація про швидкоплинну подію, яка, попри усю свою принадність чи навіть сенсаційність, не має продовження, розвитку, тривалого впливу на життя більших чи менших спільнот. Подія такий вплив чинить, іноді позитивний, іноді лихий, але вона не потопає в інформаційному вирі, за нею можна і треба стежити надалі.

Президентові Зеленському найкраще вдається грати бадьору роль і творити певні символічні ситуації, які в сумі витворюють іноді корисний (упродовж 300 днів гарячої фази війни не виїжджав з України), а іноді вбивчий ("шашлички на травневі") дискурс у суспільному процесі

Під цим оглядом поїздка чинного Верховного Головнокомандувача на лінію фронту, у саме пекло боїв з московськими нацистами – не більш ніж новина, щонайбільше – елемент передвиборчого піару, яким потім будуть хизуватися в переліку інших вчинків дуже неоднозначного політика, котрому найкраще вдається грати бадьору роль і творити певні символічні ситуації, які в сумі витворюють іноді корисний (упродовж 300 днів гарячої фази війни не виїжджав з України), а іноді вбивчий ("шашлички на травневі") дискурс у суспільному процесі.

Навіщо президент Зеленський поїхав на фронт саме зараз і саме в Бахмут? Одразу спадають на гадку три суто піарні гіпотези. Йому хотілося вкотре довести, що він страшенно сміливий; йому хотілося тицьнути носом у лайно президента Путіна, який проводить інспекції війська не ближче 200 кілометрів від кордону з Україною; йому бажалося перекрити могутній позитивний ефект впливу на суспільство інтерв'ю генерала Залужного в західній пресі. Спробуймо придивитися до цього переліку, усвідомлюючи, що мотивів може бути (а відтак і є) значно більше.

Більш ніж переконаний, що ризик, на який наразили Володимира Зеленського його єрмаки, був неадекватним можливій втраті

Перша теза: демонстрація власної хоробрості й наявності залізних тестикулів. За великим рахунком – це вияв бравурного дітвацтва, щоб не сказати немудрості. Всі ми ходимо під Богом, трапляються трагічні випадковості, і що ближче до лінії фронту, то частіше. Виведення з ладу конституційного президента загрожує паралічем системи державного управління, кризою легітимної вервечки ухвалення рішень, хаосом у стосунках з іноземними партнерами, з якими упродовж цього року в українського очільника налагодилися довірливі стосунки, врешті – це був би серйозний удар по напрацьованому великими зусиллями усієї України брендові. Більш ніж переконаний, що ризик, на який наразили Володимира Зеленського його єрмаки, був неадекватним можливій втраті.

Групу нагороджених вояків із Бахмута можна було просто запросити до Києва, заодно б відіспалися і відпочили дорогою туди й назад. З іншого боку, ресурси, витрачені на гарантію особистої безпеки президента, можна було надати гостро потребуючим фронтовикам. The show must go on передусім там, де ЗСУ відправляють на концерт до Кобзона чергових інтрузів. Натомість критерієм наявності сталевих дітородних органів і справжньої політичної мужності для мене служать не хлоп’ячі пустощі під камеру під батьківським оком двометрового офіс-менеджера з Банківської, а незламна рішучість у тому, що належить президенту за Конституцією. Чому б не переконати фракцію партії СН проголосувати за давно перезрілий проєкт ліквідації шпигунського антиукраїнського кубла РПЦ МП, яке вдає "українське православ’я"? Варто накласти вето на недолугі закони про КС чи свавільну хамську забудову, які перегороджують наш шлях до демократичної об’єднаної Європи. Я вже не кажу про те, що слід би нарешті стати президентом усіх українців і українок і припинити блокаду українських опозиційних мас-медій у телепросторі та цькування політичних опонентів з українського табору.

Справжня політична мужність – ліквідувати шпигунське кубло РПЦ МП, ветувати недолугі т відверто шкідливі закони лобістів антиєвропейського вибору з власної партії

Ще одна згадана гіпотетична мета – принизити чи потролити клінічного боягуза російського президента та його нездарну піарну команду, яка не здатна вигадати нічого кращого, як заявити, буцім штаб у Ростові – це і є лінія фронту. Ще раз нагадавши про описані вище ризики, скажу лиш, що шкура не варта була вичинки, як і всі оті теле-фрідоми російською мовою. Телячий захват анабазис Володимира Зеленського викликав лише у частини російської еміграції та в афілійованої з нею групи західних "експертів", колишніх совєтологів, котрі й без того співчувають Україні. Переважна більшість мешканців, а передусім мешканок Росії (жінки становлять кістяк деградованого і виродженого московитського суспільства, яке безоглядно симпатизує Путіну і його смертежерам) про це просто не дізнаються, а коли й дізнаються, то це на них ніяк не вплине, адже вони щиро і люто ненавидять українців, прагнуть їх знищити, і їм байдуже куди там і з чим їздить "малороський клоун і наркоман", а імператор всєя Русі для них правий апріорі.

Переважна більшість мешканців і мешканок Росії про поїздки українського президента не дізнаються, а коли й дізнаються, то це на них ніяк не вплине, адже вони щиро і люто ненавидять українців, прагнуть їх знищити, і їм байдуже куди він їздить

І зрештою кілька слів про третю тезу. Справді, упродовж останнього тижня після появи ґрунтовного інтерв'ю генерала Залужного в англомовній пресі виразно помітні спроби президентського офісного планктону та його медіальної прислуги дискредитувати видатного українського військового, попри те, що послання генерала було скероване до англомовних економічних еліт, фундаментального запілля західних демократій. На цьому майданчику в Зеленського, багаторазово визнаного "людиною року" у різних форматах, конкурентів з-поміж українців і українок немає (нагороджена Нобелівською премією миру Олександра Матвійчук чи чудова вісімка, яка репрезентувала відзначений нагородою Сахарова український народ, – радше представники громадянського суспільства). Тимчасом в питомо українському медіапросторі й ширше – в масовій свідомості – Головнокомандувач Залужний виконує ту роль, яку повнили в роки Другої світової війни генерали Паттон, Ейзенговер, де Ґоль чи маршал Монтгомері. Хтось із них значно пізніше став політиком, але військова доблесть була тільки частиною образу, а значно більшою мірою демократичних виборців принаджували програми. І під цим оглядом я б наважився ворожити блискуче політичне майбутнє радше генералові Кривоносу, а не генералові Залужному, котрий отримав змогу реалізувати свій військовий геній і судячи з усього не потребує цивільних біговищ. Відтак і тут організатори візиту Зеленського в Бахмут поцілили у "молоко".

Не сумніваюся – моя критична постава буде голосом меншості. Проте здоровий глузд і твереза оцінка завжди тільки на користь справі. Нашій спільній справі, якою є визволення вітчизни від окупантів і забезпечення стійкої безпеки та розвитку України в товаристві розвинутих світових націй. У цьому процесі ключову роль відіграють солідарні дії, натомість суто політичний піар повинен знати своє скромне і підрядне місце.

Спеціально для Еспресо.

Про автора: Андрій Павлишин – історик, перекладач, член Українського ПЕНу, викладач Українського католицького університету, оглядач Еспресо.

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.

Слідкуйте за найважливішими новинами України! Підписуйтесь на нашу facebook-сторінку та телеграм-канал.