Економічний паспорт — популізм чи вдале рішення. Експертне опитування

Відповідно до них народжені з 1 січня 2019 року громадяни України матимуть право на виплати із Фонду майбутніх поколінь. Фонд накопичуватиме частину рентної плати від видобування нафти, природного газу, газового конденсату.

Перші повнолітні мають отримати виплати у 2037 році. Для цього вони повинні бути громадянами України та постійно проживати в межах держави з 13 до 18 років. Гроші можна буде використати на навчання, придбання власного житла. А якщо треба буде лікувати тяжкі захворювання, то кошти будуть доступні і до 18-річчя.

Данило Гетманцев, нардеп від "Слуги народу", голова комітету ВРУ з питань фінансів, податкової та митної політики анонсував розгляд президентської ініціативи у першому читанні на початку 2022 року, а фінальні голосування — у березні-квітні наступного року.

"Державна установа не буде тримати ці гроші на рахунках, вона буде вкладати кошти у певні інструменти, передусім державні цінні папери, які будуть заробляти додаткові відсотки. Держава гарантує відрахування дві мінімальні заробітні плати щороку. Якщо надходження від надр будуть меншими — то держава буде дотувати різницю за допомогою бюджету", — повідомив голова профільного парламентського комітету в ефірі ТК 24.

За його словами, у момент повноліття дитина має отримати близько $10 тис., які зможе буде витратити на житло, навчання або власну пенсію. У разі необхідності лікуватися гроші можна буде отримати раніше.

Дмитро Горюнов, старший економіст Центру економічної стратегії:

Ми вважаємо, що президентська ініціатива запровадити економічний паспорт українця — непродумана. Вона не вирішує ані довгострокові, ані тим більше актуальні економічні проблеми в Україні. При цьому з часом можуть виникнути складнощі із реалізацією.

Якщо узагальнювати, то створення подібних державних фондів та безумовні виплати держави населенню насамперед притаманно багатим країнам з великою часткою добувної промисловості, яка до того ж належить державі. В першу чергу це країни Близького Сходу. Там структура доходів держави радикально не співпадає зі структурою зайнятості. Україна не є такою країною.

Основна складність втілення ініціативи — гроші. Спочатку це не буде дуже дорого для бюджету. Припустимо, що таку схему запустили б з цього року. Якщо взяти кількість народжених у 2019-2020 роках (600 тис.), то зараз це коштувало б близько 7,2 млрд грн, що більш ніж уп’ятеро менше за рентну плату, заплановану в цьому році — 41,7 млрд грн.

Але згодом, із зростанням кількості дітей, які підпадають під цю програму, відрахування до Фонду будуть збільшуватись. Умовно, якби цього року до Фонду нараховувались по 12 тис. грн для всіх дітей, які народились за попередні 17 років (7,4 млн), такі витрати склали б 89 млрд грн. Це 7% від видатків державного бюджету цьогоріч. Із врахуванням того, що інвестиційний дохід теж забезпечує бюджет, оскільки кошти планується вкладати в ОВДП, — то ще більше.

Президентські законопроєкти передбачають і відсотки рентної плати, які скеровуються до держбюджету, і щорічні суми виплат реципієнтам. Така прив’язка статей, які спираються на абсолютно незалежні один від одного показники, є ризикованою. З одного боку йдеться про сировинні ринки, стан запасів корисних копалин та ставки рентної плати. З іншого – про народжуваність.

В якийсь момент баланс може не зійтись. Мабуть, тоді доведеться або переглядати параметри програми, що буде політично боляче. Або ж фінансувати програму з державного бюджету загалом, як це останні роки відбувається з Пенсійним фондом. А це боляче фінансово.

Тарас Козак, президент інвестиційної групи "Універ":

Ініціатива запровадити економічний паспорт досить неоднозначна. Вона виглядає, як дуже популістська, бо у нашому державному бюджеті немає зайвих коштів.

Ця ідея виникла, як противага опору бізнесу ресурсному законопроєкту № 5600, який нібито підвищує оподаткування доходів олігархів, а насправді дуже суттєво вдарить і по мікро- і малому бізнесу, по фермерам. На мій погляд, ініціатива запровадження економічного паспорту українця з’явилася для того, щоб сказати, що зібрані кошти підуть дітям, щоб ті змогли повчитися, придбати житло чи побороти хворобу.

Зазвичай такі фонди утворюються у країнах із надлишковими ресурсами. Із європейських — це Норвегія, у якої є суверенний фонд, куди скеровують додаткові доходи від експорту газу. Арабські країни вкладають у подібні фонди надходження від продажу нафти та газу. Чи є ми такою країною? Я вважаю, що ні. Тому що річний імпорт у нас в середньому більший, ніж експорт. Зайвих коштів, по великому рахунку, немає.

Президент визначив, що отримувачами цих коштів повинні бути діти. Можливо, наші діти недостатньо захищені. Але чи захищені пенсіонери? Військовослужбовці? Держслужбовці? Багато соціальних груп, яким можна було б скерувати кошти. Але президент раптом згадав свої передвиборчі обіцянки і вирішив підтягнути їх під законопроєкт №5600 для балансу.

Є й плюси, про які менше говорять, але я вважаю, що вони можуть реалізуватися, якщо зважено підходити до втілення ініціативи.

У першу чергу — це те, що кілька мільярдів щорічно будуть накопичуватися у фонді. Ці довгі кошти можуть працювати на економіку країни. Дуже не хотілося б, щоб на всю суму цих коштів купувалися ОВДП, збільшуючи держборг. Нагадаю: ані Норвегія, ані Арабські країни не інвестують накопичені кошти у свій суверенний борг, натомість інвестують переважно за кордон.

Якщо керувати накопиченими коштами будуть державні чиновники, то ідея буде спаплюжена. Адже наші чиновники корумповані, у нас високі індекси сприйняття корупції. І чиновнику краще нічого не робити, ніж зробити щось ризиковане. Бо ефективність використання бюджетних коштів зазвичай на досить низькому рівні.

Зрештою, мало сподівань, що все зроблять так, як належить.

Дмитро Боярчук, виконавчий директор аналітичного центру CASE-Україна:

Мені важко коментувати президентську ініціативу запровадити економічний паспорт українця. Такого горизонту планування в нашому бюджетному процесі просто не існує, тому тут навіть нема про що предметно говорити. Виплати по цій ініціативі гіпотетично можуть бути після декількох політичних циклів. До того часу не усі навіть зможуть згадати ім'я шостого президента, а про його фантастичні ініціативи точно забудуть.

Звісно, бажаючі управляти накопиченим ресурсом знайдуться — як і бажаючі покерувати держбанками чи іншими державними фондами. А от як ними будуть розпоряджатись — це  велике питання. У що інвестувати? У ОВДП?

Словом, гарна обгортка, але в наших умовах набагато доцільніше інвестувати у поточний економічний розвиток через зменшення проблем для підприємців замість якихось фантастичних проєктів.

Думаю, на цьому етапі питання зведення балансуу подальшому не настільки актуальне, як політична спадковість. У нас ніби пенсійна реформа намічалась, і це додатковий тиск на бюджет. А ця ініціатива передбачає більше витрат, хоча і відтерміновано.

Добре, що цьогоріч інфляція зняла проблеми з доходами бюджету. Але це виняткова ситуація. Надалі, скоріш за все, бюджетні обмеження знову стануть відчутними і доведеться бути дуже відданим ідеї Фонду майбутніх поколінь, щоб не скористатись накопиченими у ньому грошима.

Інші країни робили Фонди на основі нафтових дохдів. Різниця очевидна — нафтові доходи тимчасові, і Фонди майбутніх поколінь створювались з логіки, щоб наддоходи не проїдались тут і зараз, а частково залишались наступним поколінням. А у нас немає надприбутків від ресурсів.

Олександр Паращій, керівник аналітичного департаменту в інвестиційній компанії Concorde Capital:

Питання в тому, чи така ідея економічного паспорту українця адеватна. Я вважаю, що не дуже.

Ідея підтримувати молоде покоління — цікава, її активно застосовують у багатших країнах, зокрема, країнах Перської затоки. Однак у них профіцитні бюджети. Їм нема куди дівати гроші, тому вони створюють Фонди благополуччя і підтримують молодь.

У нас немає вільних грошей на це. У нас є проблеми із тим, що старші громадяни недоотримують виплати, а тут частину надходжень хочуть скерувати на якісь інші цілі. Це було б інакше, якби у нас був профіцитний бюджет, але це не так.

Ігор Бураковський, голова правління Інституту економічних досліджень та політичних консультацій:

Сама ідея запровадити економічний паспорт українця — цікава і має право на існування. Взагалі, розбудова системи підтримки молоді — це свого роду інвестиція в майбутнє країни. Але водночас виникає кілька питань щодо механізму її реалізації.

Ця ініціатива є фактично першою масштабною спробою вирішити актуальну проблему. Але це не єдино можливий інструмент. Паралельно слід розглядати й інші інструменти підтримки молоді. Це можуть бути спеціальні неоподатковані ощадні рахунки, якими можна скористатися після досягнення повноліття. Такого роду інструменти можуть бути дешевшими для держави та фінансуватись за рахунок приватних коштів.

Фонд майбутніх поколінь планується за рахунок двох основних джерел: відрахування від ренти та інвестування цих коштів. З одного боку, Фонд створить довгі гроші, які можуть вийти на ринок. З іншого боку, виникає питання, чи є можливості на ринку інвестувати ці кошти, щоб отримати очікуваний прибуток. На сьогоднішній день, на жаль, у нас ситуація із інвестуванням на ринку не є однозначною. 

Я б звернув увагу на те, що запуск Фонду планується на 2023 рік. В цей же рік ми маємо переходити на накопичувальну пенсійну систему. І треба дуже добре все продумати, щоб держава інституційно забезпечила одночасний запуск цих двох глобальних проєктів, врахувавши усі ризики.

Мені важко сказати, чи дійсно ми вийдемо на ті 600 тис. грн. Результати будь-яких розрахунків залежать від вихідних припущень та побудови моделі. А 18 років — це дуже тривалий термін, протягом якого може дуже сильно змінитися економічна ситуація, тому такого роду розрахунки можуть бути суто орієнтовними. 

Тепер про ренту. Україна взяла на себе цілу низку зобов’язань стосовно боротьби зі зміною клімату, зокрема, щодо скорочення використання так званого викопного палива. Мова йде про вугілля, нафту і природний газ. Якщо ми будемо суттєво скорочувати видобуток та використання цих копалин, то чи не виникне у нас проблем із відрахуванням до Фонду майбутніх поколінь? Зменшення видобутку — зменшення ренти.

Іншими словами, чи не стане цей Фонд ще одним Пенсійним фондом, який не може існувати без мільярдних дотацій з державного бюджету?

З цих документів я не до кінця зрозумів, які гарантії надає держава. Там прописаний механізми покарання за нецільове використання коштів. Є механізми захисту коштів у випадку банкрутства компаній, які користуватимуться коштами Фонду. Але також можуть бути проблеми із самим управлінням. І тут питання — чи будуть якісь особливі гарантії для цього Фонду. І чи вони взагалі потрібні.