"Друг Калина": що відомо про "азовця" Паламаря – героїчного захисника Маріуполя родом із Львівщини

Після Іллі Самойленка та Сергія Волинського, сайт знайомить із капітаном Святославом Паламарем, більш знаним як "друг Калина". Цей офіцер став відомий ще й тому, що записує відеозвернення з підземель Азовсталі. А нещодавно заступник командира полку "Азов" Святослав Паламар, разом із Іллею Самойленком, ще й дав історичну пресконференцію для іноземних журналістів.

Життя до війни

Народився на виріс Калина в Миколаєві на Львівщині. Мама хлопця, розповідаючи про сина, пригадує – улюбленими іграшками Святослава були солдатики. Вибудовував армії та симулював бойові дії. 

"У школі улюбленим предметом була історія. Вчився Святослав дуже добре. Ніколи не заучував нічого, у нього дуже хороша пам’ять. Багато читав і знав всі воєнні події", – розповідає Лідія Василівна.

Сам Паламар в інтерв'ю 2020 року пригадував – патріотизм йому прививали ще в радянські часи.

"В цей період я жив з бабусею та дідусем, вони були вчителями. І що характерно, я десь в 6-7 років уже знав, що наш прапор синьо-жовтий, а не червоний. Моя прабабуся мені завжди розповідала про Австро-Угорську імперію, першу велику війну, про поляків, як вони "толерантно" поступали з українцями, про перший та другий приходи москалів. В порівнянні з тим, хто такі поляки, хто такі австрійці та хто такі москалі, у мене залишалася лише одна можливість ідентифікувати себе як українця, по-іншому не можна було", – розповідав "Калина".

Закінчивши школу в рідному Миколаєві, вступив до Львівського торговельно-економічного інституту. Брав академвідпустку – служив в армії. Після строкової служби проходив підготовку в міжнародному центрі підготовки миротворчих підрозділів, де був контрактником 80-ї аеромобільної бригади. Однак до 2014 року займався комерційною діяльністю.

Друг Калина

Святослав брав участь і в Помаранчевій революції, і в Революції гідності. Під час останньої вже розумів, що війна – неминуча.

"Я зібрав речі, пішов у військкомат, там сказали, що поки що ти хлопче не потрібний. Я зрозумів, що мене покличуть фіг знає коли, коли вже все закінчиться, і боявся все просидіти дома", – розповідав Паламар.

Відтак чоловік вирішив вступити в добровольче формування. Там і отримав свій позивний – Калина.

"У мобілізаційному центрі мені одразу ж сказали: "Друже, вибирай свій позивний". Я подумав: що у мене більш асоціюється з Україною? Клен – з Канадою, береза – з Росією, а справжній символ України – калина. Вона зустрічається і в піснях, і в літописах, і в байках, і в легендах в період козаччини, в період діяльності УПА тощо".

У "Азові" Калина відповідав за роботу з особовим складом, тобто рекрутинг. Міцний характер і незламний дух чи не кожного азовця розгледів свого часу саме Паламар.

"Кожен солдат у нас – в першу чергу особистість, він повинен думати, аналізувати й при обставинах діяти автономно. І нам потрібне їхнє серце, щоб, завдяки своєму патріотизму, вони могли перебороти свій страх, який однозначно наступає, коли трапляються ризиковані для життя речі. Якщо скласти оці три пазли, то вийде хороший український солдат", – пояснював свою роботу Паламар. 

Читайте також: Сергій Волина – командир морпіхів, що став голосом Азовсталі

Всі роки Святослав воював на маріупольському напрямку, був нагороджений відзнаками командувача Нацгвардії "За доблесну службу" та "За оборону Маріуполя" і державною нагородою – медаллю "За військову службу Україні". Самою значущою нагородою 2 роки тому називав вогнепальну зброю.

Орден Данила Галицького Паламарю присвоїли, коли "Азов" уже перебував у катакомбах Азовсталі – 17 квітня 2022 року.
 

Незламні з Азовсталі

Рівно за тиждень до отримання ордену Святослав Паламар зробив гучну заяву:

"Політики розповідають, що постійно з нами на зв'язку, але вже понад два тижні не піднімають слухавку". 

У цьому ж таки зверненні "Калина" назвав Маріуполь "містом-мучеником", наголосивши на героїзмі, який щодня виявляють його оборонці.

"Це коли вчорашній "взводник", якому 22 роки, командує батальйоном та командує краще та ефективніше за цього "полкана", який все своє життя отримував зарплату від держави…

Це коли відділення азовців штурмує роту елітного спецназу…

Це коли побратим, маючи важке поранення, тікає з госпіталя, бо пообіцяв своїм друзям допомогти боротися на передньому краю... 

Це коли поранений у бою офіцер кричить "Слава Україні!" та підриває себе на гранаті, щоб не здатися в полон…" 

На Великдень він записав звернення, в якому попросив забезпечити гуманітарний коридор для мирних жителів, бо християнські свята не заважають загарбникам кидати бомби на голови дітей. 5 травня Паламар закликав світову  спільноту та Верховного Головнокомандувача забезпечити евакуацію цивільних і подбати про поранених солдат, які помирають на "Азовсталі".

Читайте також: "Кіборг" з ідеальною англійською: що відомо про Іллю Самойленка - офіцера, який давав історичну пресконференцію з "Азовсталі"

Крім того Калина, разом із Іллею Самойленком, провів 8 березня резонансну пресконференцію з підземель Азовсталі.

"Я хочу сказати, що ми не за слова тут, а за народ України. Ми виконуємо свій військовий обов'язок, нам не треба похвали, але ми за справедливість", – зазначив він.

Після війни

Восени Святославові Паламарю виповниться 40. Найкращий спосіб відсвяткувати ювілей Калини – разом із сім'єю. З дружиною Тонею розписались у січні 2016-го, вона поїхала за ним в "Азов", працювала в полку діловодом. Синові Лук’янчику – 5 років. Святкову вечерю, можливо, готуватиме сам – кулінарія є одним із хобі воїна.

"Святослав завжди допомагав мені на кухні. Готування – це для нього насолода. Навіть, коли вже служив в "Азові" і приходив з чергувань додому, то, як каже його дружина, завжди сам готував вечерю", – згадує мама Святослава.

І ще Паламар любить читати.

"В мене зараз настільки велика бібліотека найновіших, найкрутіших книжок, що я, напевно, читаю 3-4 книжки відразу. Вони лежать в різних місцях, і там, де є можливість – я читаю. Люблю читати в поєднанні Ернеста Гемінґвея та Еріха Марію Ремарка. Два письменники, які розповідають про події Першої світової війни та післявоєнний період зовсім з інших ракурсів. Читаю сучасну літературу: Оксану Мороз, Марію Матіос. Зараз читаю Ататюрка - він крутий історичний лідер, людина епохи. Люблю читати Черчилля – розумію, що він не такий, як нам його описують, але безперечно він людина Епохи", – розповідав Калина 2 роки тому. 

У тому ж інтерв'ю озвучив ще одну свою мрію – потрапити в джунглі. Поїхати до Камбоджі, Індії, Центральної Африки, Латинської Америки, і тільки після того – в Японію.

Але це все – після виходу з Азовсталі. Після перемоги.

"Я мрію піти у відпустку, о п’ятій ранку взяти вудочку і до восьмої ранку порибалити в тиші, коли сходить сонце і димок над озером", – казав Калина.