Дощ війни

Я вже не раз розповідав у інтерв'ю та на фейсбуці, що поштовхом до написання альбому пісень "Армія Світла" став фільм Мілчо Манчевського "Перед дощем" (1994). Незайве нагадати, що The New York Times включив його до тисячі кращих фільмів усіх часів і народів.

Нещодавно мені трапився цікавий коментар режисера до цього фільму і до супутніх реалій. Виявляється, на той час у Македонії, де відбувалися зйомки, не було війни – на відміну від інших країн колишньої Югославії. Але повномасштабна війна точилася поруч, опосередковано ускладнюючи роботу знімальної групи, позаяк більшість заангажованих у процес людей вважали, що Боснія, Македонія, Хорватія – одне й те саме (точнісінько так само, як іще донедавна багато хто на Заході вважав, що Україна – це те саме, що Росія).

Подібні передсуди ускладнювали фінансування, страхування, доставлення акторів та обладнання; на перепоні ставали також численні бюрократичні процедури, позаяк Македонія ще не була визнана Францією і Великою Британією. Хоча до створення фільму режисера привели драматичні події у колишній Югославії, проте за задумом вони відбувалися в анонімній країні; деякий час Манчевський навіть збирався знімати фільм в одній з колишніх республік Радянського Союзу, і відмовився від цієї думки тільки тому, що не знав конкретики, надзвичайно важливої у кіномистецтві (мови, костюмів, звичаїв тощо). Знімати у Македонії він не хотів, бо люди б сприйняли цей фільм як аналіз поточної політичної обстановки, а він цього аналізу в собі не містив.

Читайте також: Похвала мужності

Чим, у такому разі, був фільм "Перед дощем"? Відповідь – у його назві. Це фільм-попередження, фільм-пересторога, фільм-провісництво. "Парко. Здається, буде гроза. Там, у долині, вже йде дощ", – каже на початку фільму старий монах молодому, і ми бачимо чорні, зловісні хмари, які нависли над сусідньою країною.

Тепер, прочитавши пояснення Манчевського, я розумію, що правильно прочитав його послання тоді. Бо, сидячи поблизу Смарагдового поля, все ще під враженням від переглянутого фільму, я раптом майже зримо побачив і зрозумів, що війна – буде, що буде пролито багато крові, що державні кордони України будуть знехтувані, території – загарбані, інфраструктура зруйнована і далі за списком, ми всі читаємо новини й знаємо, що відбувається з нашою батьківщиною сьогодні.

Мої пісні були відгуком на попередження Мілчо Манчевського. Одні кращі, одні гірші, деякі знайшли своїх відданих слухачів, для інших вони залишилися байдужими.

Читайте також: Іспит сумління

З різних причин до альбому "Армія Світла" увійшли не всі написані в той час твори, зокрема пісня "Наречені вовків", яку згодом почала виконувати львівська рок-група "Файно". Пісня розпочинається словами: "Наші землі на Схід забирає пітьма; знову п'ять літ буде війна". Хоча на заставці кліпу з цією піснею на YouTube стоїть присвята героям Майдану, проте мені йшлося про інших вовків – таких, як "Вовки Да Вінчі", скажімо, або таких, як генерал-майор Хоренко, який після звільнення з посади Командувача Сил спеціальних операцій ЗСУ сказав: "Важко, бувши вожаком, покидати свою зграю. Та вовк може полювати й наодинці. Головне, що завжди є на кого, ворогів у нас вистачає". У 2014 році війна таки розпочалася, і мене не раз відтоді запитували слухачі, хоча більше все-таки слухачки (очевидно, дружини, матері, сестри воїнів, які першими пішли в бій із російською нечистю), коли я написав цю пісню. Щоб вирахувати п'ять років. Щоб знати, скільки ще залишилося чекати. Я відповідав, називаючи точну дату написання пісні, у душі достеменно знаючи, що це жодна не відповідь. Бо насправді нас теж стосуються слова головного героя фільму "Перед дощем", сказані про Балкани: "Війна – правило; мир – виняток". Навіть якщо повномасштабна війна, яка розпочалася 2022 року, закінчиться у 2027, нема жодних гарантій та ілюзій, що вона не відновиться через рік-два. І я теж схиляюся до думки, яку нещодавно висловив Ігор Гулик у колонці під назвою "Столітня війна": "Не хочу бути зловісним пророком, але чомусь мені видається, що глобального конфлікту, в який вже майже без сумніву переросте російсько-українська війна та інші наразі локальні конфлікти, моє покоління вже не переживе".

Але навіть знаючи це, я не хочу втрачати надії, що, як свічка, світить упродовж зливи війни: десь, у неназваній країні, талановитий режисер знімає тисяча перший  кращий фільм усіх часів і народів з промовистою назвою "Після дощу".

Спеціально для Еспресо

Про автора.  Костянтин Москалець, письменник

Редакція не завжди поділяє думки, висловлені авторами блогів.